Ухвала суду № 9932044, 09.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 33/243-32/295 Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Василенка Я.М., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-севісна компанія «Еско-Північ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Енерго-севісна компанія «Еско-Північ»звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.02.2004 року № 0000042303/0, №124-23-706-3073144/1985 та від 14.04.2004 року № 364-23-706-30732144/5746, № 0000212303/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Подільському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі м. Києва від 13.02.2004 року №0000042303/0 (№124-23-706-30732144/1985) відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1460557,6 грн., з яких основний платіж - 718458,60 грн. та штрафні санкції -742099,00 грн.

Також, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі м. Києва від 14.04.2004 року за № 364-23-706-30732144/5746 (№0000212303/0) відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до позивача було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах процедури адміністративного оскарження та на підставі акта №173/23-60/30732144 від 07.10.2003 року про результати позапланової документальної перевірки з питання достовірності відображення суми податку на додану вартість до відшкодування та правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ TOB «Еско-Північ»за періоди: липень 2002 року - січень 2003 року , березень - травень 2003 року, в якому зроблено висновок про порушення TOB «Еско-Північ»вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення TOB «Еско-Північ»сум, заявлених до відшкодування в липні і серпні 2002 року на суму 84352,00 грн.; до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, заявлених у податкових деклараціях за липень - грудень 2002 року (включно) на суму 714722,00 грн.; до завищення податкових зобов'язань з ПДВ, заявлених у податковій декларації за лютий 2003 року на суму 80616,00 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Закон № 996-XIV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону № 996-XIV).

В ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що первинні документи, які містять відомості про господарські операції і фіксують факти їх здійснення, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів), включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення № 88).

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) встановлений єдиний для всіх платників ПДВ порядок обчислення і сплати ПДВ, відповідно до якого дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит визначаються за правилами «першої події»на підставі податкових накладних та вантажних митних декларацій, при цьому суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою дозволеного (документально підтвердженого) податкового кредиту.

Сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою ПДВ у випадках, визначених цим Законом, розглядається як бюджетне відшкодування (п. 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом, визначені п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пп. 7.7.1 якої встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця складається податкова накладна, оригінал якої надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону № 168/97-ВР (пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно із пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Об'єктом оподаткування ПДВ Закон № 168/97-ВР визначає операції платників податку з (п.3.1 ст. 3): продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця (пп. 3.1.1); ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отриманню робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митнії5 території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки (пп.3.1.2); вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України (пп.3.1.3).

З метою оподаткування під продажем товарів в п.1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до продажу операції платників податку з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі (п.1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому Законом № 168/97-ВР. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п. 7.3 ст. 7 Закону № 168 97-ВР, а датою збільшення суми податкового кредиту є дата перерахування коштів на користь комітента або надання інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів видів компенсації вартості товарів від комісіонера (п.4.7 ст. 4 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»(далі - Закон № 1521 ІІІ) при ввезенні (імпортуванні) на митну територію України нафти сирої за кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі - ГС) 2709 00 000 та важких дистилятів (дизельного пального) за кодами ГС 271000610, 271000650, 271000690 у момент перетину митного кордону з дати набрання чинності Законом № 1521-III не справлялись, відповідно, до 01.01.2001 року ввізне мито та до 01.06.2000 року ПДВ.

Також, на підставі статті 2 Закону № 1521-III тимчасово до 01.06.2000 року продаж або інші види відчуження важких дистилятів (дизельного пального) - коди ГС 271000610, 271000650, 271000690, виготовлених нафтопереробними підприємствами України з використанням сировини, видобутої на території України або імпортованої, а також вироблених або ввезених (імпортованих) важких дистилятів (дизельного пального) здійснювалось суб'єктами підприємницької діяльності без справляння акцизного збору та збору до Державного інноваційного фонду, а при переробці ввезеної (імпортованої) сировини на давальницьких умовах - також без сплати ввізного мита.

Статтею 3 Закону № 1521-III встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ, які виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статті 1 та статті 2 Закону № 1521-ІІІ, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця, в наслідок чого, право на збільшення податкового кредиту платників ПДВ - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В статті 4 Закону № 1521-ІІІ було передбачено, що такий порядок діяв тимчасово, а тому, починаючи з 01.01.2001 року операції з продажу (ввезення) або інших видів відчуження нафти сирої - код за ГС 2709 00 000, а також з 01.06.2000 року - операції з продажу або інших видів відчуження важких дистилятів (дизельного пального) - коди за ГС 2710 00 610; 2710 00 650; 2710 00 690 мали оподатковуватися податками, зборами (обов'язковими платежами) за правилами, визначеними відповідними законами з питань оподаткування, незалежно від форм або методів поставки (продажу) або форм розрахунків (включаючи попередню оплату), здійснених до зазначеної дати, тобто, у загальновстановленому Законом № 168/97-ВР порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»(далі - Закон № 1962-ІІІ) з 01.10.2000 року зазначена вище стаття 4 Закону № 1521-ІІІ була виключена, а термін дії касового методу визначення податкових зобов'язань з ПДВ (податкового кредиту) по операціям продажу (придбання) визначених Законом № 1521-ІІІ товарів був продовжений без обмеження строків застосування.

Отже, починаючи з 01.10.2000 року діє правило касового методу визначення податкових зобов'язань з ПДВ (податкового кредиту), встановлене Законом № 1521-ІІІ для операцій з продажу (придбання) нафти сирої (код за ГС 2709 00 000) і важких дистилятів (дизельного пального по кодам за ГС 2710 00 610; 2710 00 650; 2710 00 690).

Поняття «касовий метод»було введено в Закон № 168/97-ВР згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України».

Так, під «касовим методом»в п. 1.11 статті 1 Закону № 168/97-ВР розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, листа ДПІ у Подільському районі м. Києва № 7797/10/31-09 від 05.03.2002 року, наданого на звернення TOB «Еско-Північ»; листа ДПА України № 14303/7/16-1121 від 27.10.2000 року; рішення ДПА України № 11194/7/25-0115 від 18.07.2002 року; листа ДПА України № 8571/6/15-2415-26 від 15.10.2003 року, наданого на запит ЗАТ «Укрнафтосервіс», при розгляді питання правомірності застосування правила «касового методу»для визначення податкових зобов'язань з ПДВ (податкового кредиту), встановленого Законом № 1521-ІІІ для операцій з продажу (придбання) нафти сирої (код за ГС 2709 00 000) і важких дистилятів (дизельного пального по кодам за ГС 271000610; 2710 00 650; 2710 00 690), податковими органами були надані роз'яснення, зміст яких полягає в тому, що при продажу на митній території України з 01.10.2000 року без обмеження кінцевого терміну застосування поновлено застосування «касового методу»визначення дати виникнення податкових зобов'язань та дати отримання права на податковий кредит для операцій з продажу нафти сирої (код згідно з ГС 2709 00 000) та важких дистилятів (коди згідно з ГС 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690), тобто відповідно до статті 3 Закону № 1521-III податкові зобов'язання з ПДВ, що виникають у зв'язку з продажем нафти сирої (код 2709 00 000 згідно з ГС), важких дистилятів (дизельного пального) за кодами згідно з ГС 271000610, 2710 00 650, 2710 00 690, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників ПДВ - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсації їх вартості, без застосування положень пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В листі ДПА України № 8571/6/15-2415-26 від 15.10.2003 року, адресованому ЗАТ «Укрнафтосервіс»на його запит ДПА України конкретизували перелік товарів, при продажу яких застосовується стаття 3 Закону № 1521-ІІІ. В листі зазначено, що при продажу (придбанні) нафти сирої (код згідно з ГС 2709 00 000), імпортованої або вітчизняного видобутку як до 01.01.2001 року, так і після цієї дати, і важких дистилятів (дизельного пального за кодами ГС 271000610, 271000650, 271000690), в тому числі імпортованих або виготовлених нафтопереробними підприємствами України, як до 01.10.2000 року, так і після цієї дати з використанням сировини, видобутої на території України або імпортованої, податкові зобов'язання з ПДВ (податковий кредит) повинні нараховуватися за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання (перерахування) грошових коштів або інших видів компенсації вартості таких товарів від покупця (продавцю) без застосування пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Аналогічні висновки містяться в листі Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки № 06-17/19-759 від 11.12.2003 року, наданому на запит TOB «Еско-Північ»та TOB «Укрнафтосервіс».

Відповідно до пп. 4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-III) контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181-III, принципів оподаткування та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу) надаються, роз'яснення окремих положень податкового законодавства. Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта (пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону №2181-ІІІ).

Платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається (пп.4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону № 2181 -ІІІ).

Підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181-ІІІ містить тлумачення принципу «конфлікт інтересів», який передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинно) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано) (пп.4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках складається податкова накладна, оригінал якої надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зазначено, що право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платники податку повинні вести в спеціальних книгах окремий облік з продажу та придбання щодо: операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та звільнених від оподаткування; операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій.

Порядок заповнення податкової накладної регламентується наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»(далі - Наказ № 165).

Відповідно до п. 4 Наказу № 165 сплачена (нарахована) сума, ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Порядок заповнення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) регламентується «Порядком ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)», затвердженим Наказом №165.

Впровадження книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) обумовлене вимогами пп. 7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Книга обліку продажу - це книга, яка ведеться особами, зареєстрованими як платники ПДВ (п. 2 Наказу № 165).

Книга обліку продажу товарів (робіт, послуг) містить в собі порядок обліку операцій з продажу і визначає основу для можливості віднесення до податкових зобов'язань сум ПДВ, нарахованих у складі ціни покупцю у звітному періоді у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), як власного виробництва, так і придбаних для їх подальшого продажу (п. 10 Наказу № 165).

Згідно з п. 11.1 Наказу № 165 облік продажу товарів (робіт, послуг) продавцем проводиться у Книзі обліку продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначена п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та статтею 10 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»№ 857/98 від 07.08.1998 року.

У разі, коли відвантаженню товарів, виконанню робіт, наданню послуг передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) такі операції обліковуються датою надходження коштів на розрахунковий рахунок чи до каси платника, а при відсутності такої оплати у відповідних випадках - датою інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку (п. 11.3 Наказу № 165).

Особи, що зареєстровані як платники ПДВ, у момент виникнення податкових зобов'язань, незалежно від факту, що сталося раніше - відвантаження товарів (робіт, послуг) чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, до граф 2-5 Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної (п.12.1 Наказу № 165).

У графі 6 вказуються загальні обсяги продажу, здійснених як з врахуванням ПДВ за ставками у розмірах 20% чи 0%, так і тих, які згідно із статтею 5 Закону № 168/97-ВР звільнені від оподаткування та не є об'єктом оподаткування, а саме: графа 7 + графа 15 (п.12.3 Наказу № 165).

Порядок заповнення податкової декларації по ПДВ визначений «Порядком заповнення та подання податкової декларації по ПДВ», затвердженим наказом ДПА України № 166 від 30.05.97р. (далі - Наказ № 166).

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто, незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку (п.3.2 Наказу № 166).

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується підписом платника - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою (п.3.4 Наказу № 166).

В рядках 1 - 5 декларації вказуються загальні обсяги продажу, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20%, 0%, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону № 168/97-ВР та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону № 168/97-ВР чи інших нормативно-правових актів), та обсяги продажу, що не є об'єктом оподаткування (п.3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР).

При визначенні обсягу продажу за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміну «продаж товарів (робіт, послуг)»відповідно до вимог п.1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (пп.5.3.1 п.5.3 Наказу № 166).

До рядка 1 декларації включаються оподатковувані за ставкою 20% обсяги продажу, здійснені як на митній території України, так і за її межами, включаючи також і обсяги послуг, пов'язаних із перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України (пп.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР), продаж послуг з туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, або через її агентів, що не є резидентами (останній абзац пп.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР), надання транспортних послуг у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника (другий абзац пп.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР) та інші, визначені Законом № 168/97-ВР, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги продажу (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Наказу № 166).

Згідно пп. 5.3.4 п. 5.3 Наказу № 166 рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування»заповнюється платником в тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі продажу та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник ПДВ відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа) із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування, відповідно пп.5.3.5 п.5.3 Наказу № 166, в Розділі І заповнюється рядок 4 «Операції, які звільнені від оподаткування», в якому вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону № 168/97-ВР та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону № 168/97-ВР чи інших нормативно-правових актів та до декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом бухгалтера та печаткою із зазначенням виду операції та пункту Закону чи іншого нормативно-правового акту, відповідно до якого така операція звільнена від оподаткування.

До розділу II «Податковий кредит»(рядки з 10-го по 15-й Декларації) включаються обсяги придбаних з ПДВ або без ПДВ на митній території України або ввезених (пересланих) із-за її меж товарів (робіт, послуг), основних фондів та нематеріальних активів, які відносяться чи не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) або підлягають чи не підлягають амортизації, окремо по цілях використання (для цілей здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування) (п.5.7 Наказу №166).

Розділ III податкової декларації по ПДВ «Розрахунки з бюджетом за звітний період»містить дані щодо суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету згідно вимог п.7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше нуля, то платник повинен сплатити до бюджету визначену суму і заповнити рядок 20 декларації (зі знаком «+»); якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше нуля, то платник має право на отримання відшкодування з бюджету і повинен заповнити рядок 21 Декларації (зі знаком «-») (пп.5.9.1 - 5.9.2 п.5.9 Наказу № 166).

Згідно приписів пп.7.2.1, пп.7.2.3 і пп.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР у зв'язку з реалізацією нафти сирої TOB «Інфокс»на умовах Договору № 1/7-01 купівлі-продажу сирої нафти від 01.07.2002 року і Договору № 1/8-02 купівлі-продажу сирої нафти від 01.08.2002 року позивачем виписані податкові накладні, які відповідають вимогам Наказу №165. Вищезазначені податкові накладні виписані позивачем у момент виникнення податкових зобов'язань, визначених підприємством на підставі статті 3 Закону № 1521-III і нарахованих за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання Продавцем - TOB «Еско-Північ»від Покупця - TOB «Інфокс»грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Податкові накладні, виписані TOB «Еско-Північ»у зв'язку з реалізацією TOB «Інфокс»нафти сирої на умовах Договору № 1/7-01 купівлі-продажу сирої нафти від 01.07.2002 року і Договору № 1/8-02 купівлі-продажу сирої нафти від; 01.08.2002 року, відображені позивачем у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) TOB «Еско-Північ»у момент виникнення податкових зобов'язань, тобто, протягом податкового періоду, на який припадає отримання Продавцем - TOB «Еско-Північ»від Покупця - TOB «Інфокс»грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2010 року.