Постанова № 9924702, 02.06.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 рокуСправа № 2а-1086/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представників позивача Кравчука М.М., Жуховицької Є.О., Зарадюк О.В., Ярмоленко В.В.,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «УніКредит Банк»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2010 року №0001052200/2,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк» (далі ВАТ «УніКредит Банк», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 року №0001052200/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «УніКредит Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 06.11.2009 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001052200/0, яким ВАТ «УніКредит Банк» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 334928 грн. 55 коп. (в тому числі, за основним платежем 227011грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 107917 грн. 55 коп.). Податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 року позивач оскаржив в адміністративному порядку до Луцької ОДПІ та до Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі ДПА у Волинській області), проте скарги не були задоволені. Луцькою ОДПІ прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 року №0001052200/2, яке позивач вважає таким, що не відповідає законодавству з таких підстав.

Донарахування податку на прибуток повязане з застосування норм амортизації основних фондів в залежності від того, до якої з груп основних фондів вони будуть віднесені. Так, зокрема, в акті перевірки від 26.10.2009 року №4200/2200-21753123 зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що маршрутизатори, комутатори та джерела безперебійного живлення повинні відноситись до складу основних фондів групи 1, в розумінні підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дані елементи відносяться до передавальних пристроїв. Разом з тим, позивач маршрутизатори та комутатори відніс до основних фондів групи 4 (як інші інформаційні системи), джерела безперебійного живлення до основних фондів групи 3 (тобто, будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4). В обґрунтування своєї правової позиції ВАТ «УніКредит Банк» наводить визначення термінів: «маршрутизатора» як спеціалізованого компютера, що використовується для поєднання двох або більше мереж та керує процесом маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі і певних правил приймає рішення про пересилку пакетів мережевого рівня між різними сегментами мережі; «комутатора» як пристрою, призначеного для зєднання декількох вузлів компютерної мережі в межах одного сегмента. Маршрутизатори, комутатори належать до мереженого обладнання інформаційних систем банку. Відповідно до Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №265 від 17.06.2004 року, інформаційні системи банків це комплекси програмно-апаратних засобів, призначені для вирішення банками та їх філіями власних завдань у сфері автоматизації та взаємодії з інформаційними системами Національного банку. Згідно з Класифікатором основних фондів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.1997 року, маршрутизатори, комутатори розглядаються як електронно-обчислювальні машини та інші машини для оброблення інформації та відносяться до класифікаційної групи 240200 (зокрема, 240204 пристрої введення та виведення, 240209 обладнання для оброблення інформації інше). Дане обладнання застосовується в якості блоків спеціально сконструйованих як частина системи для автоматичного оброблення інформації, а тому ВАТ «УніКредит Банк» правомірно включило його до складу 4 групи основних засобів. Джерело безперебійного живлення (далі ДБЖ) автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий час працювати від акумуляторів ДБЖ, при зникненні електричного струму або при відхиленні його параметрів від допустимих норм. Позивач відніс ДБЖ до складу 3 групи основних фондів, оскільки це інші основні фонди, які не включені до груп 1, 2, 4.

ВАТ «УніКредит Банк» посилається також на визначення термінів відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004 року, згідно якого передавальні пристрої (які відносяться до 1 групи основних фондів в розумінні підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії звязку тощо), тобто, з врахуванням Класифікатора основних фондів, це є лінії звязку, поєднані з спорудами. Крім того, позивач вважає безпідставним застосування податковою інспекцією в спірних відносинах положень Закону України «Про телекомунікації», оскільки банк не надає послуг телекомунікаційного звязку, а використовує маршрутизатори, комутатори як електронне обладнання для здійснення статутної (банківської) діяльності. Позивачпросить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.03.2010 року №0001052200/2 та стягнути на користь ВАТ «УніКредит Банку витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що позивач відніс основні фонди до відповідних груп з дотримання норм підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Маршрутизатори, комутатори використовуються як елементи системи автоматичної обробки інформації, яка забезпечує чітку роботу всіх електронно-обчислювальних машин, серверів, їх можна відокремити, вони легко піддаються монтажу (демонтажу), не приєданні до будівель (споруд), належать до інформаційної внутрішньої системи банку і служать для вирішення банком та його структурними підрозділами (філіями) власних завдань у сфері автоматизації та взаємодії між власними підрозділами і системами. Представники позивача просять визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.03.2010 року №0001052200/2 та стягнути на користь ВАТ «УніКредит Банк» витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 29.04.2010 (т.1,а.с.222-223), та пояснив, що в акті перевірки від 26.10.2009 року №4200/2200/21753123 зафіксовано порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого ВАТ «УніКредит Банк» зайво нарахувало амортизаційні відрахування на загальну суму 1325859 грн. 00 коп., з них за 2008 рік 908044 грн. 00 коп., за півріччя 2009 року 471815 грн. 00 коп. Позивач невірно застосував норму амортизаційних відрахувань до балансової вартості маршрутизаторів, комутаторів, ДБЖ. Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. Під технічним засобом телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку, що витрати на комунікаційне обладнання, комутатори, маршрутизатори, ДБЖ та його підключення до телекомунікаційної мережі в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) і підлягають амортизації по групі 1 основних фондів в розмірі 2 відсотка до балансової вартості. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «УніКредит Банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, результати якої оформлені актом №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року (т.1,а.с.11-67). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ВАТ «УніКредит Банк» вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто невірне застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості по маршрутизаторах, комутаторах, ДБЖ, в результаті чого зайво нараховано амортизаційних відрахувань на загальну суму 1325859 грн. 00 коп., в тому числі за 2008 рік 908044 грн. 00 коп., за півріччя 2009 року 471815 грн. 00 коп. На підставі акту перевірки №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року Луцькою ОДПІ 06.11.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052200/0, яким ВАТ «УніКредит Банк» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 334928 грн. 55 коп. (в тому числі, за основним платежем 227011грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 107917грн. 55коп.) (т.1,а.с.216), та яке позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішеннями Луцької ОДПІ №252/10/25-006 від 15.01.2010 року (т.1,а.с.200-210) та ДПА у Волинській області №1392/10/25-006 від 24.03.2010 року (т.1,а.с.211-214) первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення. Луцькою ОДПІ з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобовязань, зазначених в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, виносилися наступні податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо розгляду якої воно складене: №0001052200/1 від 19.01.2010 року (т.1, а.с.215), №0001052200/2 від 29.03.2010 року (т.1,а.с.10).

Крім того, судом встановлено, що позивач ВАТ «УніКредит Банк» відповідно до статуту та за наявності ліцензії Національного банку України здійснює операції із залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, виконання валютних та інших банківських операцій (т.1,а.с.168-187). При цьому, позивач для здійснення статутної банківської діяльності використовує інформаційні системи, зокрема, мережеве обладнання (комутатори, маршрутизатори) та компютерну периферію (ДБЖ).

Як слідує з матеріалів справи, суть публічно-правого спору, що виник між сторонами по справі, полягає у тому, що комутатори та маршрутизатори ВАТ «УніКредит Банк» віднесло до основних фондів 4 групи, а ДБЖ до основних фондів 3 групи, в той час як з позиції податкового органу комутатори, маршрутизатори та ДБЖ повинні бути віднесені до 1 групи основних фондів як передавальні пристрої. При вирішенні спору суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 2 відсотки; група 2 10 відсотків; група 3 6 відсотків; група 4 15 відсотків.

Як визначено підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом. Згідно із підпунктом 8.2.2 цієї ж статті Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, повязані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, компютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Судом на підставі пояснень представників позивача, показань свідка ОСОБА_1 встановлено, що позивач використовує такі основні фонди (пристрої комунікаційної техніки та системи безперебійного функціонування компютерного обладнання), як комутатори в кількості 128 шт., маршрутизатори 131 шт., ДБЖ 163 шт., які використовуються в компютерній мережі ВАТ «УніКредит Банк», є активними елементами цієї мережі, пристроями, що легко монтуються та можуть бути демонтовані в будь-який момент у разі потреби, при цьому вони не є елементами будівель та споруд, що використовуються у господарській діяльності банку (т.2,а.с.6-40).

Суд також виходить із загальних визначень понять та технічних характеристик комутаторів, маршрутизаторів та ДБЖ. Так, зокрема, маршрутизатор це інтелектуальний пристрій міжмережевої взаємодії, який на підставі інформації про топологію компютерної мережі та визначених правил (керується спеціальними програмним забезпеченням) приймає рішення про надсилання пакетів мереженого рівня між різними сегментами мережі (логічно або фізично відокремленими її частинами). Маршрутизатор захищає мережеву локальну мережу від зовнішніх погроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів інтернету, роздає ІР-адреси, шифрує трафік тощо. Даний пристрій забезпечує зєднання між вузлами різних незалежних сегментів мережі банку. Мережений комутатор це пристрій, який призначений для зєднання декількох вузлів компютерної мережі у межах одного сегмента. Комутатор зберігає в памяті спеціальну таблицю, в якій вказується відповідність МАС-адреси вузла порту комутатора. При цьому комутатор аналізує пакети даних, визначає МАС-адресу компютера відправника і заносить його в таблицю та виконує додаткові функції. Джерело безперебійного живлення автоматичний пристрій, що дозволяє підключеному обладнанню деякий час працювати від акумуляторів ДБЖ, при зниженні електричного струму або при відхиленні його від параметрів від допустимих норм, здатний змінювати параметри (напругу, частоту) електроживлення для досягнення рекомендованих. Застосовується для забезпечення безперебійної роботи компютерів. Інформаційна компютерна мережа банку представляє собою систему звязку компютерів та/або компютерного обладнання (сервери, маршрутизатори та інше обладнання). Призначена для обєднання компютерів користувачів, обміну інформацією між ними, використання загального ресурсу (операційна база даних, локальна поштова мережа, інтернет) (т.2,а.с.16).

Крім того, в судовому засіданні були також оглянуті фотознімки комутаторів, маршрутизаторів, ДБЖ (т.2,а.с.19-40), які в сукупності з іншими наведеними вище доказами дають суду підстави прийти до висновку, що вказане обладнання це самостійні елементи, які за своїми характеристиками є мобільними з метою його відключення та переустановки з одного приміщення в інше, нескладними при монтажі (демонтажі) та не є привязаними до будівель, не є окремими спорудами. Отже, комутатори, маршрутизатори, ДБЖ є самостійними пристроями, які призначені для обєднання компютерів користувачів, обміну інформацією між ними, використання загального ресурсу, переміщуються без шкоди для них та інших елементів компютерної системи, при збереженні функціональних характеристик, а тому, на думку суду, не можуть бути віднесені до основних фондів 1 групи в розумінні підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не бере до уваги позицію податкового органу, згідно якої комутатори, маршрутизатори, ДБЖ відносяться до основних фондів 1 групи за ознакою «передавальні пристрої» з посиланням на норми Закону України «Про телекомунікації», з огляду на таке.

Визначення поняття «передавальні пристрої» у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє, проте воно наведене в пункті 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004 року, згідно якого це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії звязку тощо). З цього визначення слідує, що комутатори, маршрутизатори та ДБЖ не можуть бути віднесені до передавальних пристроїв.

Крім того, відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів. Суд не бере до уваги посилання відповідача на норми Закону України «Про телекомунікації», оскільки цей закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обовязки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами, та не регулює питання бухгалтерського обліку та не є законом з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення №0001052200/2 від 29.03.2010 року, а викладені в акті перевірки №4200/2200-21753123 від 26.10.2009 року висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині невірного застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості по маршрутизаторах, комутаторах, ДБЖ не знайшли свого підтвердження. Луцькою ОДПІ безпідставно віднесені комутатори, маршрутизатори та ДБЖ до основних фондів 1 групи, в той час як позивачем правильно застосовані норми амортизації у відсотках до балансової вартості відповідної з груп основних фондів згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак донарахування відповідачем податку на прибуток банківських організацій в розмірі 2227011грн. 00коп. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 107917грн. 55коп. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 року №0001052200/2 є неправомірним.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.03.2010 року №0001052200/2.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 1700 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №2101 від 01.04.2010 року (т.1, а.с.3). Проте, як передбачено підпунктом 2 пункту 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, судовий збір необхідно було сплатити в розмірі, визначеному відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто в розмірі 3 грн. 40 коп. Тому відповідно до частини першої статті 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягає до стягнення 3грн. 40 коп. судового збору. При цьому, згідно із частиною другою статті 89 КАС України судовий збір, сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернутий ухвалою суду за клопотанням позивача.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 29 березня 2010 року №0001052200/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «УніКредит Банк»судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 07 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх