Ухвала суду № 9933682, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р. м. КиївК-13690/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Ткачук М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 р.

у справі № 3/18-171 (22а-42/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2007 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1231/15 від 14.12.2006 р. з моменту його винесення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агробізнес»85 грн. державного мита.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Агробізнес»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає, що суд залишив поза увагою при вирішенні даного спору норми Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, та норми Конституції України.

ТОВ «Агробізнес», належним чином повідомлене про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 1231/15/30915832 від 11.12.2006 р. невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у порушенні до 30 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобовязання в сумі 41427,65грн., оскільки узгоджена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість відповідно до податкового векселя №АА 0003815 від 13.10.2006 р. по граничному терміну сплати 13.11.2006 р. фактично сплачена 14.11.2006 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №1231/15 від 14.12.2006 р. про застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкцій в сумі 414276,49грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для справи, та вирішив справу на підставі тих норм матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Спеціальним законом, який визначає порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин правильно застосував виключно спеціальне законодавство, а саме Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію Україну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104, які визначають правовий режим у сфері оподаткування, зокрема щодо податкових векселів.

Відповідно до п. 1.16 Закону України «Про податок на додану вартість»(яким було доповнено цей Закон згідно із Законом України від 25.03.2005 р. №2505-IV) податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 20.02.2003 р. № 550-IV) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З огляду на викладені положення законодавства, сума, зазначена у непогашеному у встановлений строк погашення векселі, є податковим боргом.

Отже, узгоджена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість відповідно до податкового векселя №АА 0003815 від 13.10.2006 р. не сплачена з дотриманням граничного терміну сплати 13.11.2006 р. з 14.11.2006 р. вважається податковим боргом позивача.

Відповідно до п. «в»п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку, який надав такий податковий вексель.

Підпунктом 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого законом визначається в залежності від терміну затримки.

Посилання позивача у касаційній скарзі на необхідність врахування при обчисленні граничного терміну погашення податкового векселя вихідних днів не ґрунтується на вимогах законодавства. Пунктом 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається строк погашення податкових векселів - на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю і не передбачено відстрочення такого терміну на кількість вихідних днів.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес»залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук