Ухвала суду № 9933388, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р. К-13079/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Ляшко Н.В.

відповідача: Шолудька Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007

у справі № 11/343а/43

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво»

до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, позовні вимоги ТОВ «ТД «Браво»задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ічнянському районі від 30.10.2006 №0000952300/0328, стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питання достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період липень-серпень 2006 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2006 №23/51-30148661.

Перевіркою встановлено, що сума рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, тобто сума податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) завищена на 39196 грн.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000552300/0328 від 30.10.2006, яким ТОВ «ТД «Браво» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 39196,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем у липні 2006 року було сплачено кредиторську заборгованість за червень 2006 року у сумі 36963,85 грн., що за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право на бюджетне відшкодування у наступному звітному періоді, тобто у серпні 2006 року.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Виходячи з аналізу вищенаведених норм, та суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведення позивачем у липні 2006 року розрахунків за господарськими операціями здійсненими в червні 2006 року не може обмежувати його права на отримання бюджетного відшкодування, за підтвердження суми податку, фактично сплаченого у попередньому податковому періоді. Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відповідача, що у липні 2006 року, тобто періоді, який передує серпню 2006 року, за який подана декларація, позивачем було сплачено кредиторську заборгованість за червень 2006 року у сумі 36963,85 грн., у той час як сума бюджетного відшкодування зменшена спірним податковим повідомленням-рішенням складає 39196,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи недійсним оскаржуване податкове повідомленнярішення повністю, не перевірили походження іншої частини суми заявленої позивачем до бюджетного відшкодування та не зясували виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування в цій частині.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

К.В.Конюшко

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук