Постанова № 9929717, 14.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 р.Справа № 22-а-5762/08 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: - Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Кудіновій Г.В.,

за участю:представника апелянта Мушар П.Д.,представника позивача Мамаєнко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Писарівський спиртзавод» до Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року державне підприємство «Писарівський спиртзавод» (далі ДП «Писарівський спиртзавод») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області (далі Балтська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень від 07.01.2008 р.:

-№ 00003723/0 щодо нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 347678 грн.;

-№ 0000362300/0 щодо нарахування податкового зобовязання по ПДВ у сумі 75350 грн.;

-№ 0000392300/0 щодо нарахування податкового зобовязання по акцизному збору у сумі 11639 грн.;

-№ 0000382300/0№ щодо нарахування податкової пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 2315,96 грн.;

-№ 0000402300/0 щодо нарахування податкового зобовязання по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 591,07 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що Балтська МДПІ, приймаючи відповідні рішення, порушила вимоги чинного законодавства та рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.01.08 р. Балтською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00003723/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 347678,00 грн.;

№ 0000362300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 75350 грн.;

№ 0000392300/0, яким нараховане податкове зобовязання по акцизному збору у сумі 11639 грн.;

№ 0000402300/0, яким визначені штрафні санкції за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 2315,96 грн.;

№0000402300/0 нарахування податкового зобовязання по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 591,07 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято Балтською МДПІ на підставі акту «Про результати комплексної (планової) документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2004р. по 01.10.2007 р.» від 25.01.2008р. №16-2300/00412040/20 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем порушено вимоги:

-п.п. 1.22.1 п. 1.22, п.1.25 ст.1 , п.5.1, п.5.2.5 п.5.2., п.5.9 ст. 5, п.п 4.1.6. п.4.1 ст. 4, п.6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до зменшення позивачем відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 345202 грн., у т.ч. за 3 квартал 2007 року на 345202 грн., та збільшено податкове зобовязання по податку на прибуток за перевіряємий період в розмірі 347678 грн., в т.ч. 2004 рік 168013,50 грн., 1 квартал 2005 року 85321,25 грн., півріччя 2005 року 95062,25 грн., 3 квартал 2005 року -91325,00 грн.. 2005 рік -179664,50 грн., 1 квартал 2006 року -8216,00 грн., 3 квартал 2006 року 28337,25 грн., півріччя 2007 року -2801507,5 грн.;

-п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.п. 7.3.1. п.7.3 ст.7 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем занижено ПДВ за 2006 рік на суму 20933 грн., та за 2007 рік на суму 54417 грн., в тому числі: березень 2006 року -11933 грн., квітень 2006 року -4833 грн., жовтень 2006 року -4167 грн., вересень 2007 року -54417 грн.;

-п.1.7 ст.1 , п.п. 4.3.25 п.4.3 ст.4, п.п. 6.1.1. п.6.3.2. п.6.3 ст. 6 , п.п. 8.1 ст.8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 , ст..17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 591,07 грн.,в тому числі : 2004 рік- 7,99 грн., 2005 рік-289,19 грн., 2006 рік-182,33 грн., 2007 рік-11,56 грн.;

-статті 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортної операції, а саме, позивач перевищив законодавчо встановлений 90 денний термін з моменту здійснення платежу на користь нерезидента;

-статті 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», в результаті чого позивачем занижено податкове зобовязання з акцизного збору у березні 2005 року та вересні 2007 року на суму 11639,84 грн..

Спору між сторонами стосовно цих обставин не існує.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції встановив, що вищенаведені податкові повідомлення - рішення видані у порушення приписів пункту 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року. Посилаючись на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення, які видані з порушенням Наказу, не можуть бути документом, який би зобовязував платника податків сплачувати зобовязання.

Крім того, оцінюючи податкове повідомлення №00003272300/0, суд першої інстанції, як підставу для його скасування навів наступне: у акті перевірки зазначено, що позивач, у податковому обліку здійснює оцінку вибуття запасів методом середньозваженої вартості однорідних запасів. При цьому перевіркою зроблено розрахунок приросту (убутку) з використанням бухгалтерського обліку залишків матеріальних цінностей та витрат на виробництво. Метод середньозваженої вартості передбачає, що під час кожного надходження матеріальних цінностей на склад середньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. Надалі передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові матеріальні цінності і не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запасів матеріальних цінностей дорівнює сумі вартості наявних та отриманих запасів, розділеній на кількість одиниць запасу цінностей. В акті перевірки (а.с.21) зазначено, що перевіркою зроблено розрахунок приросту (убутку) з використанням бухгалтерського обліку залишків матеріальних цінностей та витрат на виробництво, (зазначений метод бухгалтерського обліку законодавчо не визначений). Однак з наданих розрахунків не вбачається, щоб перевіряючими визначена середньозважена вартість товару, не зазначено час кожного надходження матеріальних цінностей на склад, періоди передавання запасів зі складу в експлуатацію.

Наданий представником відповідача додаток № 4 (а.с. 77-81) суд першої інстанції, з огляду на положення п.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, не прийняв як належний доказ по справі, посилаючись на те, що з даного розрахунку не вбачається додатком до якого документу є наданий розрахунок, не зазначено коли розрахунок складено, та додаток № 4 не підписаний посадовими особами ДП „Писарівський спиртзавод".

В частині висновків Акту перевірки, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення - № 0000402300/0 суд першої інстанції зазначив, що 12 грудня 2006 року між ДП „Писарівський спиртзавод" та ТОВ „Гео-Алко" укладено контракт № 8/06 про поставку окремими партіями спирту коньячного в кількості 2000000 літрів на суму 3620000,00 грн. ДП „Писарівський спиртзавод", на виконання умов контракту здійснювало платежі: - платіжне доручення № 95686984 від 22.12.2006 року - 114500,00 ЄВРО - 761984,91 грн.; - платіжне доручення № 10563059 від 23.02.2007 року - 114465,00 ЄВРО - 757590,04 грн.; - платіжне доручення № 10732812 від 05.03.2007 року - 113850,00 ЄВРО - 756796,81 грн.; - платіжне доручення №10882233 від 15.03.2007 року - 115115,00 ЄВРО - 766368,334 грн. ТОВ «Гео-Алко» поставило на користь ДП „Писарівський спиртзавод", спирт коньячний на суму здійсненого авансового платежу, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №510000001/7/000208 від 07.03.2007 року та №510000001/7/000269 від 11.04.2007 року. Урахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушення 90-денного терміну відстрочення поставки за Контрактом №8/06 від 12.12.2006 року, оскільки до його спливу спирт коньячний був ввезений на митну територію України.

Крім того, судове рішення в цієї частині позовних вимог вмотивоване тим, що пеня з огляду на положення п.1.9 ст.1, ст.14, ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не відноситься до податків та зборів, а тому відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402300/0 від 07.01.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 2 315,96 гривень за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Проте, всупереч приписам ст. 11 КАС України, підстави для винесення податкових повідомлень- рішень № 0000362300/0, № 0000392300/0, № 0000402300/0 судом першої інстанції не досліджувались.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з приводу наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000402300/0, проте з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі погодитись неможливо з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 138 КАС України предметом доказування в судовому процесі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В частинах 4 та 5 ст. 11 цього Кодексу розкрито суть такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Нормами цієї статті встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, в частині висновків суду стосовно помилкового зазначення дати винесення податкових повідомлень - рішень, колегія суддів звертає увагу на наступне. Суду необхідно дослідити, в чому полягає зафіксоване актом перевірки порушення, чи дійсно вони мали місце у розрізі конкретних господарських операцій, та чи були у податкового органу підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Саме по собі помилкове зазначення дати не спотворює установлені Актом перевірки факти і не може бути безумовною підставою для висновку про протиправність усіх податкових повідомлень-рішень.

При цьому помилкове оформлення податковим органом рішення про стягнення штрафної санкції за порушення не у сфері податкового законодавства як податкового повідомлення рішення не може свідчити про неправильність застосування зазначеної санкції.

Колегія судів також зазначає, що Перевірка закінчена 25.01.2008 року, фактично податкові повідомлення - рішення були прийняті 07.02. 2008 року та отримані позивачем 11.02.2008 року, про що сторони не заперечували .

Крім того, суд помилково розглядав вимогу про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає із системного аналізу статей 105,162,171 КАС України , може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

При скасуванні податкових повідомлень - рішень судом вимоги наведених правових норм до уваги взяті не були.

Отже, проаналізувавши спірні податкові повідомлення рішення, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 00003723/0 стали висновки з приводу помилкового визначення підприємством, при визначенні вартості залишків матеріальних цінностей, балансової вартості запасів, валових доходів і витрат після проведення дооцінки, та уцінки запасів, а Балтська МДПІ провела розрахунок приросту (убутку ) запасів на підставі бухгалтерського обліку ( а.с.27,30).

Відповідно п. 5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як убачається із Акту перевірки (а.с.30) позивач в податковому обліку здійснював оцінку вибуття запасів за методом середньозваженої вартості однорідних запасів. За правилами пункту 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджених Наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 (далі Положення) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Пунктами 6,8,9,10 Положення передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом „а” пункту 4.2.2 ст. 4 цього Закону, у звязку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у звязку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобовязань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, повязаних із такими документами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у порушення вищенаведених норм, невірно визначена балансова вартість запасів. Отже, колегія суддів вважає, що податковий орган, за умови відсутності первинних документів, правильно вирахував суму податкових зобовязань за непрямим методом з використання бухгалтерського обліку залишків матеріальних цінностей та витрат на виробництво.

Факт відсутності підпису особи у додатку №4, який був досліджений судом апеляційної інстанції, на правильність висновків не впливає, оскільки він є невідємною частиною Акту перевірки. У якому, в свою чергу, міститься відповідне посилання на додаток, та який підписаний представником позивача без будь якого застереження з цього приводу. Його наявність представником позивача не заперечувалась .

Вирішуючи питання про нечинність указаного ПП, суд вищенаведене не врахував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для визнання його нечинним.

Аналізуючи підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000362300/0 (а.с.55), судом встановлено, що підприємство не включило до податкового зобовязання з ПДВ вартість суми ПДВ по реалізації продукції «Коньячний дім Зоряний».

Так, у період березень - квітень 2006 року за рахунок авансових платежів у сумі 386020,36 грн. позивачем невірно визначено податкове зобовязання, внаслідок чого відхилення у податкових деклараціях склало 16766 грн. У період 2007 року позивач не включив до податкового зобовязання ПДВ по одержаній попередній оплаті від ПЕТРУС-АЛКО, у тому числі і ПДВ 54417 грн.. Підприємством включено двічі до податкового кредиту ( в січні та жовтні 2006 р.) податкову накладну №РК-К00014 від 21.06.2005 р. контрагента «Коньячний дім Зоряний» на суму 25000 грн., утому числі ПДВ - 4166 грн. У 2005 році контрагент ТОВ «Злагода» повернуло продукцію, а позивач повернув кошти у сумі 371616 грн, у тому числі ПДВ 61936 грн. та належним чином не провів коригування, чим допустив порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.п. 7.3.1 п.7.3 ,п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передумовою застосування встановлених указаною нормою штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобовязання платника податків, що випливає із правила цієї статті щодо визначення розміру штрафних(фінансових ) санкцій у відсотках від суми недоплати (заниження) податкового зобовязання платником податків.

З огляду на викладене, сума податкових зобовязань ( 75350 грн.), яка визначена відповідним податковим повідомленням - рішенням є правомірною.

Відповідно до висновків акту перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000392300/0 ( а.с.56) стали наступні обставини: у березні 2007 року позивачем безпідставно занижено суму податкового зобовязання із сплати акцизу збору у сумі 80,00 грн., а у вересні 2007 року на суму 11559 грн.84 коп. Так, Законом України від 25.03.2005 року № 2005-ІV були внесені зміні до Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», відповідно до якого з 31.03.2005 року ставки на коньяк були підвищені з 3 грн. до 6 грн.. Однак, позивач у порушення вищенаведеної норми при продажу акцизних товарів, нараховував акцизний збір за заниженими ставками.

Таким чином, позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», а відповідачем правильно розраховані штрафні санкції в сумі 11639,84 грн.

Дослідженими в судовому процесі доказами підтверджено, що позивачем на виконання умов контракту здійснені наступні платежі: 22.12. 2006 року - на суму 114500 ЄВРО-761984,91 грн.; 23.02.2007 р.- на суму 114465,00 ЄВРО-757590,04 грн.; 05.03.2007 року на суму 113850,00 ЄВРО-756796.81 грн.;15.03.2007 р.- на суму 115115,00 ЄВРО-766368,33 грн..

Згідно вантажно-митних декларацій № 510000001/7/ 000208а від 07.03.2007 року , № 510000001/7/000269 від 11.04.2007 року від ТОВ «ГЕО-АЛКО» надійшов коньячний спирт на загальну суму 457930 ЄВРО.

Судження суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення відповідає нормам матеріального права та є обґрунтованим,оскільки висновок суду про відсутність у діях позивача складу правопорушення, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», кореспондує приписам цього Закону, яким закріплено відповідальність, зокрема за порушення строків поставки продукції, робіт послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Отже, судом правильно встановлено, що поставку товару на адресу позивача було здійснено в межах 90-денного строку, тому помилкове посилання суду на нечинність податкового повідомлення - рішення від 07.01.08р. № 0000402300/0 не вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000382300/0 ( а.с. 58) колегія суддів установила, що позивач закупив у громадян товари на суму 2368 грн, податок на доход з фізичних осіб у сумі 310,82 грн. не сплатив. Також позивачем допущені помилки у нарахуванні податкової соціальної пільги на суму 280,25 грн., що є порушенням п.п. 6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п. 8.1 ст.8 , п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Сам розмір нарахованих штрафних санкцій сторонами не заперечується.

А, відтак, колегія суддів уважає, що вказане податкове повідомлення рішення є законним, а висновок суду про його нечинність є помилковим.

Доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову спростовуються вищенаведеними висновками.

Беручи до уваги викладене, судове рішення в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень Балтської МДПІ № 00003723/0; № 0000362300/0; № 0000392300/0; № 0000402300/0 слід скасувати, а у задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року у адміністративній справі № 22а-5762/08 скасувати, винести по справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області №000382300/0№ щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності в сумі 2315,96 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання рішення суду (постанови) в повному обсязі -16 квітня 2010 року.

Головуючий: Шляхтицький О.І.

Суддя: Джабурія О.В.

Суддя: Крусян А.В.