Рішення № 9942132, 14.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.10 р.                     Справа № 4/59                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Ускова О.В. – довіреність від 08.02.2010р. ,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Триплекс” м. Дніпропетровськ

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний

комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області

про стягнення 95777,86грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, курсової різницю

в с т а н о в и в :

Позивач 15.03.2010р.заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 96643,12грн.,в подальшому 22.04.2010р. зменшив суму позову відповідно до ст.22 ГПК України на 95777,86грн., з яких: 74474,82грн. – заборгованість, 4184,69грн. – інфляційні, 1638,93грн. – 3%річних, 11412,96грн. – пеня, 4066,46грн. - курсова різниця.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №206-СХ/28.12.07 від 28.12.2007р. з додатковою угодою №1 від 03.11.2008р., специфікацією №1 від 12.02.2009р., видаткову накладну №ТРо-001504 від 07.05.2009р. на суму 107499,98грн. та довіреність серії ЯПН №425533 від 02.05.2009р., на підставі яких отриманий товар відповідачем, банківські виписки №ТР-0000101 за 29.05.2009р. на суму 20000,00грн., №Тр-0000108 за 10.06.2009р. на суму 20000,00грн., №Тр-0000117 за 23.06.2009р. на суму 10000,00грн., вимогу №136 від 23.11.2009р., яка отримана відповідачем 02.12.2009р.

Відповідач у відзиву на позов погодився з вимогою позову в частині загального боргу, але, що стосується решти вимог своє ставлення не обґрунтував. У відзиву на позов, просить суд вирішити спір без участі його представника. Представник без поважних причин не являється на виклик суду, про час і місце якого був належним чином повідомлений.

Господарський суд не обмежений правом на вирішення спору без явки предстанвика відповідача на підставі ст.75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №206-СХ/28.12.07 від 28.12.2007р. з додатковою угодою №1 від 03.11.2008р., специфікацією №1 від 12.02.2009р., в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу кормові добавки, найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору (п. п. 1, 2 договору), а покупець оплатити товар протягом 60 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

У відповідності з п. 3.2 договору ціна товару, а також всі інші суми, які підлягають виплаті постачальнику по договору, являються базовими, визначеними на дату поставки. У разі збільшення курсу Євро, встановленого НБУ по відношенню до національної валюти України, розрахунок за товар проводиться покупцем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, по наступній формулі: Х2=(Y2:Y1)хХ1, де: Х1 - базові ціни (зазначені у видаткових накладних) в національній валюті України на дату відпуску товарів; Y1 - курс Евро к валюті України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 - курс Евро к валюті України, встановлений НБУ на дату проведення оплати покупцем; Х2 - підсумкова сума до оплати.

2

Додатковою угодою №1 від 03.11.2008р. сторони узгодили викласти п. 3.3 договору в наступній редакції: „Розрахунки за товари, які поставляються по договору, здійснюються протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника”.

12.02.2009р. сторонами підписана специфікація №1 до договору, в якій сторони встановили, що позивач поставляє відповідачу лізин у кількості 8000,00кг за ціною 20,0833грн. без ПДВ на загальну суму 199999,97грн. з ПДВ.

В п. 2 специфікації сторони встановили, що розрахунки за конкретний вид товару – лизин в кількості 8000кг здійснюється шляхом попередньої оплати на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% від суми специфікації, останні 50% - протягом 14 календарних днів від дати поставки, тобто за цей товар передбачений конкретний порядок та строк оплати.

Решта товару, який повинен поставлятись позивачем, відповідач зобов”язався сплачувати відповідно до умов п.3.3договору та доджаткової угоди від 03.11.2008р. – в термін 30 календарних днів з дати поставки.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем виставлений відповідачу для сплати рахунок №Тро-001382 від 07.05.2009р. на суму 107499,98грн.

За виставленим рахунком поставлений товар на всю вказану суму, який отриманий відповідачем на підставі довіреності серії ЯПН №425533 від 02.05.2009р. по видатковій накладній №ТРо-001504 від 07.05.2009р.

Виставлений рахунок відповідачем не сплачений. Але враховуючи, що відповідач перерахував надмірно в сумі 33025,16грн., які врахував позивач як оплату за поставлений товар за видатковою накладною №ТРо-001504 від 07.05.2009р.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Після зарахування позивачем надмірно сплоаченої суми по попереднім поставкам, у відповідача залишився несплаченим борг в сумі 74474,82грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач відповідачу направив вимогу про оплату №136 від 23.11.2009р., яка отримана відповідачем 02.12.2009р., але залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що зобов’язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлені договором строки, позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплати з боку відповідача, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 74474,82грн. заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну та не в повному обсязі оплату відповідачем товару, позивач просить суду стягнути з боржника 5049,95грн. інфляційних, 1638,93грн. 3%річних, 11412,96грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів –підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

          Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 2 специфікації до договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 5.4 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 11412,96грн. пені частково в сумі 7873,51грн., оскільки вона повинна бути розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку, а позивачем пеня нарахована без врахування шестимісячного терміну.

3

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5049,95грн. інфляційних, 1638,93грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт несвоєчасної та не в повному обсязі оплати товару відповідачем, надані розрахунки сум інфляційних та річних не суперечить діючому законодавству.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4066,46грн. курсової різниці з посиланням на п. 3.2 договору, в якому сторони узгодили, що ціна товару, а також всі інші суми, які підлягають виплаті постачальнику по договору, являються базовими, визначеними на дату поставки. У разі збільшення курсу Євро, встановленого НБУ по відношенню до національної валюти України, розрахунок за товар проводиться покупцем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, по наступній формулі: Х2=(Y2:Y1)хХ1, де:

Х1 - базові ціни (зазначені у видаткових накладних) в національній валюті України на дату відпуску товарів;

Y1 - курс Евро к валюті України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної;

Y2 - курс Евро к валюті України, встановлений НБУ на дату проведення оплати покупцем;

Х2 - підсумкова сума до оплати.

          Відповідно до статті 245 ЦК України однією з обов’язкових умов договору поставки є ціна продукції (товарів).

          У вирішенні спору, пов’язаного із стягненням заборгованості за договором поставки, суд виходить з тих умов відповідного договору які містять погоджену сторонами ціну (а отже й загальну суму договору, визначену на підставі такої ціни).

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням збільшення ціни вже проданого товару у зв’язку зі зміною курсу Евро не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялась. Позивач повинен довести, що збільшення курсу іноземної валюти (євро) по відношенню до гривні привело до виникнення збитків за рахунок курсової різниці в заявленої сумі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати у розміріпропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.526,530,533,546,549,625,694 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Триплекс” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області про стягнення 96643,12грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, курсової різницю частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівського району Донецької області-84573, вул. Перемоги, 23, ЄДРПОУ 00952806 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Триплекс” м. Дніпропетровськ-49101, вул. Червона, 21а (поштова адреса: 49098, м. Дніпропетровськ, пров. Білостоцького, 12а), ЄДРПОУ 20244069 заборгованості в сумі 74474,82грн., 7873,51грн. пені, 5049,95грн. витрати на інфляцію, 1638,93грн. 3%річних, держане мито в розмірі 890,37грн.,217,43грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення судововго процесу.

          В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 14.05.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.