Ухвала суду № 9932043, 09.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7733/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бєлової Л.В., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року по справі за їх позовом до закритого акціонерного товариства «Росава», товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Білоцерківська ОДПІ в Київській області звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Росава», товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»про стягнення коштів з закритого акціонерного товариства «Росава»на користь державного бюджету кошти у сумі 36679680,00 грн. та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»на користь державного бюджету кошти у сумі 36679680,00 грн. як адміністративно-господарські санкції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Білоцерківська ОДПІ в Київській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову ї задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ЗАТ «Росава»зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 07.12.1998 року; TOB «Коростеньпостач»виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області 04.12.2001 року.

Білоцерківською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Росава»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року та складений Акт перевірки від 25.11.2008 року № 2684/23-2-032/30253385/331.

20 червня 2006 року між відповідачами - ЗАТ «Росава»та TOB «Коростеньпостач» був укладений договір № 1516 на поставку основи абразивних паст.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 1516 від 20.06.2006 року, 23 червня 2006 року TOB «Коростеньпостач»поставили, а ЗАТ «Росава»прийняли та оплатили товар - основи абразивних паст в кількості 10 000 кг. на загальну суму 15283200,00 грн. в т.ч. ПДВ 2547200,00 грн.

На підтвердження даної господарської операції ТОВ «Коростеньпостач»була видана видаткова накладна № 60623 від 23 червня 2006 року та податкова накладна № 60620 від 23 червня 2006 року, оформлена відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПАУ №165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Також, 23 червня 2006 року відповідними посадовими особами контрагентів - директором TOB «Коростеньпостач»ОСОБА_2 та Головою правління генеральним директором ЗАТ «Росава»ОСОБА_3 був підписаний акт приймання-передачі товару згідно видаткової накладної № 60623 від 23.06.2006 року в якому зазначено місце зберігання товару: м. Шепетовка, вул. Пяскорського, 6.

Відповідно до видаткової накладної № 60816 від 16 серпня 2006 року TOB «Коростеньпостач»поставили, а ЗАТ «Росава»прийняли та частково оплатили товар - основи абразивних паст в кількості 6 000 кг. на загальну суму 9169920,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1528320,00 грн.

На підтвердження даної господарської операції TOB «Коростеньпостач»була видана податкова накладна № 60816 від 16 серпня 2006 року, оформлена відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПАУ №165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Апеляційна інстанція вважає за необхідне в першу чергу зазначити, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими та випливають з податкових зобовязань, а саме правової обґрунтованості віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, що і покладено в основу підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до Наказу ДПА «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»від 18.04.2008 року N 266, акт перевірки - це службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС.

Отже, посилання апелянта на акт перевірки, як на документ, що встановлює факт нікчемності договору поставки №1516 є абсолютно безпідставним та неправомірним.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року, № 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України», санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, на момент здійснення відповідної господарської операції, контрагенти перебували на податковому обліку і в момент виписання податкової накладної у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом вчинення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

На момент здійснення даних операцій, як ЗАТ «Росава»так і ТОВ «Коростеньпостач», знаходились в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності та в державному реєстрі платників податку на додану вартість.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону).

Представником ТОВ «Коростеньпостач»при здійсненні господарської операції були надані ЗАТ «Росава»відповідні копії свідоцтва платника ПДВ, зареєстровані податковим органом по місцезнаходженню платника податків та свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація ТОВ «Коростеньпостач», як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства. На період проведення господарської операції ТОВ «Коростеньпостач»перебували на податковому обліку як платник ПДВ.

Таким чином на час господарських відносин з ЗАТ «Росавою»вказане підприємство було зобов'язано відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14 червня 2010 року.