Постанова № 9932046, 09.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/628 (2-а-6862/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бєлової Л.В., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел»до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової адміністрації України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Ренус Ревайвел»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової адміністрації України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001182301/0 від 15.10.2007 року, №0001192301/1 від 20.12.2007 року, №0001192301/2 від 21.03.2008 року, № 0001192301/3/2643 від 13.06.2008 року, рішення про результати розгляду скарг № 17244/10/25-53/017 від 20.12.2007 року, № 321/10/25-017/15-219 від 14.03.2008 року, № 5186/6/25-0515 від 31.05.2008 року та абз. 2 п. 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 в частині фрази «і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 року позов задоволено частково, а саме: визнано недійсними та нечинними податкові повідомлення-рішення №0001192301/0 від 15.10.2007 року; № 0001192301/1 від 20.12.2007 року; №0001192301/2 від 21.03.2008 року; № 0001192301/3/2643 від 13.06.2008 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПА в Київській області та ДПІ у Обухівському районі Київської області подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити в повністю. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Обухівському районі в Київській області була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Ревайвел-Експрес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої був складений акт від 03.10.2007 року №1752/23-1/24893416 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007 року №0001192301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1156312,50 грн., з яких 770875,00 грн. основного платежу та 385437,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статутних документів підприємства, 31.10.2007 року була змінена назва позивача TOB «Ревайвел-Експрес»на TOB «Ренус Ревайвел».

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення TOB «Ренус Ревайвел»п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 770875,00 грн.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2007 року № 2080№0001192301/0 та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг TOB «Ренус Ревайвел»податковими органами, скарги позивача були залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що у власності позивача є митний ліцензійний склад відкритого типу, який створений і функціонує відповідно до Митного кодексу України та згідно Процедури організації митного режиму - "митний склад" затвердженого начальником Центральної регіональної митниці, призначений для зберігання товарів суб'єктів підприємницької діяльності, з якими власник складу заключає договори на зберігання вантажів. Товари та інші предмети, що надходять на склад або випускаються зі складу, підлягають обов'язковому декларуванню незалежно від їх вартості. Декларування товарів при їх розміщенні на митному ліцензійному складі здійснює виключно власник складу.

В акті перевірки, також вказано, що TOB «Ренус Ревайвел»для перевірки надано контракти консигнації з нерезидентами, предметом яких є доставка, відпуск, зберігання товару. Згідно з контрактами товариство забезпечує обслуговування та нагляд за митним ліцензійним складом і товаром, виконує всі інструкції які передає фірма. Товариство веде облік товару, тобто кожен раз реєструє надходження і відпуск товару, який є власністю фірми, зобов'язується протягом дії консигнаційного контракту відправляти товар по розпорядженню фірми третім особам та забезпечувати митне оформлення товарів. На виконання укладених контрактів, за послуги по зберіганню, розвантаженню, завантаженню, брокерські послуги по митному оформленню товарів, TOB «Ренус Ревайвел»виставляли рахунки-фактури фірмам (нерезедентам) на оплату наданих послуг в іноземній валюті та отримало оплату на валютний рахунок.

За період, який перевірявся, Товариством було надано таких послуг та отримано коштів на загальну суму 3854338,91 грн. Зазначені послуги позивач оподатковував за нульовою ставкою до бази оподаткування податком на додану вартість за кодом пільги 14010115, яка застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування (п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 1.4 с. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно із п. 1.14 ст. 1 Закону супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтею 274 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що місцем поставки послуг вважається: місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Листом Державної податкової адміністрації України від 30 грудня 2005 року №26268/7/16-1117 роз'яснено, що відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. При цьому підпунктом г) пункту 6.5 статті 6 Закону визначено, що місцем поставки послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), вважається місце, де фактично надаються такі послуги. Таким чином, якщо між резидентами складається договір на надання послуг по навантаженню, розвантаженню товарів, що експортуються, то операції з поставки на митній території України послуг, які надаються експортеру товарів, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Нульова ставка податку на додану вартість застосовується до товарів, що експортуються. При цьому відповідно до статті 274 Митного кодексу України фактичні витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування включаються (якщо вони раніше не були включені) до митної вартості товарів, що експортуються.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 року №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням «3/8».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ТОВ «Ренус Ревайвел»не було надано докази, які б підтверджували, що надання послуг було включено до митної вартості товарів, що експортуються, а саме вантажно-митних декларацій.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції не правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановлення нової про відмову в позові в ці частині.

На підставі викладеного, ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Київській області, Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2009 року в частині задоволення позову скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2010 року.