Рішення № 99421997, 27.08.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/78/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021 Справа № 908/1311/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши при секретарі Федоровій К.О. у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1311/21

за позовом Фермерського господарства "Схід" (вул. Фрунзе, буд. 11-А, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160, ідентифікаційний код 13632440)

до відповідача: Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області (вул.Маріупольське шосе, 23, с. Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160, ідентифікаційний, ідентифікаційний код 04352026)

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників:

від позивача - Петровська В.М., ордер серії АА088832 від 02.04.2021;

відповідач - не з`явився;

вільний слухач - ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Фермерське господарство "Схід" з позовом до Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області №29 від 21.08.2020, яким визнано такими, що втратили чинність, державні акти, видані ОСОБА_2 , на право постійного користування землею серії ЗП 994, зареєстрованого за №290 від 28.05.1997, та серії ЗП 00021 №753, зареєстрованого за №257 від 26.11.1996, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , визнано припиненим право постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено цими актами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оспорюване рішення є неправомірним, оскільки відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування фермерського господарства земельною ділянкою.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1311/21; присвоєно справі номер провадження 28/78/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.06.2021 об 11 год. 00 хв.

Сторони отримали копію ухвали суду 20.05.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судове засідання 15.06.2021 сторони своїх представників не направили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

14.06.2021 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача, в якій позивач повідомив, що не отримав відзиву відповідача, проти закриття підготовчого провадження не заперечує.

Від відповідача 14.06.2021 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання представника.

З метою надання сторонам можливості подати заяви по суті спору та докази на підтвердження своєї правової позиції у справі, суд ухвалив продовжити підготовче провадження на 30 днів до 16.08.2021 та відкласти підготовче засідання на 28.07.2021 о 11 год. 30 хв.

В судове засідання 28.07.2021 сторони своїх представників не направили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

28.07.2021 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника позивача. У цій заяві позивач повідомив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження, відзив на позовну заяву не отримував.

Від відповідача 02.07.2021 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням начальника відділу з юридичних питань та комунальної власності виконавчого комітету Осипенківської сільської ради в основній щорічній відпустці.

Суд задовольнив клопотання позивача.

Клопотання відповідача суд залишив без задоволення, оскільки відповідач вдруге звертається з клопотанням про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю явки представника в судове засідання. Відповідач був завчасно належним чином повідомлений про розгляд справи та не був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї правової позиції у справі. Втім, відповідач не скористався належним чином своїми процесуальними правами, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті. Всі необхідні підготовчі дії відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України судом здійснені.

Ухвалою суду від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2021 об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 27.08.2021 був присутній представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Від відповідача в судове засідання з`явився представник, який не уповноважений належним чином, тому він був допущений у судове засідання як вільний слухач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Також заявив клопотання не покладати на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 27.08.2021 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

30.04.1996 було зареєстроване Фермерське господарство "Схід" (далі за текстом - ФГ "Схід", позивач), засновником та головою якого виступив ОСОБА_2 .

На підставі рішення районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 31.07.1992 №6 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 14,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею 1997 року серії ЗП 994.

На підставі рішення Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 14.11.1996 №4 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 15,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 26.11.1996 серії ЗП 00021 №753.

03.04.2002 до статуту ФГ «Схід» зареєстровано доповнення, відповідно до яких до складу ФГ «Схід» введено родичів засновника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.09.2007.

19.09.2011 проведено державну реєстрацію нової (третьої) редакції статуту ФГ «Схід», відповідно до п. 3.1 якої засновником та головою ФГ «Схід» є ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «Схід» не є припиненим, а з 12.09.2011 керівником ФГ «Схід» є ОСОБА_3 .

21.08.2020 Осипенківська сільська рада Бердянського району Запорізької області (відповідач) прийняла рішення №29 «Про визнання права постійного користування землею таким, що припинене», відповідно до якого вирішила вважати таким, що втратили чинність:

- державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 994, виданий ОСОБА_2 , та зареєстрований за №290 від 28.05.1997, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ;

- державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 00021 № 753, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований за №257 від 26.11.1996, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Також даним рішенням вирішено вважати припиненим:

- право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що виникло на підставі рішення Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 31.17.1992 №6 (державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 994, зареєстрований за №290 від 28.05.1997);

- право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що виникло на підставі рішення Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 14.11.1996 №4 (державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 00021 №753, зареєстрований за №257 від 26.11.1996).

Листом вих. №2114 від 01.11.2020 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення та додатково про те, що готується до розгляду питання про виставлення на земельні торги права оренди земельних ділянок.

Позивач вважає оспорюване рішення неправомірним, оскільки, на його думку, відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування фермерського господарства земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, Фермерське господарство "Схід" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області №29 від 21.08.2020, яким визнано такими, що втратили чинність, державні акти, видані ОСОБА_2 , на право постійного користування землею серії ЗП 994, зареєстрованого за №290 від 28.05.1997, та серії ЗП 00021 №753, зареєстрованого за №257 від 26.11.1996, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , визнано припиненим право постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчено цими актами.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані нормами, що визначають порядок надання земельних ділянок в постійне користування та порядок припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України 21.05.1997№ 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно зі ст. 25, п. 34 ст. 26 Закону України 21.05.1997№ 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. п. «а», «г» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту державних актів на право постійного користування землею серії ЗП 994, зареєстрованого за №290 від 28.05.1997, та серії ЗП 00021 №753, зареєстрованого за №257 від 26.11.1996, виданих ОСОБА_2 , земельні ділянки знаходяться на території Осипенківської сільської ради.

Отже, Осипенківська сільська рада (відповідач) є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо земельних ділянок, наданих у постійне користування ОСОБА_2 згідно з вищезазначеними державними актами, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції Закону від 22 червня 1993 року, яка діяла на момент надання земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, яка діяла на момент надання земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 чт. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, яка діяла на момент надання земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_2 земельні ділянки на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ "Схід", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 викладено висновки про те, що й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Великою Палатою Верховного Суду було зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як встановлено судом у цій справі, земельні ділянки були надані ОСОБА_2 саме для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було створено ОСОБА_2 та зареєстровано 30.04.1996, тобто на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року №3312-XII), який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") та ФГ «Схід» мало право на постійне користування земельною ділянкою.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції від 12.05.2004, яка діяла на момент смерті голови ФГ ОСОБА_2 ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

З наведеного вбачається, що на момент смерті голови ФГ "Схід" ОСОБА_2 , право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Статтею 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Відтак, зі смертю голови ФГ "Схід" ОСОБА_2 право постійного користування залишилося у фермерського господарства, яке на даний час не припинено, та відповідно до змін, внесених до статуту ФГ "Схід", його засновником та головою є ОСОБА_3 , а членами ФГ «Схід» є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ "Схід", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області №29 від 21.08.2020 про визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та припинення прав постійного користування земельними ділянками, посвідченого цими актами, у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, не відповідає вищенаведеним нормам матеріального права, висновкам Великої палати Верховного Суду та Конституційного Суду України.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. покладаються на позивача за його клопотанням.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області №29 від 21.08.2020, відповідно до якого « 1. Вирішено вважати таким, що втратили чинність, Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 994, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований за №290 від 28.05.1997, та Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 00021 №753, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований за №257 від 26.11.1996, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ; 2. Вирішено вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що виникло на підставі рішення Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 31.07.1992 №6 (державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 994, зареєстрований за №290 від 28..05.1997) та право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, що виникло на підставі рішення Бердянської районної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області від 14.11.1996 №4 (державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 00021 №753, зареєстрований за №257 від 26.11.1996)».

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) покласти на позивача за його клопотанням.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 06.09.2021.

Суддя О.В.Федорова