Постанова № 9928496, 09.06.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 рокуСправа № 2а-1129/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представника позивача Діхтяренка Ю.І.,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року №0000122399/1,

ВСТАНОВИВ:

Луцька міжрайбаза Волинської облспоживспілки звернулася з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2010 року №0000122399/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року було складено акт перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року, на підставі якого Луцькою ОДПІ 15.01.2010 року сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000122399/0 про визначення Луцькій міжрайбазі Волинської облспоживспілки податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 199999 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 133333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 66666 грн. 50 коп. В акті перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року констатовано, зокрема, порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 133333 грн. 00 коп. з інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від Волинської облспоживспілки, які не були повязані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 133333 грн. 00 коп. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Луцької ОДПІ №5943/10/25-006 від 24.03.2010 року первинну скаргу залишено без задоволення. 06.04.2010 року позивач одержав сформоване за наслідками розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000122399/1 від 24.03.2010 року про визначення Луцькій міжрайбазі Волинської облспоживспілки податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 199999 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем 133333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 66666 грн. 50 коп. Позивач не згоден із висновками, викладеними в акті перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року, та податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ №0000122399/1 від 24.03.2010 року, виходячи з такого.

У періоді, що перевірявся (01.01.2008 року 30.06.2009 року) між позивачем (замовником) та Волинською облспоживспілкою (виконавцем) діяли договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг, згідно яких виконавець зобовязувався надавати замовнику спеціальну інформацію, консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, звітності, юридичні послуги та послуги з проведення маркетингових досліджень, а замовник прийняти послуги та оплатити їх. На підтвердження виконання договірних зобовязань сторони оформляли акти приймання-передачі виконаних робіт та проводили взаєморозрахунки, що підтверджує виконання вказаних договорів. Юридичні, інформаційно-довідкові та послуги з ведення бухгалтерського обліку і звітності, що надавалися позивачу, були спрямовані на обслуговування господарської діяльності, що підтверджується численними листами Волинської облспоживспілки про зміни до чинного законодавства, надання різного роду інформації, пошук найбільш вигідних бізнес-партнерів (постачальників, покупців). Виконавцем постійно організовувалися та проводилися економічні навчання, заняття, семінари, в яких приймали участь посадові особи Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки, проводилася підготовка проектів господарських договорів, здійснювалася претензійно-позовна робота по стягненню коштів. Працівниками юридичної служби Волинської облспоживспілки здійснювалося представництво інтересів позивача у конкретних справах, на засіданнях правління облспоживспілки неодноразово розглядалися питання своєчасності та повноти розрахунків кооперативних організацій та підприємств за отримані на Луцькій міжрайбазі товари, погашення кредиторської заборгованості перед позивачем, затверджувалися заходи щодо покращення фінансового стану позивача. Тому витрати у грошовій формі, здійснені позивачем згідно платіжних доручень, є компенсацією за послуги Волинської облспоживспілки, які були отримані позивачем у звязку та з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Волинською облспоживспілкою по кожній сумі наданих послуг надавалися податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснювалося нарахування податкового кредиту. Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість із доказуванням платником податків звязку здійснених витрат із веденням господарської діяльності, тому для правомірності формування податкового кредиту достатньо наявності податкових накладних. Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.03.2010 року №0000122399/1.

В поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 12.05.2010 року №2771/10/10-011 (т.1, а.с.113-117) відповідач адміністративний позов не визнав та вказав, що актом перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 133333 грн. 00 коп. Порушення полягало в тому, що позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 133333 грн. 00 коп. з інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від Волинської облспоживспілки, які не були повязані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, що свідчать про надану послугу, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Надані для перевірки первинні документи щодо придбання інформаційно-консультативних послуг (акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні тощо) містять лише назву послуг та їх вартість, та не надані документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг, тобто не містять конкретизації проведених робіт. Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що оплата інформаційних (консультаційних) послуг здійснювалася відповідно до рахунків, які виставлялися облспоживспілкою та актів виконаних робіт за відповідні місяці. Ціни на оплату зазначених послуг формувалися на договірній основі, що і було зазначено у відповідних договорах. Економічна вигода від отриманих послуг виражається в отриманому прибутку за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року. Як слідує із декларацій з податку на прибуток за 2008 рік та перше півріччя 2009 року, валовий дохід позивача від усіх видів діяльності у 2008 році склав 31760875 грн., приріст балансової вартості запасів за цей період становив майже 760000 грн., валовий дохід за перше півріччя 2009 року склав 13466828 грн., в тому числі від продажу товарів (робіт, послуг) 13457008 грн. Ці факти свідчать про те, що отримані від облспоживспілки послуги були використані в господарській діяльності позивача та мали прямий вплив на суму отриманого прибутку. Представник позивача просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.03.2010 року №0000122399/1.

Представники відповідача, які брали участь у судових засіданнях, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та пояснили, що інформаційні (консультаційні) послуги не носили реальний характер та не були повязані з господарською діяльністю позивача. Крім того, не було економічної доцільності укладати договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг з Волинською облспоживспілкою, яка зобовязана безкоштовно надавати послуги позивачу. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, про що було складено акт перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року (т.1, а.с.8-22). В акті перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року зафіксовано, зокрема, порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 133333грн. 00 коп. з інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від Волинської облспоживспілки, які не були повязані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 133333 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року Луцькою ОДПІ 15.01.2010 року сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000122399/0 про визначення Луцькій міжрайбазі Волинської облспоживспілки податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 199999 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 133333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 66666 грн. 50 коп. (т.1, а.с.132). Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги від 28.01.2010 року №38 (т.1,а.с.24-26), рішенням Луцької ОДПІ №5943/10/25-006 від 24.03.2010 року первинна скарга позивача залишена без задоволення (т.1, а.с.28-30). За наслідками розгляду первинної скарги Луцькою ОДПІ сформовано та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000122399/1 від 24.03.2010 року про визначення Луцькій міжрайбазі Волинської облспоживспілки податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 199999 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 133333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 66666 грн. 50 коп. (т.1, а.с.23).

Судом також встановлено, що між позивачем (замовником) та Волинською облспоживспілкою (виконавцем) були укладені договори на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 29.12.2007 року (т.1, а.с.31), від 27.06.2008 року (т.1, а.с.32), від 23.09.2008 року (т.1,а.с.33), від 31.12.2008 року (т.1,а.с.34-35), від 31.03.2009 року (т.1, а.с.36), відповідно до яких виконавець зобовязується надати замовнику спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію) та послуги з питань маркетингових досліджень, юридичні послуги, послуги по веденню бухгалтерського обліку та звітності, а замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх. Оплата інформаційних (консультаційних) послуг здійснювалася позивачем в безготівковій формі (т.1,а.с.168-178) відповідно до виставлених рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт (т.1, а.с.45-52), при цьому, виконавець виписував податкові накладні (т.1, а.с.37-44). Позивач до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди відніс податок на додану вартість з придбаних інформаційних (консультаційних) послуг в загальній сумі 133333 грн. 00 коп., в тому числі: лютий 2008 року 8333 грн. 00 коп., березень 2008 року 16667 грн. 00 коп., квітень 2008 року 8333 грн. 00 коп., травень 2008 року 8333 грн. 00 коп., червень 2008 року 8333 грн. 00 коп., липень 2008 року 8333 грн. 00 коп., серпень 2008 року 8334 грн. 00 коп., вересень 2008 року 8333 грн. 00 коп., жовтень 2008 року 10000 грн. 00 коп., січень 2009 року 12500 грн. 00 коп., лютий 2009 року 12500 грн. 00 коп., травень 2009 року 16667 грн. 00коп., червень 2009 року 16667грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства України приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки правомірно відніс до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди податок на додану вартість з придбання зазначених вище послуг в загальній сумі 133333 грн. 00 коп.

При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладення з Волинською облспоживспілкою договорів на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 29.12.2007 року, від 27.06.2008 року, від 23.09.2008 року, від 31.12.2008 року, від 31.03.2009 року було повязане з господарською діяльністю та обумовлено отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, а отримані послуги були використані в господарській діяльності позивача. До таких висновків суд приходить на підставі того, що відповідно до умов вказаних договорів позивач отримував юридичні, інформаційно-довідкові та послуги з ведення бухгалтерського обліку і звітності, які були спрямовані на обслуговування господарської діяльності, та які полягали у наданні усних та письмових консультацій, письмових інформаційних листів про зміни до чинного законодавства, у пошуку найбільш вигідних бізнес-партнерів (постачальників, покупців). Крім того, виконавцем організовувалися та проводилися економічні навчання, заняття та семінари, в яких приймали участь посадові особи позивача, проводилася підготовка проектів господарських договорів, здійснювалася претензійно-позовна робота по стягненню коштів, на засіданнях правління облспоживспілки розглядалися питання своєчасності та повноти розрахунків кооперативних організацій та підприємств за отримані у позивача товари, погашення кредиторської заборгованості, затверджувалися заходи щодо покращення фінансового стану позивача, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами (т.1,а.с.53-104).

За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих позивачем послуг від Волинської облспоживспілки та їх звязок із господарською діяльністю.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про невідповідність актів прийому-передачі виконаних робіт, складених між позивачем та Волинською облспоживспілкою, вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки такі акти містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах прийому-передачі чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності.

Крім того, представниками відповідача не спростовані твердження представника позивача про настання економічної вигоди від отриманих послуг, яка виражається в отриманому прибутку за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, що підтверджується даними податкових декларацій з податку на прибуток за 2008 рік та перше півріччя 2009 року (т.1, а.с.137-138), в звязку з чим суд не бере до уваги заперечення відповідача про відсутність економічної вигоди від укладення вказаних договорів.

Суд також не бере до уваги твердження представників відповідача про те, що Волинська облспоживспілка зобовязана була надавати зазначені послуги на безоплатній основі, оскільки згідно із пунктом 7 Статуту (т.1, а.с.150-167) Волинська облспоживспілка надає практичну допомогу в поліпшенні організації торгівлі і громадського харчування, заготівельної та виробничої діяльності, системи платних послуг лише споживчим товариствам та їхнім спілкам, до яких позивач не належить, при цьому, ні Статутом Волинської облспоживспілки, ні Статутом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки (т.1, а.с.126-131), ні чинним законодавством України не заборонено укладати договори про надання послуг на платній основі між позивачем та Волинською облспоживспілкою.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що суми податку на додану вартість за надані інформаційні (консультативні) послуги за період з січня 2008 року по червень 2009 року були включені до податкових зобовязань та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість облспоживспілки, в період з січня 2008 року по червень 2009 року від Луцької міжрайбази на рахунки облспоживспілки надійшли кошти в сумі 440000 грн. 00коп. за надані послуги, що підтверджується листом Волинської облспоживспілки від 08.06.2010 року №6-240/2 (т.1, а.с.149), виписками з банку (т.1,а.с.168-178), копіями декларацій з податку на додану вартість (т.1, а.с.179-246), і це також спростовує пояснення представників відповідача про те, що послуги реально надані не були.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.03.2010 року №0000122399/1, а викладені в акті перевірки №486/23-99/01744168 від 30.12.2009 року висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неправомірного формування податкового кредиту не знайшли свого підтвердження.

Оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, на думку суду, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди податок на додану вартість з придбаних послуг в загальній сумі 133333 грн. 00 коп., тому визначення Луцькій міжрайбазі Волинської облспоживспілки податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 199999 грн. 50 коп. (в тому числі, за основним платежем 133333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 66666 грн. 50 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення від 24.03.2010 року №0000122399/1 є неправомірним.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.03.2010 року №0000122399/1.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 24 березня 2010 року №0000122399/1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 14 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх