Ухвала суду № 9933330, 08.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2010 р. м. КиївК-628/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 08.06.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «СВ.Сервіс»на постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008

справі№46/25-А (22-а-8616/08)

за позовомПриватного підприємства «СВ.Сервіс»

доДержавної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.10.2007, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 справі №46/25-А (22-а-8616/08), ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки № 84/23-08/32710122 від 02.03.2006, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8 ст. 7 та п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за листопад 2005 року в розмірі 5144182, 00 грн.

В подальшому були прийняті податкові повідомлення рішення, які позивач просить визнати недійсними, а саме: №0002042308/0 від 11.03.2006, №0002052308/0 від 11.03.2006, №0002052308/1 від 23.05.2006, №0004092308/1 від 23.05.2006, №0002042308/1 від 23.05.2006, №00004092308/1 від 07.06.2006, №0002042308/2 від 22.08.2006, №0004092308/2 від 22.08.2006, №0002052308/3 від 16.10.2006, №0004092308/2 від 15.10.2006, № 0002042308/3 від 16.10.2003, №0002052308/2 від 22.10.2006, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 414 182,00 грн. за грудень 2005 року, донараховано 16055,00 грн. податкового зобов'язання з вказаного податку (12350,00 грн. за основним платежем та 3 705,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а також визначено 1235,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди мотивували тим, що зменшення суми податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у розмірі 5145832,0 грн., донарахування цього податку в розмірі 12350, 00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, щодо відмови у задоволенні позову без повного та всебічного зясування всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з'ясуванні фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В даному випадку суди вийшли за межі позовних вимог не зясувавши чи необхідно це для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, чим порушено принцип диспозитивності та змагальності сторін.

В даному випадку судам було необхідно визначити межі позовних вимог і в цих межах вирішити спір.

Стосовно господарської операції між ПП «СВ. Сервіс»та ПП «Брем»за договором зберігання освітлювальних приладів від 01.10.2004, в рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій відсутні посилання на норми матеріального права, на підставі яких зроблено висновок про необґрунтованість віднесення ПП «СВ.Сервіс»суми ПДВ по даному договору в розмірі 375000,00 грн. до складу податкового кредиту.

Тоді як підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при вирішені спору. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Крім того, що стосується отримання послуг ПП „СВ Сервіс" від ТОВ „Фільм Ю Ей" по створенню аудіовізуального продукту „Зцілення коханням" і включення до складу податкового кредиту в листопаді 2005 року ПДВ у розмірі 3227285,00 грн. та отримання ПП „СВ Сервіс" агентських послуг від ПП „Брем" по сприянню в укладенні договору про надання не виключних прав на використання аудіовізуального продукту від імені ПП „СВ Сервіс" і включення до складу податкового кредиту в листопаді 2005р. ПДВ у розмірі 594897,73 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

З урахуванням положень п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту в листопаді 2005 року суму ПДВ в розмірі 594897,73 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП. «Брем».

Відносно сум ПДВ в розмірі 3227284,22 грн., що включені позивачем до податкового кредиту в листопаді 2005 року на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Фільм Ю Ей», то суди не звернули уваги на доводи позивача, що нарахування ПДВ та включення відповідної суми до складу податкового кредиту було здійснено ПП «СВ. Сервіс»у звязку зі здійсненням оподаткованих операцій з передачі виключних майнових прав (відчуженням) на об'єкт права інтелектуальної власності (фільм «Зцілення коханням») за договором від 08.08.2005 № 15-а/080805, укладеного з ТОВ «Кіно Архів №1»; передача прав, як зазначає позивач, відбулась 14.11.2005 та оформлена відповідним актом між ПП «СВ.Сервіс»та ТОВ «Кіно Архів №1».

Судами при вирішені даного спору, в супереч ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, не перевірено даних тверджень, не витребувано доказів, які підтверджують або спростовують доводи позивача.

Крім того слід також зазначити, що узгодження суми боргу визиває сумнів, враховуючи зміни визначені при апеляційному оскаржені податкових повідомлень рішень до податкових органів та різні розрахунки сторін

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «СВ.Сервіс»задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 02.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 справі №46/25-А (22-а-8616/08) скасувати.

Направити справу №46/25-А (22-а-8616/08) на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко