Ухвала суду № 9933456, 08.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2010 р. м. КиївК-16255/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року

по справі № 2а-1963/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронік-консалтинг»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Електронік-консалтинг” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.09.2007 року №0000062601/0 та №000072601/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст.2, ст.69, ст.72, 138, ст. 142 ст.159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення документальної перевірки позивача прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062601/0 від 07.09.2007 року про нарахування податку на прибуток за жовтень 2003 року на загальну на суму 1000320 грн., та № 000072601/0 від 07.09.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2003 року в сумі 505386,50 грн. і стягнення штрафних санкцій на суму 505386,50 грн.

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000062601/0 від 07.09.2007 року податковий орган виходив з того, що при купівлі товару у ПП «Таір»позивач не мав наміру отримати дохід від купівлі та використати його у власній господарській діяльності й відповідно донарахував позивачу податок на прибуток.

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000072601/0 від 07.09.2007 року податковий орган виходив з того, що позивачу було відшкодовано суму ПДВ, однак угоди щодо яких заявлено відшкодування визнано недійсними та такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2003 року була подана 26.11.2003 року, а декларація з прибутку підприємства за 11 місяців була подана позивачем 22.12.2003 року, за 2003 рік 09.02.2004 року, тобто в межах визначених пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону №2181-III за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, відповідач пропустив строк давності встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-III, а відтак не мав право визначати суму податкових зобов'язань платника податків.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 31.08.2007 року №3818/23-322/31631789 вказано, що ТОВ «Електронік-Консалтінг»створено шляхом перереєстрації ТОВ «Українсько-польська торгівельна компанія», відповідає за всіма правами та обовязками та є його правонаступником.

Згідно з п.1 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

При розгляді справи кореспонденція направлена на адресу позивача поверталась до суду з відміткою, що адресат за даною адресою відсутній.

Наявний в матеріалах справи статут позивача містить останню дату перереєстрації 17.06.2004 року, тоді коли справа розглядалась судами в 2007-2008 роках.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт №183 від 14.07.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Електронік-Консалтінг».

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97- ВР "Про податок на додану вартість" реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Однак в процесі розгляду даної справи судами не було перевірено чи зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю “Електронік-консалтинг” в Єдиномі державному реєстрі та відповідно чи має воно необхідний обсяг прав та обовязків в межах спірних правовідносин.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року по справі №2а-1963/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.