Ухвала суду № 9929546, 13.05.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2010 р.Справа № 6/315/08/5016 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Косцової І.П.

суддів Осіпова Ю.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Мкртичян З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт»до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення від 20.11.2007р. № 0000652300/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 115,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 557,50 грн.(з урахуванням уточнень); № 0000662300/0; № 0000682300/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 953,88 грн.; № 0000361700/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007р. № 0000702300/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем рішення суперечать закону.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в повному обсязі, за виключенням податкового повідомлення-рішення № 0000682300/0, яке скасовано лише в частині застосування штрафних санкцій в сумі 850 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову в повному обсязі та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що з 30 жовтня по 12 листопада 2007 року Южноукраїнською обєднаною державною податковою інспекцією в Миколаївській області проведено виїзну планову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 83/2300/31829616 від 15 листопада 2007 року, згідно якого встановлено:

1) Заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 14931 грн.

За виявленим порушенням відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652300/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14931 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7466 грн.

З зазначеної суми позивач оскаржує збільшення відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3 105,00 грн. за наслідками укладення позивачем та ТОВ "Птичий двор" договору оренди техніки від 01.04.2006 року.

Задовольняючи цю позовну вимогу позивача, суд першої інстанції зазначив, що за умовами договору оренди орендна плата за користування транспортними засобами складала 1 035,20 грн. в місяць (п. 3.1. договору). Таким чином, протягом перевіряємого періоду (з 01.04.2006р. по 30.06.2007р.) позивач мав отримати від орендаря в оплату за користування технікою 15528 грн., у т.ч. податок на додану вартість 3 105 грн.

Оскільки фактично позивачем отримано від ТОВ "Птичий двор" 9950 грн., у т.ч. податок на додану вартість 1 990 грн., у позивача виникло податкове зобовязання по сплаті податку на додану вартість в сумі 1 990 грн., а не в сумі 3 105 грн., як встановлено відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач отримав від ТОВ "Птичий двор" 9950 грн., у т.ч. податок на додану вартість 1 990 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 28.08.2006р. № 120 та від 29.08.2006 року № 121.

Перерахування ТОВ "Птичий двор" орендної плати, на думку колегії суддів, повною мірою підтверджує факт передачі техніки в оренду, навіть якщо документи, що засвідчують факт виконання робіт (послуг) позивачем та ТОВ "Птичий двор" не оформлювались.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що позивач уклав договір оренди техніки на період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р., тобто на 9 місяців (п. 6.1. договору), і мав отримати відповідно 9316,80 грн. орендної плати, з якої підлягало сплатити 1863,36 грн. ПДВ.

Однак, з акту перевірки вбачається, що відповідачем визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., тобто за 15 місяців.

Оскільки позивачем фактично отримано 9950 грн. орендної плати, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо пролонгації сторонами договору оренди строку його дії, суд першої інстанції правильно визначив розмір податкового зобовязання, що підлягало збільшенню, в 1990 грн., а, відтак, дійшов вірного висновку про неправомірне збільшення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 1 115 грн. (3 105 грн. - 1 990 грн.) та застосування штрафних санкцій в сумі 557,50 грн.

2) З акту перевірки вбачається, що позивачем допущені порушення п. 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271.

Порушення зазначених норм права полягало у неперерахуванні на спеціальний рахунок коштів, які, відповідно до п. 11.29. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", залишаються в розпорядженні сільськогосподарських виробників і використовуються ними на придбання матеріальних-технічних ресурсів виробничого призначення.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007р. № 0000662300/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 113 389,00 грн.

Відповідно до п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі ЗУ №168/97) зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1 і 10.2 ст. 10 Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено обовязок Кабінету Міністрів України встановлювати нові підстави для стягнення у безспірному порядку до державного бюджету із сільськогосподарських товаровиробників сум податку на додану вартість, залишених у їх розпорядженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незастосування положень п.4 Порядку, оскільки ним встановлено нову підставу для стягнення зазначених коштів, не передбачену Законом України "Про податок на додану вартість, яка повязана не з порядком використання коштів, а з порядком їх акумуляції.

В свою чергу, податковим органом не встановлено факту нецільового використання вказаної суми податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Законом України "Про податок на додану вартість'' передбачена відповідальність у вигляді безспірного стягнення коштів виключно за нецільове їх використання і не встановлена відповідальність за порушення порядку їх акумуляції, положення п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, не можуть бути застосовані як такі, що не відповідають Закону України "Про податок на додану вартість".

3) За результатами проведення перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 р. № 0000682300/0, яким позивачу донараховано орендну плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в сумі 132,24 грн. та у відповідності до п.п. 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в сумі 1 020 грн. за неподання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 рік.

Підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "а" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону (платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію), додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що сума донарахованої орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності складає 132,24 грн., сума штрафних санкцій, у відповідності до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", повинна складати 170 грн., а не 1 020 грн., яка визначена відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 20.11.2007 р. № 0000682300/0.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007р. № 0000682300/0 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 850 грн. (1 020грн.- 170грн.).

В свою чергу, доводи відповідача, що сума штрафних санкцій має обраховуватись окремо за кожен місяць неподання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності по десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян грунтується на невірному тлумаченні та застосуванні положень Закону України № 2181.

4) За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 р. № 0000361700/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 679,25 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 358,50 грн. за порушення п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки позивачем застосовано соціальної пільги до доходу працівників позивача у вигляді заробітної плати, який виплачувався працівникам у місяці їх звільнення.

Відповідно до п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку (нарахованого на його користь) протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші, прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що застосування позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати у місяці звільнення не суперечить Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб".

Доводи відповідача, що при відпрацьованому неповному місяці соціальна пільга до оподатковуваного доходу не застосовується, на думку колегії суддів, також є безпідставними та не відповідають положенням закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007р. № 0000361700/0.

5) За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007 р. № 0000702300/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 4 288,32 грн. за порушення порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Порушення полягало у тому, що позивач в період з 03.11.2005 року по 04.04.2006 року витрачав готівку з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі здійснених виплат.

Пунктом 7.33. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, в редакції, чинній з 15.02.2005 року, передбачено, що у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В свою чергу, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат лише заборгованості з основної заробітної плати, а не для виплати поточної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Таким чином колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності виплати позивачем заробітної плати з каси підприємства за наявності у нього податкового боргу.

Разом з цим, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, заробітна плата виплачувалась позивачем з 03.11.2005 р. по 04.04.2006 року.

Враховуючи, що штраф може бути застосований не пізніш як через один рік з дня здійснення порушення, застосування відповідачем штрафу рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2007р. здійснено з порушенням строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Таким чином колегія судів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4 288,32 грн. рішенням від 20.11.2007 року № 0000702300/0.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а відтак, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Старт»до Южноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя-доповідач:І.П. Косцова

Судді:Ю.В. Осіпов

І.Г. Ступакова.