Рішення № 9941963, 26.05.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "26" травня 2010 р. по справі № 8/46-38

За позовом Приватного акціонерного товариства “Датагруп”в особі Волинського регіонального підрозділу ПАТ “Датагруп –Волинь”, м. Луцьк

до Приватного підприємства “Дім – Буд і Ко”, м. Луцьк

про стягнення 995 грн. 08 коп.

                                                                                          Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Пироганич Ю.Б., довіреність від 15.01.2010 року

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач – ПАТ „Датагруп” в особі Волинського регіонального підрозділу ПАТ "Датагруп - Волинь" просить стягнути з відповідача - приватного підприємства “Дім – Буд і Ко”, м. Луцьк 995 грн. 08 коп., в т. ч. 847 грн. 28 коп. основного боргу за надані згідно договорів №9337 від 08.08.2008 року та №6292 від 07.08.2008 року телекомунікаційні послуги та послуги доступу до мережі Інтернет, 79 грн. 20 коп. збитків від інфляції, 23 грн. 50 коп. річних, 45 грн. 10 коп. пені та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач витребуваних ухвалою суду від 17.05.2010 року документів не подав, повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.05.2010р., що направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача, повернута органами зв’язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

8 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством “Датагруп” та приватним підприємством “Дім – Буд і Ко” був укладений договір №9337 про надання телекомунікаційних послуг.

7 серпня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір №6292 про надання послуг доступу до мережі Інтернет (далі –договори, а. с. 12-15, 20-22).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договорів №9337 від 08.08.2008 року та №6292 від 07.08.2008 року.

Договори підписані сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не були, в судовому порядку недійсним не визнавалися. Докази дострокового припинення договорів у матеріалах справи відсутні.

Згідно п. п. 1.1, 2.4.1, 4.2 договору №9337 позивач зобов'язувався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач - прийняти та оплачувати послуги не пізніше 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. У разі затримки оплати відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно п. п. 1.1, 3.3 договору №6292 позивач зобов’язувався надати відповідачу послуги доступу до Інтернету, а відповідач – оплачувати послуги на підставі рахунків протягом 5 банківських днів, включаючи день відправлення рахунку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договорів позивач за лютий – серпень 2009 року надав відповідачу телекомунікаційні послуги та послуги доступу до мережі Інтернет на загальну суму 847 грн. 28 коп., що стверджується звітами про дзвінки, рахунками

(а. с. 28-42).

Відповідач отримані послуги не оплатив, вимогу про оплату боргу від 11.09.2009 року №320 ( а. с. 26) залишив без відповіді та задоволення.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 847 грн.

28 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем 23 грн. 50 коп. річних та 79 грн. 20 коп. збитків від інфляції за період з 20.03.2009 року по 14.05.2010 року підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно п. 4.2 договору у разі затримки оплати відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який нараховується пеня.

Нараховані позивачем 45 грн. 10 коп. пені підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України., п. 4.2 договору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати в по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства “Дім – Буд і Ко”, м. Луцьк,

пр. Соборності, 42/35 , р/р 26001012222980 в АТ “Фінанси та кредит”, МФО 333603, код 35494770 на користь приватного акціонерного товариства “Датагруп” в особі Волинського регіонального підрозділу ЗАТ “Датагруп-Волинь”, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2а, код 31720260, р/р 26003266043711 в АКІБ “УкрСиббанк”

м. Луцьк, МФО 351005

- 847 грн. 28 коп. основного боргу, 79 грн. 20 коп. збитків від інфляції,

23 грн. 50 коп. річних, 45 грн. 10 коп. пені та судові витрати по справі: 102 грн.

00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 1 333 грн. 08 коп. (одна тисяча триста тридцять три грн.

08 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 27.05.2010 року

          Суддя                                                   Кравчук А.М.