Рішення № 9941867, 17.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2010Справа №2-19/1801-2010

за позовом – Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м.Київ, вул. Ялтинська 5-б; 04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9).

до відповідача – Приватного підприємства «Стара Фортеця» (97651, АРК, Білогірський район, с. Тополівка, вул. Шосейна, 31)

про стягнення 9453,65 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Бушкіна Ю.В., представник, довіреність б/н від 05.01.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Приватного підприємства «Стара Фортеця» про стягнення заборгованості у розмірі 7429,88 грн., 3% річних у розмірі 329,76 грн.; індекс інфляції у розмірі 1694,01 грн., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорам купівлі-продажу № 1821 від 11.06.2008 р., щодо оплати у повному обсязі за отриманий від позивача товар, у зв’язку з чим у відповідача станом на день розгляду справи виникла заборгованість у розмірі 7429,88 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, вимоги ухвал господарського суду від 30.03.2010 р. та від 13.04.2010р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою.

Згідно довідки Головного управління статистики в АРК від 18.05.2006 р. за вих. №42-11-32/105( а.с. 17) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як юридична особа за юридичною адресою – Білогірський район, с. Тополівка.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем судової кореспонденції (а.с. 41).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2008 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Продавець) та Приватним підприємством «Стара Фортеця» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1821, відповідно до якого Продавець зобов’язується продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості, а Покупець зобов’язується протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця, яку він оформлює на підставі переліку асортименту, запропонованого Продавцем. Заявка, що оформлена Покупцем, є приблизною і уточнюється під час відпуску товару зі складу. Остаточно асортимент та кількість товару узгоджуються у видатковій накладний.

Ціна на товар вказана у накладній (специфікації) у національний валюті України. Загальна сума договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних (п.4.1, п.4.2.)

Відповідно до п.п. 4.3 договору Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару.

Матеріалами справи – видатковими накладними № 8У001230 від 12.06.2008 р. на суму 17546,34 грн.; № 8У001827 від 17.07.2008 р. на суму 414,00 грн.; № 8У001963 від 24.07.2008 р. на суму 145,86 грн.; 8У002280 від 11.08.2008 р. на суму 214,80 грн.; № 8У002462 від 20.08.2008 р. на суму 187,74 грн.; № 8У002707 від 08.09.2008 р. на суму 821,94 грн. підтверджується факт поставки товару Приватного підприємства «Стара Фортеця» позивачем відповідно умов договору купівлі-продажу №1821 від 11.06.2008 р. на загальну суму 19330,68 грн. (а. с. 20-25).

Згідно довідки ВАТ «ВіЕйБі Банк» (вих. № 09/5-2427 від 10.03.2010 р.) відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 8095,00 грн. (а.с.30-31).

Крім того, відповідач повернув Позивачу товар на загальну суму 3805,80 грн., що підтверджують прибуткові ордера на повернення товару від покупця № 80000458 від 10.12.2008 р. на суму 1902,30 грн.; № 80000459 від 10.12.2008 р. на суму 696,78 грн.; № 80000460 від 10.12.2008 р. на суму 73,86 грн., а також № 80000269 від 14.10.2008 р. на суму 1132,86 грн.( а.с. 26-29, 51).

Отже сума заборгованості Приватного підприємства «Стара Фортеця», відповідно договору купівлі-продажу № 1821 від 11.06.2008 р., станом на день розгляду справи, складає 7429,88 грн.

17.02.2009 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу за договором купівлі-продажу від 11.06.2008 р. № 1821, однак претензія залишена Приватним підприємством «Стара Фортеця» без відповіді і відповідного реагування.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлені спеціальні наслідки прострочення виконання грошових зобов’язань зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахований також індекс інфляції в сумі 1694,01 грн. та 3% річних у сумі 329,76 грн. за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання боржником, з урахуванням п.4.3 договору, з моменту останньої поставки товару.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство «Стара Фортеця» свої зобов’язання за договором купівлі-продажу № 1821 від 11.06.2008 р. не виконало, суму боргу своєчасно не сплатило і має борг перед позивачем у сумі 7429,88 грн., а відтак повинен сплатити відповідачу окрім суми основного боргу індекс інфляції в розмірі 1694,01 грн. та 3% річних в розмірі 329,76 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правами наданими йому як стороні у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, відзиву або заперечень на позов, а також будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень суду не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, доказів належного виконання ним як Покупцем прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу № 1821 від 11.06.2008 р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 17.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 21.05.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стара Фортеця» (97651, АРК, Білогірський район, с. Тополівка, вул. Шосейна, 31, р/р 260054988 в КРДАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 31854239) на користь Спільного українсько-немецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м.Київ, вул. Ялтинська 5-б; 04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9, р/р 26005262400648 в ВАТ «ВіЕйБі Банк» у м. Києві, МФО 380537, ЄДРПОУ 14364757) 7429,88 грн. заборгованості, 329,76 грн. 3% річних; 1694,01 грн. індексу інфляції; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.