Рішення № 99304901, 18.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/24254/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, 6, оф.26), третя особа - ПАТ АБ «Укргазбанк» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 23697280), про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача у ВП 62976793 про стягнення з позивача основної суми винагороди у розмірі 164834,53грн.;

- скасувати постанову від 08.09.2020 відповідача у ВП 62976793 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 164834,53грн.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стала незгода з правомірністю та обґрунтованістю вказаних постанов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду по суті на 03.11.2020 о 10:45 год. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`яти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

02.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

03.11.2020 у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та перебуванням судді Смолія І.В. у відпустці у даній справі фіксування судового засідання не здійснювалось та призначено розгляд справи на 24.11.2020 о 08:30 год.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 08.12.2020 о 08:30 год.

08.12.2020 у зв`язку з неявкою сторін судом вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.09.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №756/9644/14-ц, що виданий 07.10.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АК «Укргазбанк» у сумі 1648345,39 грн. та складається із заборгованості у сумі 1157830,66 грн. за кредитом, 352083,49 грн. за процентами, пенею - 16431,24 грн. та штрафу у сумі 1222000 грн., шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ВП №62976793).

У зазначеній постанові зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі та в порядку встановленому ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

08.09.2020 у ВП №62976793 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 164834,53 грн. та зазначено порядок набуття її чинності та строк пред`явлення до примусового виконання - до 08.09.2023.

08.09.2020 приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та п.2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5.

08.09.2020 відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач вважає дії відповідача щодо винесення постанови від 08.09.2020 про стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у ВП №62976793 протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню. Також звертає увагу на те, що виконавчий лист було видано Оболонським районним судом, а не Дніпровським районним судом, як було зазначено в оскаржуваній постанові, що, на думку позивача, є наявністю подвійного стягнення з останнього основної винагороди приватного виконавця.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Із змісту заявленого позову слідує, що позивачем оспорюється правомірність рішення приватного виконавця про стягнення з нього основної винагороди у сумі 164834,53 грн., яке викладено у постанові ВП №62976793 від 08.09.2020. На думку позивача, основна винагорода приватного виконавця стягується лише з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Однак, суд звертає увагу, що статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон №1403) врегульовані питання щодо винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Частинами першою, другою статті 31 Закону № 1403 передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 1403 основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 31 Закону № 1403).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п`ята статті 31 Закону № 1403).

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 31 Закону № 1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до абзацу першого пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404 та статті 31 Закону № 1403, суд дійшов висновку, що стягнення основної винагороди приватного виконавця пов`язується з початком примусового виконання виконавчих документів. Примусове виконання виконавчих документів розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця.

При цьому, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця шляхом винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення основної винагороди є обов`язком приватного виконавця.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про виконання боржником виконавчого документу у добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнута основна винагорода.

Щодо підстав для стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Виконавче провадження №62976793 було відкрито приватним виконавцем Телявським А.М. на підставі виконавчого листа №756/9644/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 07.10.2020, а не виконавчого листа №2-2390/12, виданого Оболонським районним судом м. Києва від 13.03.2013, а тому, вчинення виконавчих дій та стягнення основної винагороди з боржника за виконавчим листом №2-2390/12, виданим Оболонським районним судом м. Києва від 13.03.2013, жодним чином не впливає на правомірність постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 08.09.2020, винесеної в рамках ВП №62976793, що виключає подвійне стягнення основної винагороди з боржника.

З огляду на встановлені обставини, наведене правове регулювання, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 08.09.2020 у виконавчому провадженні 62976793 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 164834,53 грн., оскільки винагорода в оскаржуваній постанові відповідає чинному законодавству.

Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08 лютого 2021 року відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача, судові витрати (судовий збір) розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій