Постанова № 9933205, 21.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 р.Справа № 2-а-11797/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та Головного Управління Державного казначейства в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.10.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та Головного Управління Державного казначейства в Одеській області та просило суд скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 05.10.2009 року №0001012350/0, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ «Тівіта Плюс»бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 18419 871грн., стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси судові витрати у розмірі 1700 грн. та 3грн. 40коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", подав до ДПІ декларацію та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

ДПІ провело перевірку, яка оформлена актом №12547/23-512/35930014/03/07 від 25.09.2009 року, та на підставі вказаного акту прийняло податкове повідомлення -рішення №0001012350/0 від 05.10.2009 року про відсутність у ТОВ „Тівіта Плюс" права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18419871,00грн. згідно податкової декларації за липень 2009 року. Вказане рішення повідомлення, на думку позивача, підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі акту, в якому перекручені факти та данні перевірки. В акті зазначено, що перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за червень 2009 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло придбання легкових автомобілів згідно договору поставки від 02.06.2009 року б/н, що не відповідає дійсності, так як перевіряючим був наданий договір поставки №ТД2/06/09 від 02.06.2009 року.

Також у розділі 3.1 акту перевірки зазначено, що директору ТОВ „Тівіта Плюс" під час проведення перевірки був наданий письмовий запит про надання пояснень та документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту 2009 року, але посадові особи ТОВ не надали цих документів. Позивач вважає вказане твердження ДПІ необгрунтованим, оскільки ТОВ отримало від ДПІ вказаний лист без номеру, без бланку, без печатки, чим було порушено «Інструкцію про діловодство в органах ДПСУ», а тому вказаний лист, як такий, що не відповідає діючому законодавству, не підлягає виконанню. Крім того, позивач вважає, що ДПІ безпідставно перевіряло його діяльність за травень 2009 року, оскільки мало право перевіряти лише тільки червень-липень 2009 року відповідно до Наказу ДПА України №584 від 11.09.2008 року, в якому визначено, що перевірці та відображенню в акті підлягають звітні періоди, починаючи з періоду, в якому за наслідками проведених операцій виникла сума бюджетного відшкодування з ПДВ, що декларується до бюджетного відшкодування у поточному періоді".

28.10.2009 року представник Головного Управління Державного казначейства в Одеській області подав до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у звязку з тим, що у відповідності до п.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, до ГУДКУ в Одеській області подання від ДПІ не надходило, а тому відсутні ознаки неправомірності в діях.

03.11.2009 року позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що на формування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту червня 2009 року у розмірі 18419871грн. вплинуло придбання позивачем товарів (легкових автомобілів) від ТОВ «ДРАЙФ-АВТО»від 02.06.2009 року, що не оспорюється в акті ДПІ. Таким чином, ТОВ «Тівіта Плюс»мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. У липні 2009 року ТОВ «Тівіта Плюс» заявило до бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 18419 871 грн., оскільки у червні 2009 року звагальний обсяг оподатковуваних операцій склав 110540807грн. (з ПДВ). ТОВ «Тівіта Плюс»заявляло до відшкодування у липні 2009 року суму ПДВ, яка сформувалася за рахунок відємного значення, що виникло у червні 2009 року, а тому мала право на таке відшкодування.

04.11.2009 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси подала до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність проведення перевірки та її висновків встановленим обставинам.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Тівіта Плюс»відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ТОВ «Тівіта Плюс»03.12.2009 року подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов ТОВ «Тівіта Плюс»у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників позивача (апелянта) в підтримку апеляційної скарги, виступи представників відповідача і прокуратури, які заперечували проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 серії А01 від 22.09.2009 року, ТОВ „Тівіта Плюс" зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.05.2008 року. 26.05.2008 року дане товариство взято на податковий облік в ДПІ та з 27.05.2008 року зареєстроване платником ПДВ.

Позивач надав до ДПІ декларацію за липень 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 18 419 871 гривень, яка визначена у податковій декларації за червень 2009 року.

09.09.2009 року начальником ДПІ у Приморському районі м. Одеси виданий наказ №1230 „Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Тівіта плюс" (а.с. 189), на підставі якого видано направлення на перевірку №001141/1419 від 09.09.2009 року (а.с.188). Дана перевірка проводилася з 14.09.2009 року по 22.09.2009 року, за результатами якої, був складений акт від 25.09.2009 року №12547/23-512/35930014/03/07 „Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Тівіта плюс" (код за ЄДРПОУ 35930014) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року" (а.с.22-33).

В висновку акту зазначено: перевіркою встановлено, що відповідно до п.п.7.7.11 п.77 ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" ТОВ „Тівіта плюс" не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень 2009 року у розмірі 18419871грн.; ТОВ „Тівіта плюс" порушено порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, передбачений наказом ДПА України від 30.05.1997року №166 „Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість"; відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" ТОВ „Тівіта плюс" не підтверджено суму податкового кредиту у травні 2009 року на суму ПДВ у розмірі 21157608,0грн.; відповідно до ст.4 п.4.1 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР не підтверджено податкові зобов'язання за травень 2009 року в розмірі 21158608,0грн. та загальний обсяг оподаткованих операцій у розмірі 126951 648грн. (а.с.32-33).

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки, ДПІ прийняло податкове повідомлення - рішення №0001012350/0 від 05.10.2009 року про відсутність у ТОВ «Тівіта Плюс" права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18419871,00 грн. згідно податкової декларації за липень 2009 року.

Однак, судова колегія вважає зазначене податкове повідомлення рішення необгрунтованим, безпідставним та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства, з огляду на наступне.

По-перше, колегія суддів вважає, що в даному випадку працівники ДПІ, які проводили дану позапланову перевірку, в порушення наказу ДПА України №584 від 11.09.2008р. «Про затвердження зразків форм актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення», взагалі були не уповноважені перевіряти показники податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року, оскільки як зазначено в направленні №001141/1419 від 09.09.2009 року та наказі Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №1230 від 09.09.2009 року (а.с.189), метою проведення перевірки є правомірність заявленої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок лише за липень 2009 року, т.б. виключно тільки за той період, в якому виникла сума бюджетного відшкодування.

До того ж, в ході цієї перевірки, представниками ДПІ, в порушення «Інструкції про діловодство в органах ДПСУ»(т.б. не на встановленому бланку, без дати, вих.№ та печатки) на імя директора ТОВ «Тівіта Плюс»був наданий лист-запит (а.с.204 т.1), яким фактично неправомірно витребувано всі документи, повязані із угодами, які укладалися у травні 2009р.

Аналогічний висновок щодо неправомірності вказаних вище дій ДПІ при проведенні зазначеної перевірки міститься і в постанові ст.помічника прокурора Приморського району м.Одеси від 3.11.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи та постанові Приморського районного суду м.Одеси від 16.12.2009р. (справа №4-730/2009).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Тівіта Плюс»заявляло до відшкодування суму ПДВ у липні 2009 року, яка сформувалася за рахунок відємного значення, що виникло саме у червні 2009 року, а не у травні 2009 року.

Так, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню врегульований положеннями ст.7 Закону № 168/97-ВР. Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За період червень 2009 року сума податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»становила 3597 гривень, сума податкового кредиту дорівнювала 18 419 871,00 гривень (згідно даних рядку 1 розділу І, рядку 10.1 розділу II декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року). Тому сума від'ємного значення, розрахована відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, становила 18 419 871,00 гривень (3597 грн. - 18423468 грн. = 18419871,00 грн.), про що зазначено у рядках 18.2, 21, 22.2 розділу III декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума від'ємного значення у розмірі 18419871,00 гривень зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - липня 2009 року (про що зазначено у рядках 23, 23.1 розділу III декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року).

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 7 Закону № 168/97-ВР, для отримання права на одержання бюджетного відшкодування необхідні наступні обставини: факт сплати суми ПДВ отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; подання податковому органу декларації, заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що ТОВ «Тівіта Плюс»були виконані усі вимоги ст.7 Закону № 168/98-ВР, тому підстав для відмови в отриманні бюджетного відшкодування немає.

При цьому, висновок акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем нібито порушено п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.7.11 п. 7.11, п.п. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - є необгрунтованим. Зокрема, судом встановлено, що на формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту червня 2009 року у розмірі 18419871,00 гривень вплинуло придбання ТОВ «Тівіта Плюс»товарів (легкових автомобілів) у червні 2009 року від ТОВ «Драйф Авто»на суму 110 540 807,00 гривень (з ПДВ) відповідно до умов договору постачання № ТД2/06/09 від 02.06.2009 року. Факт придбання та оплати товарів позивачем у ТОВ «Драйф Авто»у червні 2009 року на суму 110540807,00 гривень (з ПДВ) підтверджується копіями виписок АБ «Південний» по рахунку №26009311586701 за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року (в т.ч. і витребуваних за ініціативою апеляційного суду), копією реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «Тівіта Плюс»від ТОВ «Драйф Авто»за червень-липень 2009 року, копією договору постачання № ТД2/06/09 від 02.06.2009 року, копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень 2009 року.

Крім того, факт правомірного формування від'ємного значення з ПДВ, факт придбання та оплати позивачем зазначених товарів в червні 2009р. фактично не заперечувалися і ДПІ.

Судом першої інстанції вірно встановлено відповідність вказаного договору поставки № ТД2/06/09 та банківських виписок АБ «Південний»по рахунку № 26009311586701 за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки (а.с.7-8) вказано: «перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за червень 2009 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання автомобілів на митній території України. Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 10.1 Декларації за червень 2009 року в обсягах придбання (з ПДВ) відображено суму 92 117 339,00 гривень. Дозволений податковий кредит склав 423 468,00 гривень. Основним постачальником в червні 2009 року було ТОВ «Драйф Авто». Таким чином, сума податкового кредиту по р. 17 декларації з ПДВ за червень 2009 року складає: за даними платника - 18 423 468,00 гривень, за даними перевірки - 18 423 468,00 гривень; відхилення відсутні. На стор. 8 акту перевірки зазначено, що від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2009 року за даними декларації складає 18419 871,00 гривень, за даними перевірки складає 18 419 871,00 гривень.

Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Так, у липні 2009 року позивач заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 18419 871,00 гривень, оскільки у червні 2009 року загальний обсяг оподатковуваних операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»склав 110 540 807,00 гривень (з ПДВ). Також, позивачем була реально сплачена сума ПДВ за червень 2009 року у розмірі 18 423 468,00 гривень.

При цьому, судова колегія враховує, що відповідачами не заперечувалася реальність та товарність операцій між позивачем та ТОВ «Драйф Авто», які відповідали дійсному економічному змісту та цілям ділового характеру, в них відсутні сумніви щодо достовірності податкових накладних та правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість.

Водночас, судова колегія зазначає, що ДПІ неправомірно не врахувала уточнюючий розрахунок з ПДВ, який було надано позивачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підстав для відмови в отриманні бюджетного відшкодування немає, оскільки ним було правомірно сформовано від'ємне значення з ПДВ внаслідок придбання та оплати товарів у травні 2009 року у ТОВ «Транко Груп»на суму 110511493,0 гривень (з ПДВ), що не заперечувалося ДПІ. Оскільки ТОВ «Тівіта Плюс»мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, ним не порушено вимоги п.п.7.7.2 п.7.7, п.п.7.7.11п.7.11,п.п.7.4.5п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

При викладених вище обставинах, судова колегія вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»не порушувало вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.7.11 п. 7.11, п.п. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та має право на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 18 423 468,00 гривень. Однак, незважаючи на це, податковий орган так і не надав відповідних висновків органам Державного казначейства про відшкодування такого податку, чим порушив гарантоване законом право позивача на повернення реально сплаченого ПДВ.

Крім того, підтверджують висновки колегії апеляційного суду і довідка ДПІ у Приморському районі м. Одеси №13282/23-513/11/1464 від 8.10.2009р. про результати виїзної перевірки ТОВ «Драйф-Авто», згідно із висновками якої, даною перевіркою не встановлено будь-яких розбіжностей та порушень відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Тівіта Плюс»по договору постачання №ТД2/06/09 від 02.06.2009 року, а також постанова ст.помічника прокурора Приморського району м.Одеси від 3.11.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи (ст.6 п.2 КПК України) відносно директора ТОВ «Тівіта Плюс»за фактом перевірки законності його дій, повязаних з поверненням бюджетної заборгованості по ПДВ за липень 2009р., яка, в свою чергу, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 16.12.2009р. (справа №4-730/2009) була залишена в силі.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення (перерахування на його рахунок в установі банку) відповідної суми з Державного бюджету України в особі Головного Управління Державного казначейства України в Одеській області на користь платника податку (т.б. ТОВ «Тівіта Плюс»).

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно із приписами п.п.3,4 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, діючи виключно межах позовних вимог і апеляційної скарги та відповідно до ст.202 КАС України, приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та прийняття нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 05.10.2009 року №0001012350/0.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівіта Плюс»бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 18419871 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ «Тівіта Плюс»судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1703 грн.40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.