Ухвала суду № 9927574, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/205-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»на постанову Господарського суду м. Києва від 8.07.2009 року по адміністративній справі за позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

- про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2006 року №0006322309/0, від 4.10.2006 року №0006322309/1, від 15.12.2006 року №0006322309/2, від 20.02.2007 року №0006322307/3, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 7623938 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 8.07.2009 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи та порушення ним норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 4.07.2006 року по 11.07.2006 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 14.07.2006 року №315/23-09/14307699, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником завищено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 року на суму 7623938 грн.

На підставі даного акту та виявленого в ході проведення перевірки порушень податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 року №0006322309/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 7623938 грн.

За результатами адміністративного оскарження платником вказаного рішення податкового органу, останнім винесені аналогічні за змістом оскаржуваному податкові повідомлення-рішення від 4.10.2006 року №0006322309/1, від 15.12.2006 року №0006322309/2, від 20.02.2007 року №0006322307/3.

Висновки податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відкодування ґрунтуються на тому, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 7623938 грн., оскільки дана сума включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації за квітень 2006 року та переноситься в р.23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Колегія суддів погоджується з висновками акту щодо встановленого завищення позивачем суми бюджетного відкодування та вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону).

З аналізу вказаних статей вбачається, що за підсумками періоду (першого), в якому виникло відємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого відємного значення у цьому періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду відємне значення податку на додану вартість залишається. Однак, відшкодуванню підлягає лише та частина від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина відємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Позивачем фактично сплачено протягом відповідного податкового періоду 17884837 грн. В декларації заявлено суму ПДВ у розмірі 25508775 грн. Відхилення в показниках складає 7623938 грн.

Таким чином бюджетному відшкодуванню за квітень 2006 року підлягає сума податку фактично сплачена позивачем за товари (роботи, послуги) у березні 2006 року постачальникам таких товарів (робіт, послуг) у розмірі 17884837 грн. Сума ПДВ у розмірі 7623938 грн. включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним обставинам та ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об»єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Правомірність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування позивачу підтверджуються зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, на які посилається відповідач.

Завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2006 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, обґрунтованість яких позивач не спростував в ході розгляду справи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, його позиція узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 8.07.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 4.06.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді:

<Текст >