Рішення № 99272808, 30.08.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/104/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд: - визнати протиправним та скасувати п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок";

- зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про наданні дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) і за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" є протиправним оскільки нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вважає, що така підстава для відмови, як відсутність підстав для надання переваги ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівці та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель і споруд, про що зазначено у спеціальних нормах Законів України, які визначають статус цих осіб (в обліку індивідуальних забудовників не зареєстрована) суперечать нормам земельного законодавства та нормам Конституції України, у зв`язку з чим звернувся до суду.

До суду надійшов відзив Чернівецької міської ради, відповідно до якого відповідач зазначив, що п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" прийнято на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені Законом, а відтак правові підстави для його скасування відсутні.

З урахуванням заявлених вимог, заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог, заперечень.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог, заперечень, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Представник Чернівецької міської ради заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .(а.с. 6-7).

26.10.2020 року позивач звернулась до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу міста. (а. с. 49).

08.12.2020 року 86 сесією Чернівецької міської ради VII скликання прийнято рішення № 2537 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", пунктом 3.5 якого вирішено відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю підстав для надання переваги ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівці та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель і споруд, про що зазначено у спеціальних нормах Законів України, які визначають статус цих осіб (в обліку індивідуальних забудовників не зареєстрована). (а. с. 8-9, 24-25).

Дослідженням проекту Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання без від 08.12.2020 року без номера рішення Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" видно, що виконавцем даного рішення є заступник начальника управління земельних ресурсів, начальник відділу землеустрою департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин В Іванченко.

Вказаний проект погоджений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Д.Сірман, директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин М.Собко, заступником директора, начальником управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, головний архітектор міста Н. Хілько, начальником відділу організаційної роботи та контролю міської ради У. Онуфрійчуком, головою постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, архітектури та будівництва В.Бешлеєм, начальником юридичного управління міської ради О. Шиба. (а. с. 46-48).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що Чернівецька міська рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, Земельним кодексом України, Регламентом роботи Чернівецької міської ради VII скликання Затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання 02.02.2016 року № 105 та іншими законами України.

Пунктом 1 частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України "Про місцеве самоврядування в України" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (Далі - Закон № 280/97-ВР) визначено компетенція міських рад, порядок організації роботи міських рад, постійних комісій та порядок скликання сесій для прийняття рішення та принципи діяльності місцевого самоврядування в Україні, яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 визначено основні принципи місцевого самоврядування в Україні яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У відповідності п. п. 1, 2, 30, 34, 42, 48 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: - Затвердження регламенту ради; - Утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; - Прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; - Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

- Затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; - затвердження статуту територіальної громади.

Частинами 1, 2, 8, 10 ст. 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету; постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією; організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії; за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Частиною 11 статті 49 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

Відповідно ст. 40 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858- IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У частині 1 ст. 117 ЗК України зазначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, за правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 186-1 ЗК України врегульовані питання щодо повноважень органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою про відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а відповідно до частини 10 цієї ж статті ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно ч. 3 ст. 121 ЗК України розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить до виключної компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є орган місцевого самоврядування Чернівецька міська рада.

Положеннями п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений право застосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Водночас, законодавцем не передбачено виключних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2 статті 1 Регламенту Чернівецької міської Ради VII скликання Затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання 02.02.2016 року № 105 (Далі Регламент) передбачено, що регламент є обов`язковим документом, який з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлює порядок діяльності Ради, скликання та проведення сесій Ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради та з інших процедурних питань, порядок роботи сесії Ради, порядок затвердження структури виконавчих та інших органів Ради, порядок їх формування, обрання та затвердження посадових осіб Ради, порядок формування та організації роботи постійних комісій, тимчасових контрольних комісій та інших органів Ради, порядок участі депутатських фракцій і груп у роботі та інші процедури, які випливають з повноважень Ради, встановлених Конституцією і законами України.

У відповідності пункту 4 статті 1 Регламенту дотримання цього Регламенту є обов`язковим для всіх депутатів Ради, Чернівецького міського голови (далі - Міський голова), органів Ради, правоохоронних органів, судів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб.

Відповідно пункту 1 статті 69 Регламенту Чернівецької міської Ради VII скликання (Далі Регламент) видно, що проект рішення на розгляд Ради може вноситися Міським головою, Секретарем Ради, постійними комісіями Ради, депутатами, депутатськими групами і фракціями, виконавчим комітетом Ради та іншими виконавчими органами Ради..

Згідно статті 70 Регламенту визначено порядок внесення проекту рішення на розгляд Ради, який подається Секретарю ради із додатком до проекту рішення пояснювальної записки із додатком необхідного матеріалу.

Статтею 72 Регламенту передбачено, що виконавці проектів рішень зобов`язані погоджувати (візувати) проекти рішень з додатками до них з усіма посадовими особами, визначеними цим Регламентом.

Всі проекти рішень Ради, підлягають обов`язковому погодженню (з проставлянням підпису та дати) Секретарем Ради, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ради, до відання якого віднесено питання, з якого запропоновано проект рішення, головою відповідної постійної комісії, начальником відділу організаційної роботи та контролю Ради, начальником юридичного управління Ради, а в разі, якщо проектом рішення вноситься пропозиція щодо визнання такими, що втратили чинність, або внесення змін до рішень, які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Ради, - начальником архівного відділу Ради та інші.

Статтею 73 Регламенту передбачено, що погоджені проекти рішень Ради усіма визначеними особами подаються: Відділу організаційної роботи та контролю Ради для проведення документальної експертизи (наявності в повному обсязі та відповідності первинних документів змісту тексту проекту рішення, як нормативного акта індивідуальної дії). Юридичному управлінню Ради для проведення юридичної експертизи в порядку, визначеному цим Регламентом. Проект рішення, який пройшов відповідні експертизи та погоджений всіма, визначеними цим Регламентом посадовими особами, погоджується Секретарем Ради та інші.

Згідно статті 74 Регламенту проекти рішень з питань, що вносяться на розгляд сесії, роздаються депутатам відділом організаційної роботи та контролю Ради в паперовому вигляді, а в окремих випадках (більше 10 аркушів) надсилаються електронною поштою, не пізніше як за 7 календарних днів до початку її роботи та не пізніше 2 календарних днів до засідання постійної комісії.

Проекти рішень попередньо розглядаються постійними комісіями, виконавчим комітетом Ради та депутатами на Дні депутата, який проводиться напередодні засідання Ради.

Пропозиції та зауваження постійних комісій до проектів рішень, які вносяться на розгляд Ради, оформлюються відповідними протоколами (витягами), в яких зазначається зміст зауважень і пропозицій, а також прізвища осіб, які їх ініціювали та інші.

Статтею 75 Регламенту передбачено, що документальну експертизу проектів рішень здійснює відділ організаційної роботи та контролю Ради.

Документальній експертизі підлягають лише проекти рішень, до яких додаються первинні матеріали, за винятком випадків, визначених цим Регламентом.

Для здійснення документальної експертизи проект рішення подається відділу організаційної роботи та контролю Ради разом із первинними матеріалами за 12 календарних днів до останнього дня, призначеного для здачі погодженого та завізованого проекту рішення відділу організаційної роботи та контролю Ради.

Відділ організаційної роботи та контролю Ради впродовж 3 робочих днів здійснює документальну експертизу проекту рішення на наявність в повному обсязі первинних документів, їх відповідність текстові проекту рішення, як нормативного акта індивідуальної дії, та у разі виявлення недоліків, надає пропозиції виконавцю проекту щодо їх усунення.

Виконавець проекту рішення зобов`язаний усунути недоліки, виявлені відділом організаційної роботи та контролю Ради впродовж 1 календарного дня.

Після усунення виконавцем проекту виявлених недоліків, працівники відділу організаційної роботи та контролю Ради, які здійснили документальну експертизу, погоджують кожну сторінку проекту рішення особистим підписом із зазначенням дати погодження.

Крім того, погоджуються первинні документи до проектів рішень, які належним чином зброшуровані, пронумеровані, засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою виконавчого органу або іншої особи, визначеної в частині 1 статті 69 цього Регламенту (за наявності у нього печатки).

Також статтею 76 Регламенту передбачено, що всі проекти рішень Ради підлягають спеціальному редагуванню та обов`язковій експертизі, яка здійснюється юридичним управлінням Ради, на відповідність проекту рішення вимогам чинного законодавства.

Проекти рішень на юридичну експертизу подаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до включення до порядку денного засідання.

Проекти рішень подаються виконавцем зі всіма первинними документами, зброшурованими, пронумерованими та засвідченими печаткою виконавчого органу Ради або іншої особи, визначеної в частині 1 статті 69 цього Регламенту (за наявності у нього печатки). На звороті останньої сторінки первинних документів проставляється кількість сторінок, підпис відповідальної особи, дата та печатка особи, визначеної в частині 1 статті 69 цього Регламенту (за наявності).

Юридичне управління Ради впродовж 3 робочих днів проводить юридичну експертизу та, у разі виявлення невідповідності проекту рішення вимогам чинного законодавства, надає пропозиції виконавцю проекту щодо усунення недоліків.

Виконавець проекту рішення зобов`язаний усунути недоліки, виявлені юридичним управлінням, впродовж 1 календарного дня.

Після усунення виконавцем проекту виявлених недоліків, уповноважені особи юридичного управління, впродовж 1 робочого дня погоджують (з проставленням підпису та дати) проект рішення.

Статтею 77 Регламенту передбачено, що у разі невідповідності проекту рішення вимогам чинного законодавства та якщо внесені до нього юридичним управлінням Ради зауваження не враховані виконавцем, начальник юридичного управління Ради, його заступник або особа, яка має право підпису на документах, що мають юридичне значення, погоджуючи проект, долучає письмовий висновок із зауваженнями та пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання. При цьому, на листі-погодженні робиться запис: "Із зауваженнями, висновок додається", після якого ставиться підпис уповноваженої особи юридичного управління Ради та дата.

Візуванню підлягають кожна із сторінок проекту рішення Ради, в тому числі додатків до нього. При цьому проставляється спеціальний штамп та підпис, або лише підпис із зазначенням дати.

Внесення проекту рішення без попереднього розгляду його юридичним управлінням Ради не допускається.

Прийняте Радою рішення та доопрацьоване виконавцем за результатами обговорення його на засіданні Ради, погоджується (візується) юридичним управлінням Ради впродовж 5 робочих днів з дня його прийняття.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги не обґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що 26.10.2020 року позивач звернулась до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу міста. (а. с. 49).

Однак, відповідач, отримавши заяву ОСОБА_1 , не надав суду доказів про те, що заява з додатками матеріалів, були надані для проведення документальної, юридичної експертизи при прийнятті вказаного рішення у відповідності до вимог ст. ст. 72-77 Регламенту. Тобто, відповідач не надав доказів цього, тобто, оскаржуване рішення прийнято без проведення експертного дослідження, як передбачено Регламентом.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення без зазначення роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, як передбачено ст. 15 Закону України "Про звернення громадян".

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомляв позивача про продовження строків розгляду його заяви.

При цьому, відповідачем прийнято рішення про розгляд вказаної заяви тільки 08.12.2020 року, що є порушення вимог ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" та ч. 7 ст. 118 ЗК України, тобто поза межами місячного строку.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів, матеріалів справи, системного аналізу Законів, нормативно правових актів, судом встановлено, що п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" щодо відмови відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю підстав для надання переваги ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівці та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарських будівель і споруд, про що зазначено у спеціальних нормах Законів України, які визначають статус цих осіб (в обліку індивідуальних забудовників не зареєстрована) був підготовлений, прийнятий, без додержання вимог ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77 Регламенту Чернівецької міської Ради VII скликання Затвердженого Рішенням Чернівецької міської ради VII скликання 02.02.2016 року № 105, які є обов`язкові для врахування та підготовці проектів рішень та їх прийняття, ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" та ч. 7 ст. 118, п. "г" ч. 1, ч. 3 ст. 121 ЗК України.

Відповідач, не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як передбачено ст. ст. 72-77 КАС України щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .

Водночас, суд зауважує, що за наявності належним чином поданих позивачем документів, є підстави вважати, що у відповідача не було перешкод у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, належного розгляду заяви позивача від 26.10.2020 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Статтею 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 р., вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, суд вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийняте без врахування всіх обставин справи. В оскаржуваному рішенні не зазначено жодних причин, мотивів, аргументів, посилань на норми законодавства, у зв`язку з чим вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .

Більше того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були взяті до уваги і норми закону, якими передбачено порядок, підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України, оскільки є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. Невиконання органом місцевого самоврядування законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Не зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні підстав його прийняття позбавляє позивача дізнатися причини відмови у затвердженні проекту землеустрою та, у разі необхідності, або усунути такі або ж навести доводи щодо їх безпідставності при оскарженні відмови в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача протиправними та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства при прийняті оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач - Чернівецька міська рада діяла не у спосіб та не в межах наданих їй повноважень, що передбачені Регламентом роботи Чернівецької міської ради, Конституцією та Законами України, у зв`язку з чим п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 ., а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем рішення на відповідність його критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначний законом, який регулює спірні відносини, а також необґрунтовано.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування п п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.10.2020 року про наданні дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) і за адресою АДРЕСА_1 .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 стаття 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Чернівецької міської ради.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 3.5 Рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VII скликання № 2537 від 08.12.2020 року "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.10.2020 року про наданні дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - 1: Чернівецька міська Рада (58000, м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 36068147).

Суддя П.Д. Дембіцький