Постанова № 9933913, 10.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2010 р. № 2-а- 39341/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Кіт С.В.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Пікалова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (в подальшому ФОП ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (в подальшому - Нововодолазька МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області №0000111702/0 від 07 травня 2009 р., №0000111702/1 від 04 червня 2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Нововодолазькою МДПІ на підставі акту № 647/17-010/2639114419 від 23 квітня 2009 р. про результати виїзної планової документальної перевірки суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2008 р., видані податкові повідомлення-рішення № 0000111702/0 від 07 травня 2009 р. та № 0000111702/1 від 04 червня 2009 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 23137,50 грн., у тому числі 15425,00 грн. за основним платежем та 7712,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочину між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008», з посиланням на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, складських приміщень і транспортних заходів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність.

Основний вид діяльності ФО-П ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про сплату єдиного податку на 2009 рік від 01 липня 2008 р. серія Е № 135165 (раніш, з 2006 р. здійснював цю ж діяльність, що підтверджено в ході перевірки, арк.. Акту 16), є торговельна-посередницька діяльність, ремонт та обслуговування оргтехніки.

На виконання господарської діяльності, позивач придбавав, в тому числі і у ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008», канцелярські товари, за які розраховувався як у готівковій так і у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується як даними, які містяться в Акті перевірки, так і первинними документами: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийомки виконаних робіт, які були надані в ході перевірки.

Представник позивача - ОСОБА_1 - у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Пікалов О.В. - у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні, вказавши наступне.

В ході перевірки встановлено, що угоди, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» за період з 10 червня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, що підтверджується актом перевірки.

Згідно довідки ВМП ДПІ Дзержинського району м. Харкова від 15 жовтня 2009 р. №9537/7/26-015 відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, скоєних організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУМВСУ у Харківській області ГУМВС України у Харківській області 10 грудня 2008 року по факту фіктивного підприємництва від імені директора ТОВ «ТП Статус-Трейд - 2008» (код 35970717), Бєлана Є.В. порушена кримінальна справа №10080041 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами, з метою незаконної діяльності, створено підприємство ТОВ «ТП Статус-Трейд - 2008» (код 35970717), яке зареєстроване у встановленому законом порядку на підставну особу Бєлана Є.В., господарська діяльність на даному підприємстві не здійснювалась. Відповідно до письмових пояснень від 18 листопада 2008 р. Бєлана Є.В. встановлено, що він зареєстрував на своє ім'я дане підприємство за винагороду. Документів по фінансово - господарської діяльності, а також звітів не підписував, чим займалося фактично підприємство йому не відомо. Печатки та реєстраційних документів ТОВ «ТП Статус - Трейд - 2008» у нього не було.

В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність.

У ТОВ «ТП Статус - Трейд - 2008» відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період є недійсними.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали, надані по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Валківською районною державною адміністрацією Харківської області 13 серпня 1998 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

ФОП ОСОБА_3 з знаходиться на обліку у Валківському відділенні Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №80825177 від 03 липня 2000 р., та на спрощений системі оподаткування відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Е №135165 від 01.07.2008 р.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 06 квітня 2009 р. по 17 квітня 2009 р. на підставі направлення від 06 квітня 2009 р. №76, фахівцем Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки складаний акт від 23 квітня 2009 р. №647/17-010/2639114419 про результати виїзної планової документальної перевірки субєкта господарської діяльності фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2008 р., яким встановлені порушення, зокрема, п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03 квітня 1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 15425,00 грн., в тому числі за серпень 2008 р. в сумі 3083,00 грн., за вересень 2008 р. в сумі 4149,00 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 4356,0 грн., за листопад 2008 р. в сумі 3837,00 грн.

З зазначеним актом позивач ознайомлений та отримав один примірник ату з додатками 23 квітня 2009 р.

На підставі акту перевірки від 23 квітня 2009 р. №647/17-010/2639114419, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111702/0 від 07 травня 2009 р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 23137,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 15425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7712,50 грн.

З метою доведення нового граничного строку оплати визначеного податкового зобовязання Нововодолазською міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області прийняте 04 червня 2009 р. податкове повідомлення-рішення №0000111702/1 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 23137,50 грн., у тому числі за основним платежем - в сумі 15425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7712,50 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в акті перевірки, стосується правильності обчислення податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено, що СПДФО ОСОБА_3 до складу податкового кредиту включено податкові накладні, отримані від ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008», на загальну суму 92544,67 грн., в тому числі ПДВ - 15424,10 грн.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судом долучені до матеріалів справи та досліджені копії податкових накладних, щодо віднесення яких до складу податкового кредиту виник спір, а саме податкові накладні від ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008»: від 13.08.2008 р. №10, від 21.08.2008 р. №29, від 18.09.2008 №30, від 26.09.2008 р. №56, від 30.09.2008 р. №58, від 01.10.2008 р. №100, від 02.10.2008 р. №103, від 08.10.2008 р. №104, від 13.10.2008 р. №105, від 20.10.2008 р. №106, від 27.11.2008 р. №152.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення ФОП ОСОБА_3 за спірний період до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним з підстав того, що угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду з 10 червня 2008 р. по 31 грудня 2008р. ТОВ «ТП Статус - Трейд 2008» з покупцями товарів останнього та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Крім того, згідно листа від 15 жовтня 2009 р. за №9537/7/26-015 ВПМ ДПІ Дзержинського району м. Харкова встановлено, що 10 грудня 2008 р. відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, скоєних організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУМВС України у Харківській області, по факту фіктивного підприємництва віл імені директора ТОВ «Статус-Трейд-2008» (код 35970717), Бєлана Є.В., завдавшого значних матеріальних збитків державі, порушена кримінальна справа № №10080041 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Статус-Трейд-2008».

Так, ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Статус-Трейд-2008» канцелярські товари що підтверджується наступними документами: податковими накладними: від 13.08.2008 р. №10, від 21.08.2008 р. №29, від 18.09.2008 №30, від 26.09.2008 р. №56, від 30.09.2008 р. №58, від 01.10.2008 р. №100, від 02.10.2008 р. №103, від 08.10.2008 р. №104, від 13.10.2008 р. №105, від 20.10.2008 р. №106, від 27.11.2008 р. №152; видатковими накладними: №ТС0/0000058 від 30 вересня 2008 р., №ТС0/0000030 від 18 вересня 2008 р., №ТС0/0000056 від 29 вересня 2008 р., №ТС0/0000103 від 02 жовтня 2008 р., №ТС0/0000105 від 13 жовтня 2008 р., №ТС0/0000104 від 08 жовтня 2008 р., №ТС0/0000106 від 20 жовтня 2008 р., №ТС0/0000100 від 01 жовтня 2008 р., №ТС0/0000010 від 14 серпня 2008 р., №ТС0/0000029 від 21 серпня 2008 р., №ТС0/0000030 від 22 серпня 2008 р.; рахунком-фактурою: №ТС0/0000036, №ТС0/0000035 від 21 серпня 2008 р., №ТС0/0000137 від 20 жовтня 2008 р., №ТС0/0000080 від 30 вересня 2008 р., №ТС0/0000118 від 01 жовтня 2008 р., №ТС0/0000017 від 13 серпня 2008 р.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №189 від 01 жовтня 2008 р., №220 від 15 жовтня 2008 р., №145 від 18 вересня 2008 р., №176 від 26 вересня 2008 р., №34 від 13 серпня 2008 р., №69 від 22 серпня 2008 р., №297 від 20 листопада 2008 р.. №275 від 10 листопада 2008 р. та квитанцій №28 від 12 грудня 2008 р., №19 від 02 жовтня 2008 р., №15 від 02 жовтня 2008 р., №21 від 27 листопада 2008 р.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних та здійснення господарської операції як позивач та і його контрагент ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» мали статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мали право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встанов леному чинним законодавством.

Крім того, як вбачається з копій декларацій з податку на додану вартість та наданих до них розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивач належним чином відобразив свої податкові зобовязання та дозволений податковий кредит.

Помилковим вбачається і висновок відповідача про не підтвердження ФОП ОСОБА_3 права на податковий кредит з огляду на той факт, що у контрагента - ТОВ «ТП Статус - Трейд 2008» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті по датку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшко дування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження роз міру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час складання та надання податкових накладних як покупець - ФОП ОСОБА_3 так і продавець ТОВ «ТП Статус - Трейд 2008» знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентами продавця, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Щодо визначення у акті Нововодолазською міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області, що угоди, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» за період з 10 червня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, як визначено у висновку акту перевірки ДПІ у Джержинському районі м. Харкова за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 червня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., є нікчемними, та відповідно до письмових пояснень від 18 листопада 2008 р. Бєлана Є.В. встановлено, що він зареєстрував на своє ім'я дане підприємство за винагороду, документів по фінансово-осподарської діяльності, а також звітів не підписував, чим займалося фактично підприємство йому не відомо, печатки та реєстраційних документів ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» у нього ніколи не було, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого з його контрагентом, а тому є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може, також, погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її хибною з огляду на таке.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарівбудь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів, а саме книги обліку товарів, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у своїй підприємницькій діяльності здійснював подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008».

Враховуючи викладене, суд вважає, що придбаний позивачем у ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» товар був у подальшому використаний у власній господарської діяльності позивача.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі перераховано податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

Отже, будь-які умисні дії позивача стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тому, висновки, викладені в акті перевірки стосовно нікчемності укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ТП Статус-Трейд-2008» правочину не відповідають вимогам закону.

Крім того, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

Одночасно з цим суд зауважує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Згідно з приписами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає, що вимога, викладена в наведеній нормі права стосовно надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідачем не наведено суду будь-яких інших доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що за результатами поставки товарів позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 15424,10 грн.

За таких обставин, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 пп.7.2.3, п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 у розмірі 15425,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111702/0 від 07 травня 2009 р. та №0000111702/1 від 04 червня 2009 р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 23137,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 15425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7712,50 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі викладеного, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області №0000111702/0 від 07 травня 2009 р. та №0000111702/1 від 04 червня 2009 р. задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області №0000111702/0 від 07 травня 2009 р. та №0000111702/1 від 04 червня 2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті державного мита в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанову в повному обсязі виготовлено 15 червня 2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя Бартош Н.С.