Рішення № 99359320, 01.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 р. Справа № 520/9505/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у незастосуванні Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за 206 днів невикористаної відпустки; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 206 діб, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року - з урахуванням раніше виплачених сум; стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні відпуски в розмірі 124 245,38 грн.; визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсації з невикористанні відпуски у кількості 206 діб, з урахування грошової винагороди з участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганські областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснень зазначених заходів; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби запас ОСОБА_2 компенсації за невикористанні відпуски кількості 206 діб, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 в період з 12.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення без урахування положень постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_2 надбавки за вислугу років за період з 12.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням вимог постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що при звільненні з військової служби з ним не проведені всі належні розрахунки. Зокрема, при обрахунку та виплаті компенсації за невикористану відпустку за 206 днів необхідно було застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, в той час як відповідач помилково застосував при розрахунку суми за невикористанні дні відпуски приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018. Також зазначає, що він як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, отримував понад 5 років додаткову грошову винагороду за участь в ATO/OOC щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, тому, відповідно, вказані складові входять до грошового забезпечення військовослужбовців та повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при обчисленні компенсації за невикористанні відпуски. Стверджує, що оскільки дія Порядку № 1090 почала поширюватись на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури лише після внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» №1153 від 27.12.2018, то встановлення і виплата йому з 12.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років відповідно до Порядку №1090 у розмірі 25% від посадового окладу є протиправним.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що з метою визначення розміру надбавки за вислугу років Кабінетом Міністрів України 09.12.2015 видано постанову №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» та саме цей нормативно-правовий акт має застосовуватися до спірних правовідносин. Вказує, що винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців. Посилається на пункту 2 розділу І Порядку № 260, відповідно до якого до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.Стверджує, що винагорода не відноситься до жодного з перелічених видів грошового забезпечення, отже її врахування під час здійснення розрахунку грошової компенсації не передбачено вимогами діючого законодавства. Відповідно до положень вказаного у відзиві законодавства військовою прокуратурою об`єднаних сил у зв`язку зі звільненням з військової служби ОСОБА_1 виплачені всі передбачені законодавством виплати.

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на нормативно-правове обґрунтування, зазначене у позовній заяві та на практику суду касаційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10 вересня 2020 року № 577к позивача з 10 вересня 2020 року звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури об`єднаних сил, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено особову справу до Шевченківського районного військового комісаріату міста Харкова.

Підставою прийняття такого рішення був наказ Міністра оборони України від 10 вересня 2020 № 449, яким відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Згідно з довідкою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 08.10.2020 №14-308 вих-20 та повідомленням Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 02.04.2021 №14-100 вих-21 позивачу при звільненні виплачена компенсація за невикористанні відпуски у розмірі 216 199,06 грн.

Вважаючи неправильним проведений розрахунок сум компенсації за невикористанні дні відпуски, який було проведено виходячи з місячного грошового забезпечення на день звільнення, а не за останні 12 місяців перед звільненням, позивач звернувся із заявою до відповідача, на що отримав лист від 02.04.2021 №14-100 вих-21, відповідно до якого позивача проінформовано, що розрахунок суми за невикористанні відпуски визначався (здійснювався) у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018.

Вважаючи неправомірною таку відмову, а також протиправними дії відповідача, які полягають в неправильному розрахунку надбавки за вислугу років за період з 12.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи з урахуванням доводів учасників справи, суд зважає на таке.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232 (надалі Закон № 2232), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 (надалі Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (надалі Постанова № 704), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особами, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі Порядок № 260), Порядком виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 26.07.2018 № 152 (надалі Порядок № 152), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі Положення).

Військові прокуратури відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону до 25.09.2019), входили до системи прокуратури України. До військових прокуратур належали Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.01.2019, військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керувались Законом України «Про прокуратуру» і проходили військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Тобто, останні мали статус військовослужбовців.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.01.2019, на військовослужбовців військової прокуратури поширювались усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» №113-1Х (набрав чинності 25.09.2019 (далі Закон №113-ІХ), виключено поняття: «військові прокуратури» із Закону України «Про прокуратуру».

Поряд з цим, п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

На виконання Закону 113-IX 05.02.2020 Генеральним прокурором видано наказ № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», пунктом 4 якого перейменовано юридичну особу «Військова прокуратура об`єднаних сил» у «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил» (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Генерального прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом №1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону №2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби.

З огляду на матеріали справ, позивача з 10 вересня 2020 року звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури об`єднаних сил та виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення. Під час звільнення позивачу виплачена компенсація за невикористанні дні відпуски у розмірі 216 199,06 грн за 206 днів відпустки, що не заперечується учасниками справи.

Натомість спірним у вказаній справі є розмір виплаченої компенсації за невикористанні дні відпуски, позаяк позивач вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату компенсації за невикористанні дні відпуски у кількості 206 діб без дотримання вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та без урахування грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганські областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснень зазначених заходів.

Щодо вимог позивача про застосування при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII),закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2232-ХІІ у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям - жінкам, які мають дітей.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналогічні норми містяться й у пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 (надалі – Поярдок № 260).

Згідно з п.6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» цього Порядку розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, аналіз викладених правових норм свідчить, що звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини, установи має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та має право на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток. Порядком № 260 прямо передбачено, що розрахунок компенсації за дні відпустки здійснюється виходячи з норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, втім у вказаному Порядку не вказано за який самий період (один місяць чи дванадцять місяців) має враховуватися таке забезпечення.

За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу, в тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці (Закон №2232-XII, Положення №1153/2008 тощо), однак ними не врегульовано порядку (період) обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні військовослужбовця.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано процедуру обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства.

Згідно п. 2 розділу 2 Порядку №100, останній застосовується зокрема у випадках виплати вихідної допомоги (п. «є» ч. 1 розділу 1 Порядку), у випадку компенсації за невикористані відпустки (п. «а» ч. 1 розділу 1 Порядку).

Зазначений Порядок регулює також і безпосередній механізм вирахування виплат за час щорічної відпустки, додаткової відпусток, або компенсації невикористані відпустки.

Так, відповідно до п. 7 Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Натомість, Наказ № 260 визначає лише механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, та не вказує на період, за який має враховуватися таке грошове забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, суд уважає, що при обрахунку виплати компенсації за дні невикористаної відпустки відповідач повинен був керуватись саме Порядком №100.

Доводи відповідача про неможливість застосування Порядку №100 для обрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення, через те, що правовідносини з приводу проходження військової служби не є трудовими правовідносинами та дія норм КЗпП України, які визначають процедуру і гарантії працівників при їх звільненні, не поширюються на військовослужбовців, суд уважає помилковими, оскільки непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, чинне законодавство не містить жодних положень щодо неможливості застосування Порядку № 100 для обчислення середньої заробітної плати військовослужбовців, більш того, п. 4 розділу ІІІ Порядку врегульовано особливості виплати заробітної плати військовослужбовцям, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, що спростовує позицію відповідача про неможливість застосування Порядку № 100 до військовослужбовців.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у незастосуванні Порядку № 100, при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за 206 днів невикористаної відпустки та зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 206 діб, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року - з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд вказує, що позивач заявив дві взаємовиключні позовні вимоги щодо способу захисту порушеного права - вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію та вимогу стягнути її ж.

Належним способом судового захисту у даному разі є саме зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію, оскільки немає підстав стягувати суми коштів, що ще не нараховані.

Отже, в задоволенні вимог про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні відпуски в розмірі 124 245,38 грн належить відмовити.

Щодо нарахування та виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані 206 днів відпустки без урахування винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося раніше, пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже, грошова компенсація за всі невикористаної дні відпустки розраховується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що компенсацію за невикористані 206 днів відпустки позивачу обчислено без урахування такого додаткового виду грошового забезпечення позивача як винагорода за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Позиція відповідача щодо не включення винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено компенсацію за невикористані дні відпустки ґрунтується на тому, що вказана винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 26.07.2018 №152 (далі Порядок №152) військовослужбовцям за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода в розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення у межах бюджетних призначень.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії.

Згідно з пункту 3 Порядку №152 винагорода виплачується пропорційно часу участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі у цих заходах до дня завершення такої участі, на підставі відповідних наказів керівників штабу антитерористичної операції, Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України та інших оперативних штабів про включення (виключення) військовослужбовців до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, забезпеченні їх проведення з метою виконання службових завдань.

Пунктами 1, 2 Порядку №152 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу керівника органу прокуратури, підготовленого кадровим підрозділом та погодженого бухгалтерською службою цього органу прокуратури.

У разі звільнення військовослужбовця з органів військової прокуратури з метою своєчасного і повного розрахунку з військовослужбовцем винагорода виплачується за поточний місяць пропорційно часу участі у розмірі, визначеному наказом Генерального прокурора за попередній місяць, про що зазначається у наказі про звільнення.

Відповідно до довідки військової прокуратури об`єднаних сил від 10.09.2020 року №638 ОСОБА_1 приймав участь в АТО/ООС з 20.07.2015 по день звільнення - 10.09.2020.

Між учасниками справи не має заперечень з приводу того, що позивачу нараховувалася та виплачувалася винагорода, передбачена Порядком №152, щомісяця до дня звільнення його з військової служби.

Отже суд дійшов висновку, що така виплата мала постійний (систематичний) характер.

Слід зазначити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входят ь: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд зазначає, що перед звільненням зі служби винагорода, передбачена Порядком №152, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця та мала систематичний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про те, що винагорода, передбачена Порядком №152, у даному випадку є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення позивача, суд констатує право позивача на отримання компенсації за невикористані 206 днів відпустки, обчисленої з урахуванням вказаної винагороди, а тому позовні вимоги в ці частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позову про зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 12.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, суд ураховує таке.

З огляду на матеріали справи, відповідно до витягу з наказу виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил №587 від 10.09.2020 «Про оголошення вислуги років військовослужбовцям військової прокуратури об`єднаних сил станом на 01 вересня 2020 року» вислуга років ОСОБА_1 , без урахування пільгової вислуги, складає понад 19 років.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 01.01.2016) вислуга років складала понад 15 років.

При цьому учасниками справи не заперечується, що виплата позивачу надбавки за вислугу років за період з 12.01.2016 по 28.02.2018 здійснювалася в розмірі 25 % із застосуванням нормативно-правових актів, які регулюють питання виплати надбавки за вислугу років працівників прокуратури, а саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури».

В свою чергу позивач вважає, що він як військовослужбовець військової прокуратури за цей спірний період мав отримувати надбавку за вислугу років, розмір якої передбачений законодавством, що регулює питання оплати праці всім військовослужбовцям держави - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та розмір цієї надбавки мав становити 30 % від посадового окладу та окладу за військовим званням.

Так, у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років, як складова грошового забезпечення для військовослужбовців були передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294).

Відповідно до Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 6 Постанови №1294 виплата надбавки за вислугу років: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам рядового і начальницького складу здійснюється в розмірах згідно додатком 29.

Згідно з додатком 29 розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням при вислузі від 15 до 20 років становить 30%.

Постанова №1294 втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 6 Постанови №704 передбачено, що виплата надбавки за вислугу років" військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу здійснюється в розмірах згідно з додатком 16.

Згідно з додатком 16 розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, при вислузі від 15 до 20 років становить 40%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури» затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, яким визначено механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (в редакції від 12.07.2017), надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у ч. 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Частинами 7, 8 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

З системного аналізу викладеного слід дійти висновку, що військовослужбовцям незалежно від місця проходження служби визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, натомість прокурорам військової прокуратури, які також проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідачем визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні виключно від посадового окладу.

Враховуючи, що ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, від інших прокурорів, які не є військовослужбовцями, отже при виплаті та нарахуванні грошового забезпечення прокурорам військової прокуратури та, зокрема, позивачу піддягають застосуванню норми постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими врегульовано питання нарахування грошового забезпечення саме військовослужбовцям, оскільки зазначені нормативно-правові акти є спеціальними по відношенню до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090, якою визначено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 та визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (підпункт 2 пункту 1). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 27 листопада 2018 року, крім підпункту 2 пункту 1, який застосовується з 1 березня 2018 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України постановою від 27.12.2018 №1153 також розмежовано порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам.

При цьому, військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Вказане підтверджує доводи позивача про те, що нарахування та виплата надбавки за вислугу років йому як військовослужбовцю, який проходить службу у військовій прокуратурі, повинно відбуватися у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Відтак, з 12.01.2016 по 28.02.2018 обчислення надбавки за вислугу років за правилами Порядку №1090 в розмірі 25 % здійснювалося відповідачем безпідставно.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №640/19556/18.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки дія Порядку №1090 почала поширюватись на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, слідчих органів прокуратури та інших працівників органів прокуратури лише після внесення змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» №1153 від 27.12.2018, то встановлення і виплата позивачу з 12.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років відповідно до Порядку №1090 у розмірі 25% від посадового окладу є протиправним.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги також належать до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на результат розгляду справи та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443, адреса: вул. Маяковського, буд. 21,м. Краматорськ, Донецька область, 84333) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у незастосуванні Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 , при обчисленні ОСОБА_2 грошової компенсації за 206 днів невикористаної відпустки.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_2 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 206 діб, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, з урахуванням раніше виплачених сум;

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації з невикористанні відпуски у кількості 206 діб, з урахування грошової винагороди з участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганські областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснень зазначених заходів.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби запас ОСОБА_2 компенсації за невикористанні відпуски кількості 206 діб, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 в період з 12.01.2016 по 28.02.2018 надбавки за вислугу років у складі грошового забезпечення без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок, нарахування та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_2 надбавки за вислугу років за період з 12.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.