Ухвала суду № 9933169, 14.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 р.Справа № 2-а-1457/09/1470 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "ЛАМА-Т"до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, Головного Управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю: прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення рішення від 30.01.2009 року №0000112301/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 квітня 2009 року ТОВ "ЛАМА-Т"звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області та, остаточно уточнивши свої позовні вимоги заявою від 07.08.2009 року №07/2, просила визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 30.01.2009 року №0000112301/0, прийняте ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області за наслідками проведення перевірки, яка проводилась у період з 29 грудня 2008 року по 13 січня 2009 року та складеному Акту від 16 січня 2009 року №21/40/23-31917100 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАМА-Т"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за жовтень 2008 року, яка виникла за захунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державного Казначейства України у Миколаївській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 940 353 грн.

Відповідачі - ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області та Головне Управління Державного казначейства України у Миколаївській області позовні вимоги не визнала з підстав викладених у запереченні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позов ТОВ "ЛАМА-Т" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення рішення від 30.01.2009 року №0000112301/0, прийняте ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області про завищення ТОВ "ЛАМА-Т" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 940 353 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне Управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь ТОВ "ЛАМА-Т" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 940 353 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції від 22.10.2009 року, ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області 8 грудня 2009 року подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, просить суд скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "ЛАМА-Т" відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника апелянта в підтримку апеляційної скарги, виступи представників позивача, які заперечували проти її задоволення та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач, відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), 20.11.08р. подав відповідачу податкову декларацію №20696 з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування шляхом перерахунку на його рахунок в установі банку 940 353 грн. податку на додану вартість.

Згідно з даними наданого розрахунку суми бюджетного відшкодування:

-залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуваннями суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 940 353 грн.;

-частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 940 353 грн.;

-сума, що підлягає відшкодуванню, становить 940 353 грн.

З метою перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, що декларувалося в період з 01.09.08 р. по 30.09.08 р., на підставі підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті Закону № 168/97-ВР, відповідач (ДПІ) провів позапланову виїзну перевірку та склав акт від 16.01.09 р. № 21/23-|1917100.

В акті перевірки, відповідач вказав про порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, абзацу 2 підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР і зазначив, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 940 353 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеному акту відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 30.01.2009року №0000112301/0 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 940 353 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що головною умовою бюджетного відшкодування позивачу є фактична сплата ним вартості товарів (послуг) своїм постачальникам в попередніх податкових періодах і сума такого відшкодування не обмежена сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що порушення позивачем законодавства, яке виразилося у фактичному невиконанні ТОВ «Лама-Т»умов договорів доручення від 05.09.2008 року №ДП 20/6 з ВАТ «Феромакс», від 04.09.2008 року №б/н з ПП «Коммтрейд», від 22.09.2008 року №22/2 з ТОВ «АгроюгМиколаїв», призвело, на думку відповідача, до невірного формування податкових зобовязань ТОВ «ЛамаТ»та фактичного заявлення сум до бюджетного відшкодування, тобто, кошти отримувались ТОВ «Лама-Т»по вищевказаним договорам доручення без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування.

Однак, зазначені вище висновки відповідача колегія суддів вважає безпідставними, недоведеними та такими, що не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Так, в період з 05.09.2008 року по 22.09.2008 року ТОВ «Лама-Т» було укладено договори доручення, а саме:

·договір доручення від 05.09.2008 № ДП 20/6, укладений між ТОВ «Лама-Т»та ВАТ «Феромакс», відповідно до якого, ВАТ «Феромакс»доручає ТОВ «Лама-Т», від імені та за рахунок коштів ВАТ «Феромакс», придбати нежитловий обєкт. Сума договору склала 12000000, 00 грн. (а.с.30-31);

·договір доручення від 04.09.2008 року №б/н, укладений між ТОВ «Лама-Т»та ПП «Коммтрейд», відповідно до якого, ПП «Коммтрейд»доручає ТОВ «Лама-Т». від імені та за рахунок коштів ПП «Коммтрейд», придбати нежитловий обєкт - складське приміщення. Сума договору склала 5000000, 00 грн. (а.с.32-33);

·договір доручення від 22.09.2008 року №22/2, укладений між ТОВ «Лама-Т»та ТОВ «Агроюг Миколаїв», відповідно до якого, ТОВ «Агроюг Миколаїв»доручає ТОВ «Лама-Т»придбати товар борошно у кількості 1200 тонн. Сума договору склала 2400000, 00 грн. (а.с.34-35).

На підставі платіжних доручень, у вересні 2008 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Лама-Т», на якому в тому числі знаходилися і власні кошти позивача, від ВАТ «Феромакс», ПП «Коммтрейд»та ТОВ «АгроюгМиколаїв»надійшли кошти на загальну суму 8 374 500, 00 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.1.8 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм Закону слідує, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), і ця сума не обмежена сумою податкового кредиту попереднього податкового кредиту, сплаченого в такому податковому періоді.

Таким чином, оскільки суми ПДВ, відшкодування яких вимагає позивач, були фактично сплачені ним постачальникам робіт (послуг) у попередніх податкових періодах (що незаперечно визнається відповідачем), то він має всі підстави для отримання бюджетного відшкодування в заявленому розмірі, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, то ДПІ, в свою чергу, повинна (зобовязана) була довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення (ч.2 ст.71 КАС України), але відповідач лише тільки вказує на те, що ухвалюючи податкові повідомлення рішення він виходив з того, що позивач укладав договори доручення без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, без надання будь-яких належних письмових доказів, підтверджуючих цей факт.

Зокрема, позивачем в судовому засіданні було зазначено, що отримані ним грошові кошти, за договором доручення від 22.09.2008 року №22/2 на суму 24000000, 00грн. (фактично було отримано 2385000, 00грн.), укладеним з ТОВ «Агроюг-Миколаїв», в наслідок неможливості виконання цього доручення, були в повній сумі повернуті в вересні листопаді 2009р.; грошові кошти, отримані за договором доручення від 05.09.2008 року №ДП20/6, укладеним з ВАТ «Феромакс»на суму 12000000, 00грн. та за договором доручення від 04.09.2008 №б/н, укладеним між позивачем та ПП «Коммтрейд»на суму 5000000, 00грн., також в наслідок неможливості ТОВ «Лама-Т»виконати вищевказані доручення, були в повній сумі, за погодженням з ВАТ «Феромакс»та ПП «Коммтрейд», в розмірі отриманих коштів за вищенаведеними договорами доручень, зараховані на виконання зобовязань з ВАТ «Феромакс»та ПП «Коммтрейд»за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 30.09.2008 року №30/9/1 та від 30.09.2008 року №30/9.

Тобто позивач вказує на те, що всі отримані ним від зазначених вище контрагентів грошові кошти були та будуть повернуті останнім у відповідності до договорів про поворотну допомогу.

Також, як встановлено в судовому засіданні, вказані вище договори про надання поворотної фінансової допомоги від 30.09.2008 року представниками позивача надавалися співробітникам ДПІ, які проводили дану перевірку, але останні не взяли їх до уваги та не надали їм правової оцінки.

Що ж стосується зазначеної в апеляційній скарзі інформації ДПІ про те, що ВАТ «Феромакс»та ПП «Коммтрейд»нібито мають ознаки фіктивності та за своїми юридичними адресами не знаходяться, то судова колегія до уваги її не приймає і розцінює критично, оскільки представник ДПІ, в тому числі і на вимогу апеляційного суду, в порушення ст.ст.69,71 КАС України, належних і беззаперечних письмових доказів в підтвердження цих стверджень не надав, як і ні чим не обгрунтував свої сумніви щодо ймовірної фіктивності цих угод.

До того ж, ДПІ, в свою чергу, до цього часу не зверталося до суду із позовами про визнання недійсними вищевказаних угод, а також про анулювання свідоцтв ВАТ «Феромакс»та ПП «Коммтрейд», як платників ПДВ або про припинення їх державної реєстрації і відповідно, такі докази, як і рішення будь-яких судів з цього приводу, в матеріалах справи відсутні.

Також, на прийняття даного рішення не впливають і твердження представника ДПІ в своїй апеляційній скарзі, що відносно керівництва ВАТ «Феромакс»та ПП «Коммтрейд»нібито було порушено кримінальну справу, оскільки належні письмові докази цього в матеріалах справи відсутні, а представник відповідача, в свою чергу, так і не зміг представити навіть копію цієї постанови слідчого про порушення кримінальної справи, хоча і остання, сама по собі, не є належним процесуальним документом, який встановлює вину будь-якої особи.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, якого, в даному випадку, по цій справі до теперішнього часу не має.

Крім того, в апеляційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м Миколаєва також звертає увагу і на порушення окружним судом норм процесуального права, оскільки, на думку апелянта, Миколаївський окружний адміністративний суд, відповідно до п.3 ст.157 КАС України, взагалі не мав права розглядати дану справу, так як існує ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2009р. про закриття провадження за аналогічним адміністративним позовом ТОВ «Лама-Т»до ДПІ у Жовтневому районі м.Миколаєва про скасування цього ж повідомлення рішення (справа №6/125/09).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, а також з вищевказаної ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2009р. та копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2009р. про розяснення своєї ухвали від 24.04.2009р., ця ухвала від 24.04.2009р. приймалася господарським судом саме за клопотанням представника відповідача (т.б. ДПІ) про передачу справи, в звязку із порушенням правил предметної підсудності, до окружного адміністративного суду, який почав свою діяльність з 2.03.2009р. Але господарський суд, в свою чергу, незважаючи на це і, посилаючись виключно на п.6 Прикінцевих положень КАС України (т.б. без застосування ст.157 КАСУ, яка встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження), дану справу до окружного суду не передав, а помилково закрив по ній провадження, оскільки ця справа не підлягає розгляду господарськими судами.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ніхто із сторін, в т.ч. і ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, не оскаржували зазначену ухвалу господарського суду від 24.04.2009р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лама-Т»раніше зверталося до Господарського суду Миколаївської області із позовом лише тільки до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, а до Миколаївського окружного адміністративного суду вже звернулася із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, в якому позивач суттєво змінив (розширив) свої позовні вимоги та коло осіб (відповідачів), які беруть участь у справі.

До того ж, в даному випадку, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Окрім того, статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Таким чином, на підставі вказаного вище, колегія суддів, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вважає, що позивач, в даному конкретному випадку, мав право звернутися із цим позовом до окружного суду, а адміністративний суд 1-ї інстанції, в свою чергу, не мав права відмовити позивачу в прийнятті цієї позовної заяви, інакше б останньому був повністю закритий вільний доступ до правосуддя та було б взагалі грубо порушено гарантоване Конституцією України право на звернення до суду.

Що ж стосується ще однієї заяви представника ДПІ про те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року по даній справі, в порушення норм КАСУ, нібито була прийнята судом в попередньому судовому засіданні, то і ці твердження апелянта не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме: журналів с\засідань (на які зауважень не подано, а.с. 94-97), в попередньому судовому засіданні 21 жовтня 2009 року головуючий у справі (суддя) усно, т.б. без виходу до нарадчої кімнати, оголосив про закінчення підготовчого провадження та, відповідно до ст.121 КАС України розпочав судовий розгляд справи і оголосив перерву до 22 жовтня 2009 року, а 22.10.2009 року, вже у відкритому судовому засіданні, продовжив судовий розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,207,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.