Ухвала суду № 9933414, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р. К-22171/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

представники сторін не зявились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Требовлянському районі Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007

у справі № 9/369-4983

за позовом Державної податкової інспекції у Требовлянському районі Тернопільської області

до 1. Приватного підприємства «Транстехмаш», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж»

про визнання недійсною угоди, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопольської області від 01.03.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007, відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Теребовлянському районі про визнання недійсним господарського зобовязання, яке виникло на підставі договору купівлі продажу №6 від 01.02.2005 на підставі ст.207 ГК України, та стягнення в доход держави з ПП «Транстехмаш»29136,48 грн. отриманих від ТОВ «Віраж», а з ТОВ «Віраж»в доход держави 29136,48 грн. сплачених на користь ПП «Транстехмаш».

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, в якому задовольнити позов про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами та про стягнення коштів в доход держбюджету, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористались.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ПП «Транстехмаш» та ТОВ «Віраж»укладено договір купівлі-продажу запасних частин №6 від 01.02.2005 на загальну суму 29136,48 грн.

Виконання сторонами зобовязань по договору щодо поставки товару та його оплати підтверджено в повному обсязі, зокрема, видатковою накладною №12 від 11.02.2005, податковими накладними та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Факт отримання товару у власність на виконання договору від ПП «Транстехмаш»підтверджується довідкою позивача №109/2301/31422440 від 18.05.2006 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Віраж»з питань взаємовідносин з ПП «Транстехмаш», згідно якої перевезення товару здійснювалось за рахунок та транспортними засобами ТОВ «Віраж», господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку відповідача-2.

Позивач вважає, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що ПП «Транстехмаш» придбало продукцію, яка є предметом спірного договору, у ТОВ «Про-Маркет-2004», яке згідно листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 10.11.2005 №18354/7/23-902 не подає податкову звітність, і зазначена обставина не дає підстав ТОВ «Віраж»включати суму 24280,00 грн. до валових витрат за 1-й квартал 2005 року.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобовязань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Та обставина, що особа, яка продавала запасні частини ПП «Транстехмаш», не подавала податкової звітності органам податкової служби за своїм місцезнаходженням, не може бути підставою для оскарження угод як за участю цієї особи, так і за участю інших осіб, які придбали цей товар та вільно ним розпорядилися.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

Застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України, можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Звернення податкового органу з позовом 24.11.2006 з вимогою про стягнення в доход держави коштів, одержаних за угодою від 01.02.2005, здійснено поза межами визначених ст.250 ГК України строків.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати спірну угоду недійсною та застосування відповідних наслідків, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судового рішення у цій частині, а в іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, ч.1 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Требовлянському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 у частині відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

К.В.Конюшко

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук