Рішення № 99304900, 18.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/25305/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» (08131, Київська область, вул.Велика Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 40401101) до Київської митниці Дермитслужби (03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» (надалі також - позивач) до Київської митниці Дермитслужби (надалі також - відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 16.07.2020 №UA100000/2020/000310/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.07.2020 № UA100120/2020/00116 (далі - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що митному органу надані всі обов`язкові та додатково запитувані документи, що підтверджують заявлену митну вартість, обраний метод її визначення та складові документально й достовірно підтверджено на момент здійснення митного оформлення. Відмовляючи у застосуванні митної вартості заявленої декларантом, відповідач діяв всупереч законодавству України з питань митної справи, застосовуючи формальний та необґрунтований підхід, без аналізу поданих документів. А оскаржувані рішення базуються виключно на припущеннях, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, у письмовому відзиві, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Представником позивача 02.07.2020 в електронному вигляді була подана до Київської митниці Держмитслужби митна декларація №UA100120/2020/629509 (відносно товару: автомобіль легковий марка - Porsche, модель - Boxster, б/у, номер кузова - (VIN) НОМЕР_1 .

Митну вартість автомобіля було задекларовано у розмірі 2830,00 доларів США за основним (першим) методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються.

В той же час, для підтвердження заявлених даних митниці подані документи, зокрема:

- зовнішньоекономічний договір від 01.02.2020 № UA2020СН (2830,00 доларів США), разом із додатком від 12.02.2020 №3;

- рахунок-фактура (інвойс) від 20.03.2020 №20200320-2 на суму 2830,00 доларів США;

- коносамент від 11.04.2020 №ТНG0520077;

- автотранспортну накладну №01 від 30.06.2020;

- декларацію про походження товару від 20.03.2020 №20200320-2;

- свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.03.2020 №3631023292226562;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.05.2020 №000МS0G20142009Х;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) від 25.05.2020 №СФ-0000232;

- банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг від 26.05.2020 №481 (платіжне доручення);

- договір про надання послуг митним брокером від 22.05.2020 №22/05-2-СХ;

- висновок про походження товару або акт експертизи від 23.06.2020;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від 23.06.2020 №491 (платіжне доручення);

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного ТЗ від 02.07.2020 довідка №2020-06632.

06.07.2020 Київською митницею направлено запит на проведення досліджень (експертизи) заявлених до митного оформлення товарів, за результатом яких складено висновок від 10.07.2020 №1420003301-0580 та встановлено, що вартість автомобіля легкового марки - Porsche, модель - Boxster, б/у, номер кузова - (VIN) НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, у країні придбання або провідних країнах-імпортерах без урахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ, вартості транспортування, страхових сум, комісійних та брокерських винагород, інших витрат, станом на дату оцінки становить - 14 171,65 доларів США.

В подальшому, 16.07.2020 Київською митницею Державної митної служби України прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.07.2020 № UA100120/2020/00116 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000310/1.

Згідно з прийнятим відповідачем рішенням митна вартість вказаного вище товару була визначена за резервним методом із посиланням на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: висновок від 10.07.2020 №1420003301-0580 про визначення вартості колісних транспортних засобів, виданий «Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДМС України».

Також у спірному рішенні зазначено, що надана декларантом довідка про витрати на доставку вантажу від 26.05.2020 №481 суперечить вимогам наказу МФУ від 24.05.1995 №88, наданий декларантом банківський документ від 21.05.2020 №000МS0G20142009Х не можливо ідентифікувати з партією товару, не завірений банком та не містить відмітки як електронний документ (платіж), також відсутня вартість страхування.

Не погоджуючись із такими рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митними деклараціями позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Стосовно доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваних рішень та у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Щодо наявності підписів/штампів на платіжних дорученнях, сформованих у вигляді електронного документу.

Відповідач вказував, що наданий банківський документ від 21.05.2020 №000МS0G20142009Х не можливо ідентифікувати з партією товару, не завірений банком та не містить відмітки як електронний документ (платіж), також відсутня вартість страхування, що, на його думку, є порушенням Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Положення), затвердженого постановою НБУ від 28.07.2008 №216.

Однак, відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що зазначений документ є платіжним, контроль за повнотою інформації та необхідних реквізитів покладено на банківські установи, в даному випадку АТ «ОТП БАНК». У графі 70 банківського документу зазначено про оплату за авто, вказано реквізити зовнішньоекономічного договору та ідентифікація номера кузова ТЗ.

Відповідно до п.2.2 Положення, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Зазначене положення про необхідність вказувати в реквізиті «Призначення платежу» реквізитів рахунку-фактури (інвойсу) не містить.

Щодо підтвердження витрат на транспортування для цілей визначення митної вартості товару суд звертає увагу на наступне.

Для підтвердження розміру транспортних витрат для цілей визначення митної вартості товару, декларантом було надано відповідачу довідку (платіжне доручення) про витрати на доставку вантажу від 26.05.2020 №481.

Відповідач стверджує, що зазначений вище документ не засвідчений підписом головного бухгалтера, що, на думку останнього, суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Проте, згаданий вище наказ Мінфіну не містить жодних положень щодо необхідності наявності підпису саме головного бухгалтера на будь-яких типах документів. Водночас, наданий до митного оформлення документ має назву «платіжне доручення» АТ «ОТП ЮАНК» і наданий для підтвердження витрат на доставку вантажу, про що вказано у графі «призначення платежу» та містить інформацію про вартість перевезення оцінюваного товару(а.с.26).

Відповідач також посилається на положення наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення" і вважає, що для підтвердження витрат на транспортування митному органу мають подаватися: саме рахунок/акт виконаних робіт перевізника, а також документи на оплату послуг з перевезення, а також калькуляція витрат (при перевезенні власним транспортним засобом).

Разом з цим, статтею 53 МК України не визначено конкретні типи документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому, наказ Мінфіну, на який посилається відповідач, також не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують транспортні витрати для цілей митної оцінки.

Щодо відсутності відомостей про вартість страхування, то в даному випадку страхування транспортного засобу не здійснювалось, тому підстав для надання відповідних документів, що підтверджують такі витрати у позивача не було, так само митним органом їх витребувати.

Відповідно до п.8 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначена норма не містить обов`язку надання таких документів, оскільки містить в собі лише умови, за наявності яких декларант повинен їх надати.

Таким чином, всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом наданих доказів у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем необґрунтовано з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано платіжне доручення №1434 від 13.10.2020 про оплату за договором про надання правової допомоги адвокатом Коваленко І.Д. №0910/2020 від 09.10.2020 на загальну суму 5000,00 грн.; ордер про надання правничої допомоги від 13.10.2020, виданий АО «Регіональний союз адвокатів»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КС №8453/10 від 28.11.2019.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 6656,24 грн.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» (08131, Київська область, вул.Велика Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 40401101) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Дермитслужби (03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) про коригування митної вартості від 16.07.2020 №UA100000/2020/000310/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.07.2020 № UA100120/2020/00116.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» (08131, Київська область, вул.Велика Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 40401101) сплачений ним судовий збір у розмірі 6656,24 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість грн. 24 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби(03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Холідей» (08131, Київська область, вул.Велика Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 40401101) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Позивач: ТОВ «Сіті Холідей» (08131, Київська область, вул.Велика Кільцева, 5, код ЄДРПОУ 40401101);

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (03124, м.Київ, вул.Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій