Ухвала суду № 9933680, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р. м. КиївК-13714/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Жукевич Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р.

у справі № 13/301-5082

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про касування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000482309/0 та № 0000472309/0 від 21.11.2006 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Родос» 85 грн. державного мита.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абзацу четвертого п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. «е»п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 2 п. 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 17587/23-09/32632165 від 12.10.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному включенні до складу валових витрат витрати з придбання у ПП «Транстехмаш»консультаційних послуг та, відповідно, неправомірному формуванні податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472309/0 від 21.11.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 12375 грн., в тому числі 8250 грн. основного платежу та 4125 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0000482309/0 від 21.11.2006 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9900 грн., в тому числі 6600 грн. основного платежу та 3300 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Позиція судів про правомірне включення позивачем до складу валових витрат витрати з придбання у ПП «Транстехмаш»консультаційних послуг ґрунтується на приписах п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання договорів, і, за наявності таких належних та достатніх доказів, як договір про надання консультаційних послуг № 4 від 17.05.2005 р., акти виконаних робіт, які містять інформацію щодо змісту здійсненої господарської операції, та платіжні доручення, які стосуються таких господарських операцій, достовірно встановлена реальність отриманих позивачем консультаційних послуг за цим договором та факт понесених позивачем витрат з їх оплати.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість у межах сплачених у попередньому податковому періоді сум податку на додану вартість постачальникам товару.

Натомість, достовірно встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних платником податку на додану вартість відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук