Рішення № 99272809, 31.08.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1754/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2195, Військова частина 9938, про визнання про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2195 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 року та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року в повному обсязі.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 9938 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2017 року по 16.01.2019 року в повному обсязі.

- зобов`язати Військову частину 2195 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 року в сумі 53259,33грн. та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року в сумі 24 593,15грн., Із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 16.07.201 року, а в період з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину 9938 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.07.2017 року по 16.01.2019 року в сумі 74 856,51грн., із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 17.07.2017 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 року по 16.01.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військова частина 2195 у період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 року та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року, а Військова частина 9938 у період з 17.07.2017 року по 16.01.2019 рік протиправно застосовували невірні базові місяці для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а в період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 року та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року Військова частина 2195 та у період з 17.07.2017 року по 16.01.2019 рік Військова частина 9938 протиправно не враховують абзаци 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, чим саме не в повному обсязі здійснювали нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а в періоди з 17.01.2019 року по 09.07.2019 рік Військова частина 2195, в період з 01.03.2018 року по 16.01.2019 рік Військова частина 9938 взагалі не здійснювали виплату індексації, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. У зв`язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити.

До суду надійшов відзив Військової частини 2195 на позов, в якому вказано, що у зв`язку із відсутністю в кошторисі Державної прикордонної служби України грошового ресурсу, необхідного для виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 рік та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 рік індексація позивачу не виплачувалась. Зазначає також, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі і визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» та «березень 2018» у сумі відсутні.

До суду надійшов відзив Військової частини 9938 на позов, в якому також зазаначає, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі і визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» та «березень 2018» у сумі відсутні.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно, повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

З урахуванням заявлених вимог, заперечень, судом з метою з`ясування обставин справи, зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засідання позивача, представник позивача не з`явилися, хоча був належним чином повідомлені, проте надали клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Військової частини 2195 заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Військова частина 9938 не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , проходив безперервну військову службу у військових частинах Державної прикордонної служби України, а саме у період:

з 14.08.2001 року по 16.07.2017 року у військовій частині 2195;

з 17.07.2017 року по 16.01.2019 року у військовій частині 9938 (далі - Відповідач 2) та військовій частині 1567 ( знаходилась на фінансовому забезпеченні військової частини 9938 на даний час розформована га її правонаступником являється військова частина 9938); з 17.01.2019 року по 09.07.2020 року у військовій частині 2195.

Згідно Наказу начальника Луганського прикордного загону (військова частина 9938) від 18.07.2017 року № 392-ос, старшину ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України призначено молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - водієм 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» II категорії (тип А) (з місцем дислокації н. п. Золоте) оперативно - бойової прикордонної комендатури «Лисичанськ», ВОС 108979Р-037, 3 тарифний розряд, з 17 липня 2017 року. (а. с. 12).

Відповідно до Наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника 3 прикордонного загону (військова частина 9938) від 31.01.2018 року № 49-ос, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, крім фінансового та тилового забезпечення старшину ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» II категорії (тип А) (з місцем дислокації н. п.(Золоте) оперативно - бойової прикордонної комендатури «Лисичанськ», який вибув для подальшого проходження служби до Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України. (а. с. 13).

Згідно до Наказу начальника 12 прикордонного загону (військова частина 9938) від 01.02.2018 року № 15-ос, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення старшину ОСОБА_1 , який наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18 січня 2018 року №33-ОС зарахований у розпорядження начальника прикордонного загону та прибув для подальшого проходження служби з Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління м. Старобільськ, ч 01 лютого 2018 року. Призначити молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - воді гм 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» II категорії (тип А) (з місцем дислокації н. п. Золоте), згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду - у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). (а. с. 14 зворотній бік).

Відповідно до Наказу начальника 12 прикордонного загону (військова частина 9938) (військова частина 9938) від 16.01.2019 року № 9-ос, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія 1 відділення Інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» II категорії (тип А) (з місцем дислокації н, п. Золоте), який вибуває для подальшого проходження служби до 31 прикордонного загону Західного регіонального управління, м. Чернівці, з 16 січня 2019 року. (а. с. 16).

Згідно до Наказу в.о. начальника 31 прикордонного загону (військова частина 2195) від 09.07.2019 року № 214-ос, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія відділення логістики відділу прикордонної служби "Мамалига" І категорії (тип Б), звільненого з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника 31 прикордонного загону від 08.07.2019 року № 213- ОС, за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону, без права носіння військової форми одягу. (а. с. 16 зворотній бік).

Представник позивача звернувся з заявою до Військової частини 2195 про надання довідки про виплату індексації. (а. с. 48).

Військової частини 2195 подала позивачу довідку від 03.06.2020 року № 286 про нараховану та виплачену індексацію на військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проходив військову службу у військовій частині 2195 у період з 14.09.2004 року по 16.07.2017 року; з 18.01.2019 року по 09.07.2019 рік.

Із змісту вказаної довідки видно, що в ній зазначено періоди нарахування індексації, базові місяці для нарахування індексації, суми нарахованої та виплаченої індексації.(а.с.17).

Військової частини 2195 подала позивачу довідку про нараховану та виплачену індексацію на військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проходив військову службу у військовій частині 2195 у період з 14.09.2004 року по 16.07.2017 року; з 18.01.2019 року по 09.07.2019 рік, із зазначенням того, що індексація з січня по червень 2015 року була виплачена в листопаді 2015 року.

Із змісту вказаної довідки видно, що в ній зазначено періоди нарахування індексації, базові місяці для нарахування індексації, суми нарахованої та виплаченої індексації. (а. с. 17, 39-40).

Представник позивача надав суду розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 07.10.2020 р., який підписано ОСОБА_2. (а.с.25-27).

Із змісту вказаного розрахунку видно, що в наданому розрахунку не зазначено П.І.Б. кому проведено, тобто у вказаному розрахунку не ідентифіковано особу по періодам та не зазначено хто такий ОСОБА_1 , тобто не вказано посада, звання, місце проходження служби, РНОКПП, період за який проводиться вказаний розрахунок, складові грошового забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до вищевикладених норм, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Судом встановлено, в обґрунтування позовних вимог представником позивача надано розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 07.10.2020 року.

На підставі вказаного розрахунку позивачем сформовано позовні вимоги.

Із змісту вказаного розрахунку видно, що в ньому не ідентифіковано хто такий ОСОБА_1 , тобто не вказано посада, звання, місце проходження служби, РНОКПП, період за який проводиться вказаний розрахунок.

Вказаний розрахунок підписаний ОСОБА_2 . На підтвердження повноважень своїх надав Диплом магістра. (а. с. 25-27).

Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 5 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно частини статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 73 - 76 КАС України визначено, належність доказів, допустимість доказів, достовірність доказів, достатність доказів.

Частинами 1, 2 статті 104 КАС України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу, що позивач, представник позивача з метою спростування встановлених обставин про те, що відповідач не правомірно здійснював нарахування індексації позивачу, не скористався своїм правом, як передбачено ст.ст. 44, 72-76 КАС України щодо доведеності своїх правомірних дій, а також не скористався своїм правом, передбаченим ст. 104 КАС України, щодо призначення експертизи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. ч.1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що суд не наділений повноваженнями здійснювати розрахунок індексації, тим самим перебирати на себе не властиві функції, які є притаманними суб`єкту владних повноважень.

При вирішенні даного спору судом надається оцінка виключно щодо застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки позивачем не обґрунтовано позовні вимогами стосовно суми індексації належними, достовірними, достатніми письмовими доказами визначених ст.ст. 72-76 КАС України, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог зобов`язати Військову частину 2195 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 16.07.2017 року та з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 16.07.201 року, а в період з 17.01.2019 року по 09.07.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та зобов`язати Військову частину 9938 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.07.2017 року по 16.01.2019 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 17.07.2017 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 року по 16.01.2019 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що базовий місяць визначається положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, відповідно до яких місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Таким чином, суд позбавлений повноважень самостійно визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача, який визначається законом, а не судом, а тому позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є не обґрунтований, такий що не ґрунтується на належних, достовірних, достатніх письмових доказів визначених ст.ст. 72-76 КАС України, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 (Чернівецька область, Новоселицький район, село Мамалига, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: - Військової частини 2195 (58022, м. Чернівці, вул. Герцена, 2а, код ЄДРПОУ 14321682).

Відповідач 2: Військова частина 9938 (93120, Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, 58, код ЄДРПОУ 14321736).

Суддя П.Д. Дембіцький