Постанова № 9927180, 08.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2010 р. № 2-а- 1402/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарях Король Д.О.

за участю представників сторін:

позивача Любимого О.М.

відповідача Лазаренко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагнум»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Прагнум»звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.10 № 0000092302/0 та податкового повідомлення-рішення від 22.01.10 № 00000102302/0, які прийняті відповідачем на підставі Акту про результати планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09 від 31.12.09 № 7079/23-212/34391190.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства є помилковими, що спричиняє необхідність скасування прийнятих рішень субєкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві, та прохав суд позов задовольнити.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, вказавши, що під час проведення перевірки на підставі первинних документів позивача встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що має наслідком правомірне складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, дослідивши залучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова на підставі направлень від 20.11.09 № 989 та від 11.12.09 № 1057 проведено планову виїзну перевірку позивача та складено Акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагнум»(код ЄДРПОУ 34391190) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09 від 31.12.09 № 7079/23-212/34391190, на підставі якого керівником відповідача прийнято Податкове повідомлення-рішення від 22.01.10 № 0000092302/0, за яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 252954,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 126477,00 грн., та Податкове повідомлення-рішення від 22.01.10 № 00000102302/0, за яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 205350,09 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 102675,04 грн., з посиланням на норми податкового законодавства.

Зокрема, відповідачем вставлено, що позивач мав правовідносини з ПП «УСБ Строй»(код ЄДРПОУ 33675351), відповідно з якими позивачем придбано товари та відображено ці господарські операції у складі валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток, а також в складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість

В ході перевірки зясовано, що операції позивача з ПП «УСБ Строй»мали нетоварний характер, товар не перевозився. На час проведення перевірки відповідач не має можливості встановити вид транспорту, розміри витрат, особу, яка понесла дані витрати. Також відповідачем не встановлено факту передачі товарів від ПП «УСБ Строй»до позивача в звязку з відсутністю первинних документів, що спричиняє недійсність взаємовідносин між ПП «УСБ Строй»та позивачем.

За викладених обставин відповідач вважає, що позивач порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що має наслідком прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

До матеріалів справи позивачем надано письмові докази, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, дані синтетичного бухгалтерського обліку по рахунку № 631 та № 281, аналітичні дані з реалізації придбаних товарів на користь третіх осіб, на підставі яких позивач стверджує, що укладені с ПП «УСБ Строй»господарські правочини реально виконувались їх сторонами, а саме позивач отримував товари, здійснював їх перевезення та оприбуткування у власному обліку, а потім їх реалізацію на користь третіх осіб, що мало наслідком отримання прибутку (тобто, операції не були збитковими).

Досліджуючи письмові докази по справи суд встановив, що між позивачем та ПП «УСБ Строй»укладено письмові правочини, предметом яких є купівля-продаж товарів сільськогосподарського призначення. Відповідно до даних видаткових та податкових накладних суд зясував, що позивач фактично отримав товари від постачальника, вказані накладні оформлено з дотриманням вимог чинного законодавства. Перевезення товарів, придбаних у ПП «УСБ Строй»відбувалось транспортними засобами ПП «УСБ Строй»та на підставі Договору транспортного експедирування від 30.09.08 № 300908-ТЕ, укладеного з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс», що підтверджується складеними актами виконаних робіт, а також товарно-транспортними накладними, які вилучено у позивача згідно залучених до матеріалів справи протоколів виїмки. Також позивач підтвердив документально, що ним проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності з постачальником товарів в безготівковому вигляді. Крім цього позивач довів документально, що придбані товари оприбутковано в обліку позивача, а подальшому реалізовано на користь ПФ «ВВК»протягом 2008 року з отриманням прибутку за цими операціями.

На момент надання податкових накладних ПП «УСБ Строй»перебувало у статусі зареєстрованого платника податку на додану вартість. На момент проведення господарських операцій з позивачем державну реєстрацію ПП «УСБ Строй»не скасовано.

Відповідно з даними Висновку судово-економічної експертизи від 16 квітня 2010 року (т.с. 2, а.с. 30-49) твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з ПП «УСБ Строй»документально не підтверджуються.

Також відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач мав правовідносини з ПП «Ліфін-Котл-пласт»(код ЄДРПОУ 34642033), відповідно з якими позивачем придбано товари та відображено ці господарські операції у складі валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток, а також в складі податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

При цьому відповідач зазначає, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач безпідставно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів, які не повязані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача. Крім цього відповідач стверджує, що віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по придбанню товарів (сільгосппродукції) на підставі Договору від 12.09.08 № 1209-2к здійснено за відсутності оригіналів або належно засвідчених копій видаткових та податкових накладних, що має наслідком прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

До матеріалів справи позивачем надано письмові докази, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, дані синтетичного бухгалтерського обліку по рахунку № 631 та № 281, аналітичні дані з реалізації придбаних товарів на користь третіх осіб, на підставі яких позивач стверджує, що укладені с ПП «Ліфін-Котл-пласт»господарські правочини реально виконувались їх сторонами, а саме позивач отримував товари, здійснював їх перевезення та оприбуткування у власному обліку, а потім їх реалізацію на користь третіх осіб, що мало наслідком отримання прибутку (тобто, операції не були збитковими).

Досліджуючи письмові докази по справи суд встановив, що між позивачем та ПП «Ліфін-Котл-пласт»укладено господарський договір купівлі-продажу від 12 серпня 2008 року № 1209-2к, предметом якого є купівля-продаж товарів сільськогосподарського призначення. Відповідно до даних видаткових та податкових накладних суд зясував, що позивач фактично отримав товари від постачальника, вказані накладні оформлено з дотриманням вимог чинного законодавства. Перевезення товарів, придбаних у ПП «Ліфін-Котл-пласт»відбувалось транспортними засобами на підставі Договору транспортного експедирування від 30.09.08 № 300908-ТЕ, укладеного з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс», що підтверджується складеними актами виконаних робіт, а також товарно-транспортними накладними, які вилучено у позивача згідно залучених до матеріалів справи протоколів виїмки. Також позивач підтвердив документально, що ним проведено розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності з постачальником товарів ПП «Ліфін-Котл-пласт»в безготівковому вигляді. Крім цього позивач довів документально, що придбані товари оприбутковано в обліку позивача, а подальшому реалізовано на користь ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Квадро», ТОВ «Авіта Сам», ТОВ «Рейдер Трейд», ТОВ «Волот», ТОВ «К-я Аго-Трейд»протягом 2008 року з отриманням прибутку за цими операціями.

На момент надання податкових накладних ПП «Ліфін-Котл-пласт»перебувало у статусі зареєстрованого платника податку на додану вартість. На момент проведення господарських операцій з позивачем державну реєстрацію ПП «Ліфін-Котл-пласт»не скасовано.

Відповідно з даними Висновку судово-економічної експертизи від 16 квітня 2010 року (т.с. 2, а.с. 30-49) твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з ПП «Ліфін-Котл-пласт»документально не підтверджуються.

Крім цього в акті перевірки відповідач вказує, що позивач включив до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток, а також до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість витрати по операціях з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»(код ЄДРПОУ 35239810).

Відповідач вважає, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач безпідставно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання транспортно-експедиційних послуг за умов відсутності оригіналів або належно засвідчених копій видаткових та податкових накладних, що має наслідком прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Позивачем надано до матеріалів справи Договір транспортного експедирування від 30.09.08 № 300908-ТЕ, укладеного з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс», на підтвердження виконання якого між його сторонами складено Акт приймання виконаних робіт від 28.11.09 на суму 226317,00 грн. та Акт приймання виконаних робіт від 30.12.08 на суму 332224,20 грн., а також виписано відповідні податкові накладні з боку ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс». Також позивач надав до суду протоколи виїмки, складені представниками УПМ ДПА в харківській області, відповідно з якими первинні документи (в тому числі товарно-транспортні накладні) по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»вилучено у звязку з розслідуванням кримінальної справи.

На підставі залучених до справи письмових доказів позивач стверджує про проведення повного розрахунку з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»за надані транспортно-експедиційні послуги, які спожито позивачем під час провадження господарської діяльності.

На момент надання податкових накладних ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»перебувало у статусі зареєстрованого платника податку на додану вартість. На момент проведення господарських операцій з позивачем державну реєстрацію ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»не скасовано.

Відповідно з даними Висновку судово-економічної експертизи від 16 квітня 2010 року (т.с. 2, а.с. 30-49) твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»документально не підтверджуються.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками валових витрат та податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми валових витрат та податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Під час розгляду справи відповідач зазначених обставин не довів.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до статей 43 та 44 Господарського кодексу України, дозволена будь-яка комерційна діяльність, не заборонена законом і підприємство вільно у своєму виборі видів діяльності й у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна затверджувати про наявність у платника податку наміру на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

З огляду на наведені обставини, суд зазначає, що видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні постачальниками та виконавцем робіт (які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі і мають належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ), з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем ні в ході судових засідань ні в письмових запереченнях спростовано не було, не дають ДПІ підстав для висновків щодо нікчемності вищезазначених угод.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності угод для обґрунтування ДПІ виключення частини сум зі складу податкового кредиту по ПДВ та валових витрат.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 70-71, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагнум»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова податкові повідомлення-рішення № 0000092302/0 та № 00000102302/0 від 22.01.2010 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прагнум»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11 червня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко