Постанова № 9933676, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р. м. КиївК-14143/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Жукевич Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р.

у справі № 14/374-5088

за позовом Повного товариства «Ломбард. Віктор і компанія»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21.11.2006 р. № 0004461703/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Ломбард. Віктор і компанія» 85,00 грн. сплаченого державного мита.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що п.п. 8.1.1 п. 8.1, п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»покладає на ломбард обовязки податкового агента при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу, який виникає у позичальника при невиконанні умов договору щодо викупу заставленого майна, утримати податок від суми такого доходу за ставкою, визначеною у статті 7 цього Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 18674/22-222/14040018 виїзної планової перевірки зафіксовано порушення позивачем у 2006 році вимог п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІІІ, яке полягало у тому, що позивач, як податковий агент, при виплаті грошових коштів громадянам, отриманих у позику згідно з договорами застави, та не повернутих, не нараховував, не утримував та не перераховував податок з доходів фізичних осіб відповідно до п. 7.1 ст. 7 цього ж Закону, що зумовило заниження позивачем податкового зобовязання із цього податку у сумі 4743,75грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2006 р. № 0004461703/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 14231,25 грн., в тому числі 4743,75 грн. основного платежу та 9487,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом. Ломбард не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки видана позика не є доходом позичальника і при викупі заставленої речі у момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримувати податок. У фізичної особи позичальника виникає дохід у вигляді суми позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави і такий дохід не є доходом, одержаним від податкового агента, а тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу у порядку, визначеному п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1.15. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IVподатковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пункт 1.2. ст. 1 цього Закону під доходом розуміє, зокрема, суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел.

Відповідно до п.п. 4.2.1, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; 4.2.6. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Отже, у звітному податковому періоді, коли договір позики закінчився і позичальник не здійснив викуп заставленого майна, у такого платника податку виникає оподатковуваний доход у вигляді одержаної у власність грошової суми, що не повернута ломбарду. При цьому обєкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 цього ж Закону якщо обєкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

З огляду на положення підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 та пункту 12.3. статті 12 вказаного Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Отже, під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна ломбард, як податковий агент, має виконати обовязок щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та надання податковому органу відповідної звітності.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків та, відповідно, допустили ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук