Рішення № 9942163, 12.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.10 р.                     Справа № 6/47                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Д.Подколзіної

при секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк

про стягнення 42 119грн. 78коп.

за зустрічною позовною заявою:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне

про стягнення 2745грн. 48коп.

за участю

представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою) – Пашковська І.О. – представник по довіреності від 11.05.2010р.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою)– Дорошенко О.М. – представник по довіреності вих.№7171 від 02.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк основного боргу за поставлений товар у розмірі 36774грн. 64коп., пені у розмірі 3530грн. 37коп., інфляційних у розмірі 1344грн 05коп., 3% річних у розмірі 470грн. 72коп. на підставі договору постачання №2685 від 21.03.2008р. (Усього 42119грн. 78коп.)

Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою представника позивача у судове засідання, а також для представлення сторонами витребуваних документів по справі.

У процесі слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне боргу у сумі 1 372грн. 74коп., штрафу за порушення строку оплати у розмірі 1372грн. 74коп. (Усього 2745грн. 48коп.), яку ухвалою від 31.03.2010р. господарський суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом по справі №6/47.

Позивач за первісним позовом у листах вих.№43 від 29.03.2010р., №56 від 30.04.2010р. пояснив, що рахунки на оплату товару відповідачем не виставлялись,але перерахування останнім частини грошових коштів за отриманий товар свідчить про те, що відповідач мав всі необхідні та достатні документи для належного виконання грошових зобов’язань. Крім того, позивач зазначив, що не може надати суду доказів реалізації товару відповідачем третім особам, оскільки такі докази можуть бути представлені лише особою, яка безпосередньо реалізувала товар, а саме відповідачем, тому ТОВ – фірма „Агрохіммаркет” просив господарський суд зобов’язати відповідача провести інвентаризацію залишків товару та надати такі відомості суду. Суд задовольнив дане клопотання позивача.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву вих.№2401 від 09.04.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач має заборгованість перед відповідачем у розмірі 2745грн. 48коп. Відповідно до п.6.5 договору постачання №2685 від 21.03.2008р. у випадку невиконання позивачем своїх зобов’язань за договором відповідач має право вжити оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від свого обов’язку по оплаті поставленого товару на весь строк затримки своїх обов’язків позивачем. Дії відповідача щодо невиконання зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару не є порушенням своїх обов’язків за договором або односторонньою відмовою від виконання зобов’язань, а виступають засобом захисту власних порушених позивачем прав за допомогою оперативно-господарських санкцій, встановленим вищевказаним договором.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався заступником голови господарського суду Донецької області.

Відповідач за зустрічною позовною заявою у відзиві вих.55 від 30.04.2010р. заперечив проти зустрічного позову, оскільки вважає, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Крім того, наполягає на тому, що акти про розрахунок винагороди №АМ-0000488 та №АМ-0000465 від 31.12.2009р. складені з порушенням вимог п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Відповідач за первісним позовом у письмових поясненнях від 12.05.2010р. пояснив, що після проведення інвентаризації залишок товару станом на 12.05.2010р. складає 1176грн. 71коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

21 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк був укладений договір постачання №2685, згідно умов якого позивач за первісним позовом (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити непродовольчі товари відповідно до поданого відповідачем замовлення, а останній (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Додатком №2 до договору постачання №2685 від 21.03.2008р. сторони передбачили додаткові умови постачання товару.

До вказаного договору сторонами підписана специфікація в якій визначено найменування товару, торгівельна марка, країна виробника, одиницю виміру, вид пакування, базова ціна, спеціальна ціна з урахуванням знижки без ПДВ та з ПДВ.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 17.11.2008р. по 22.09.2009р. по ряду видатковим накладним за довіреностями №439/5 від 28.01.2009р., №535-03 від 27.01.2009р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 181653грн. 29коп. У підтвердження заявлених вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреності до них, податкові накладні та акти звірки розрахунків №АМ-5124 станом на 16.12.2009р., 23.02.2010р. підписані уповноваженими особами обох підприємств та скріплені печатками.

У ході досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№161 від 24.12.2009р., в якій позивач запропонував відповідачу в місячний термін з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 36774грн. 64коп. Але відповідач не відреагував на претензію, заборгованість до теперішнього часу не сплатив.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню згідно наступних підстав.

Пунктом 5.5 постачання №2685 від 21.03.2008р. сторони встановили, що покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Позивач за первісним позовом у листі вих.№43 від 29.03.2010р. пояснив, що не може представити суду доказів реалізації товару відповідачем третім особам, оскільки такі докази можуть бути представлені лише особою, яка безпосередньо реалізувала товар, а саме відповідачем, у зв»язку з чим господарський суд Донецької області ухвалою від 19.04.2010р. зобов»язав відповідача за первісним позовом провести інвентаризацію залишків товару поставленого ТОВ-фірма „Агрохіммаркет” та надати суду дані стосовно асортименту реалізованого товару та залишків які залишилися у останнього.

Як вбачається з довідки вих.№3371 від 12.05.2010р. про залишки товару по постачальнику ТОВ-фірма „Агрохіммаркет” в розрізі прибуткових накладних станом на 12.05.2010р. залишок не реалізованого товару складає 1176грн. 71коп.

Відповідно до п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і рахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.0.1994р. №69 основними завданнями інвентаризації є:

а)          виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також: обсягів незавершеного виробництва в натурі; б)          установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; в)          виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; г)          перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів. Відтак, проведенням інвентаризації встановлюється наявність матеріальних цінностей станом на дату інвентаризації. Причому, інвентаризація не встановлює шлях вибуття товарів з власності підприємства роздрібної торгівлі - продаж, повернення, крадіжка, знищення та ін.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, оскільки п.5.5 укладеного договору містить особливі умови оплати та на теперішній час товар на суму 1176грн. 71коп. не реалізований, суд вважає, що борг за поставлений товар підлягає частковому задоволенні у розмірі 35597грн. 93коп.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 24.08.2009р. по 01.02.2010р. у розмірі 3530грн. 37коп., інфляційних у розмірі 1344грн 05коп. та 3% річних у розмірі 470грн. 72коп. за період з серпня по грудень 2009р. включно такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюються.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений не вірний розрахунок штрафних санкцій, річних, інфляційних без урахування особливих умов договору, а саме: п.5.5 постачання №2685 від 21.03.2008р.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом треба віднести на відповідача за первісним позовом, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

У процесі слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне боргу у сумі 1 372грн. 74коп. та штрафу за порушення строку оплати у розмірі 1372грн. 74коп.

Зустрічний позов мотивований тим, що згідно додатку №2 від 21.03.2008р. до договору постачання №2685 від 21.03.2008р., який відповідно до п.11.2 договору є його невід”ємною частиною, позивач вправі вимагати від відповідача за зустрічним позовом сплати певних сум, погоджених позивачем та відповідачем.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умовами, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Розглянувши укладений між сторонами по справі договір постачання №2685 від 21.03.2008р. суд встановив, що даний договір за своєю суттю є змішаним у розумінні ст.628 ЦК України, оскільки містить елементи договору постачання та договору про надання послуг.

Позивач за зустрічною позовною заявою в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що в наслідок не виконання відповідачем додаткових умов до укладеного договору відповідач зобов”язаний сплатити на користь позивача винагороду за досягнутий щоквартальний обсяг постачань – 3% від вартості товарів, поставлених постачальником та сплачених покупцем (п.1.16 додатка №2 до укладеного договору).

Як вказує позивач за зустрічним позовом за четвертий квартал 2009 року він сплатив відповідачу за зустрічним позовом кошти за поставлений товар на загальну суму 2 000грн., про що свідчать платіжні доручення № 93259 від 14.10.2009р., № 93813 від 19.10.2009р., отже З % з яких складає 60грн. На сплату даної послуги відповідачу був надісланий рахунок-фактура №АМ-0996020 від 11.01.2010 року на суму 60грн. За перший квартал 2010 року позивач сплатив відповідачу кошти за поставлений товар на загальну суму 3 558грн., що підтверджується платіжними дорученнями №681 від 17.02.2010р., №681 від 17.02.2010р., №681 від 17.02.2010р., З % з яких складає 106,74грн. На сплату даної послуги відповідачу був надісланий рахунок-фактура № АМ-0998039 від 19.02.2010 року на суму 106,74грн.

Згідно п. 1.17 додатка №2 відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний сплатити на користь позивача за зустрічним позовом винагороду за досягнутий щорічний обсяг постачань на суму:

100 000грн. - 1 % від вартості товарів, поставлених постачальником та сплачених покупцем;

150 000грн. - 1,5 % від вартості товарів, поставлених постачальником та сплачених покупцем;

200 000грн. - 2 % від вартості товарів, поставлених постачальником та сплачених покупцем.

За 2009 рік позивач сплатив відповідачу кошти за поставлений товар на загальну суму 120 600грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення, які знаходяться у матеріалах справи. 1 % з яких складає 1 206грн. На сплату даної послуги відповідачу був надісланий рахунок-фактура № АМ-0996571 від 11.01.2010р. на суму 1 206грн.

Проте, як наполягає позивач станом на цей час заборгованість у сумі 1372грн. 74коп. за п.п.1.16-1.17 додаткових умов залишається не погашеною відповідачем.

Відповідно до п.4 додатка №2 сума, зазначена в п. 1.16, сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання даного договору на підставі вартості поставлених постачальником та сплачених покупцем товарів за минулий календарний квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 5 додатка №2 сторони встановили, що сума, зазначена в п. 1.17, сплачується постачальником після закінчення кожного року з моменту укладання даного договору на підставі вартості поставлених відповідачем та сплачених покупцем товарів за минулий рік протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Вищезазначені рахунки на сплату послуг за п.п.1.16, 1.17 додатку №2 надіслані відповідачу за зустрічним позовом 24.02.2010р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з поштовим чеком № 5210 від 24.02.2010р.

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, строк оплати з урахуванням поштового пробігу та п.1.16, 1.17 додаткових умов, за вищевказаною заборгованістю відповідача настав ще 12.03.2010р. Але відповідач за зустрічним позовом заборгованість не сплатив.

На виконання вищезазначених послуг відповідачу разом з рахунками були надіслані акти виконаних робіт (послуг). Згідно пункту 9 додатку №2 приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт (послуг) у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної із сторін. Постачальник зобов'язаний у десятиденний строк підписати направлений акт або заявити свої обґрунтовані заперечення. У випадку, якщо у встановлений строк покупець не одержить підписаний акт виконаних робіт (послуг) або мотивовані заперечення на нього - акт вважається погоджений постачальником, а послуги - наданими покупцем у повному обсязі та належним чином.

Відповідач лише у процесі слухання справи у відзиві на позовну заяву вих.№55 від 30.04.2010р. заперечив проти надання послуг позивачем. Належних та своєчасних доказів звернення з запереченнями до позивача за зустрічним позовом суду не представлені. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки акти виконаних робіт (послуг) не були повернуті позивачу за зустрічним позовом після спливу десятиденного строку, то відповідно до погоджених сторонами договірних умов, визначених у Додатку №2, акти виконаних робіт (послуг) вважаються погодженими.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті наданих послуг своєчасно не виконав.

Згідно п. 10 додатку №2, за порушення строку оплати, передбаченого додатковими умовами, понад 3 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив додаткові умови до договору постачання №2685 від 21.03.2008р. і своєчасно не сплатив винагороду за досягнутий щорічний обсяг постачань, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 1372грн. 74коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

Оскільки відповідачем до теперішнього часу борг у вигляді винагороди за досягнутий щоквартальний обсяг постачань у розмірі 1 372грн. 74коп. не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом треба віднести на відповідача за зустрічним позовом, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.230 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк про стягнення 42119грн. 78коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” (83012 м.Донецьк, вул.Соколина, б.38, п/р26002301777062 у філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” (33003 м.Рівне, вул.Гагаріна, 39, корп.5а, п/р260088244 в Рів. ОД „Райфайзен Банк Аваль” МФО 333227, ЄДРПОУ 31830354) основний борг за поставлений товар у розмірі 35597грн. 93коп., витрати по сплаті держмита у сумі 356грн. 66коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199грн. 46коп.

В решті частині позову відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” м.Рівне про стягнення 2745грн. 48коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма „Агрохіммаркет” (33003 м.Рівне, вул.Гагаріна, 39, корп.5а, п/р260088244 в Рів. ОД „Райфайзен Банк Аваль” МФО 333227, ЄДРПОУ 31830354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” (83012 м.Донецьк, вул.Соколина, б.38, п/р26002301777062 у філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32516492) борг у сумі 1 372грн. 74коп., штраф за порушення строку оплати у розмірі 1372грн. 74коп., витрати по сплаті держмита у сумі 102грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

У судовому засіданні 12.05.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.05.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя