Ухвала суду № 9931050, 09.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-37751/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівБившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р.

у справі №11/475/06-АП

за позовомПриватного підприємства «ВЛ Агро»

доМелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВЛ Агро»(далі по тексту - позивач, ПП «ВЛ Агро») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту - відповідач, Мелітопольська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р. у справі №11/457/06-АП (головуючий суддя Гончаренко С.А.), яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. (головуючий суддя Хуторний В.М., судді Мірошниченко М.В., Радченко О.П.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.06.2006 року №0001552302/0 та №000156302/0.

Мелітопольська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р. та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. у справі №11/457/06-АП, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Мелітопольської ОДПІ підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2006 року Мелітопольською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0001552302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 46642,02 грн., в тому числі: 31094,68 грн. основного платежу та 15547,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№0001562302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 37312,50 грн., в тому числі: 24 875 грн. основного платежу та 12 437 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати виїзної планової перевірки ПП «ВЛ Агро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.04.2004 року по 31.12.2005 року»від 31.05.2006 р. №421/23/32963073 (далі по тексту Акт перевірки)

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, у звязку з чим і включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі вартості вказаних витрат є неправомірним.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання транспортно-експедиційних послуг (договір про надання транспортних послуг, акти здачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи) є в наявності у позивача та долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за оплату транспортно-експедиційних послуг правомірно включені до складу валових витрат ПП «ВЛ Агро», оскільки факт придбання таких послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних інформаційних послуг, у відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до валових витрат та податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. у справі №11/457/06-АП не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. у справі №11/457/06-АП відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. у справі №11/457/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Сергейчук