Постанова № 9928050, 03.03.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2010 р.Справа № 2-а-10767/08/1570 Категорія: 3.3.9Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кравець О.О.

судді Золотнікова О.С.

судді Осіпова Ю.В.

при секретарі Бідній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Головного Контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного контрольно-ревізійного управління України № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення, поновлення на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розміру середньоденної заробітної плати та адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача - начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_7 до Головного Контрольно-ревізійного управління України про визнання дій Головного Контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_6 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних правомірними,

В С Т А Н О В И Л А:

21 жовтня 2008 року ОСОБА_6 звернувся з адміністративним позовом до Головного Контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Одеській області та після уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного контрольно-ревізійного управління України № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, поновити на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_6, стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача начальник Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просила визнати дії Головного контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_6 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, правомірними.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року ОСОБА_7 відмовлено у прийнятті адміністративного позову в частині вимог до ОСОБА_6 про визнання дій ОСОБА_6 щодо відсутності на роботі 01.09.2008 року неправомірними, визнання відсутності ОСОБА_6 на роботі 01.09.2008 року прогулом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 року позов задоволений у повному обсязі : визнано протиправним та скасовано наказ Головного Контрольно-ревізійного управління України ( 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 20015950) № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення ОСОБА_6 (65044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151), поновлено ОСОБА_6 (65044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151), стягнуто з Контрольно-ревізійного управління в Одеській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 3 жовтня 2008 року по 10 червня 2009 року включно, враховуючи, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_6 становить 136 грн. 58 коп., допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 ОСОБА_8 на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області та виплати йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, враховуючи що одноденний заробіток ОСОБА_6 становить 136 грн. 58 коп., у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача - начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_7 до Головного Контрольно-ревізійного управління України про визнання дій Головного Контрольно-ревізійного управління України щодо визнання правомірним звільнення ОСОБА_6 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, - було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду 14.07.09 року Головне контрольно-ревізійного управління України надало апеляційну скаргу, у який просило скасувати постанову, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду 1-ої інстанції щодо правильності застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних встановлених обставин:

Судом 1-ої інстанції встановлено, що наказом № 818-0 від 03.10.2008 року, виданого виконуючим обов'язки голови Головного Контрольно-ревізійного управління України Іскрою 1.1. ОСОБА_6 було звільнено з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (за прогул) у зв'язку з відсутністю на роботі 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року, що підтверджується копією (аркуш справи 6).

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також в період перебування цього працівника у відпустці.

У період з 16 вересня 2008 року до 14 жовтня 2008 року позивач знаходився на лікарняному.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що позивача було звільнено у період тимчасової непрацездатності.

Згідно з п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Колегією суддів встановлено, що згідно з наказом в.о.начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області № 184-В від 02.09.2008 року ОСОБА_6 було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів з 02 вересня по 01 жовтня 2008 року відповідно до п. 7 ст. 25 Закону України «Про відпустки».

У звязку з чин колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що відпустка позивача тривала з 01 вересня 2008 року, оскільки була погоджена з 01 вересня 2008 року Головним КРУ України, так як надання відпустки за загальним правилом оформлюється відповідним наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу.

Але судом 1-ої інстанції встановлено, що позивач є депутатом Одеської міської ради V скликання та входить до складу постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам, у зв'язку з чим, на виконання своїх депутатських повноважень, 1 вересня 2008 року приймав участь у засіданні постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам та був присутній на ньому 1 вересня 2008 року з 10:00 до 13:00 годин та з 14:00 до 16:30 годин, тобто увесь робочий день.

Відповідно до положень частини 1 статті 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»на час сесії чи засідання постійних комісій місцевої ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 16 вересня 2008 року позивач потрапив до лікарні з правостороннім запаленням легенів та перебував на стаціонарному лікуванні до 14 жовтня 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що участь у засіданні постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам є також поважною причиною, з якої позивач не міг бути присутнім на роботі 01 вересня 2008 року, а відсутність позивача 01 вересня 2008 року з вищевказаної причини не є прогулом без поважних причин та не може бути підставою для звільнення, а відсутність позивача на роботі 2 та 3 жовтня 2008 року не є прогулом без поважних причин та не може бути підставою для звільнення, оскільки позивач був тимчасово непрацездатним у зв'язку з хворобою та знаходився на лікарняному.

Крім того, відповідно до вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарних стягнень власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Також при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що Головним Контрольно-ревізійним управлінням України не було зроблено жодної дії, передбаченої ст. 149 Кодексу законів про працю України, у порушення ч.3 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»будь-яких повідомлень Головним Контрольно-ревізійним управлінням України до Одеської міської ради не направлялось; не прийнято до уваги, що позивач, ОСОБА_6 з 1980 року на протязі 13 років працював у Контрольно-ревізійному управлінні в Одеській області, великий час працював у податкових органах на посадах: заступника начальника ДПІ в Одеській області начальника управління податкових розслідувань; начальника ДПІ міста Одеси; начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП в Одеській області за вагомий особистий внесок у розвиток ринкової інфраструктури та підприємництва в України, активну участь у реалізації проектів в економічній та гуманітарній сферах, багаторічну громадську діяльність йому Указом Президента України від 26.11.2008р. № 1086/2008, було присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу»підставами припинення державної служби є: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог передбачених ст. 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на державній службі; відмови від прийняття або порушення Присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13 Закону України «Про державну службу».

Статтею 14 Закону України «Про державну службу»передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що в діях позивача відсутні жодні передбачені законом підстави для припинення державної служби або застосування дисциплінарного стягнення у відношенні нього.

Відповідно до ст. 235 Кодексу Законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_6 є обґрунтованими, підтверджені доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного контрольно-ревізійного управління України ОСОБА_7 потрібно відмовити, а середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягав стягненню станом на дату винесення судом рішення, тобто починаючи з дня звільнення 3 жовтня 2008 року по 10 червня 2009 року включно, враховуючи, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_6 становив 136 грн. 58 коп.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції справа по-суті вирішена правильно, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, вірно дана правова оцінка, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Виходячи з цього, колегія суддів доходить до висновку, що є підстави для зміни постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 року, а апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України слід задовольнити частково, виключивши з мотивувальної частини судового рішення, що судом встановлено що позивач перебував у відпустці з 1 вересня 2008 року.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.2 ч.1. ст.198, 201, ч.2 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 року змінити, виключивши з мотивувальної частини судового рішення посилання на те, що судом встановлено, що позивач перебував у відпустці з 1 вересня 2008 року.

В інший частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2009 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або з дня складення постанови в повному обсязі. Головуючий суддя

Судді: