Постанова № 9926284, 10.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 рокум.ПолтаваСправа № 2а-865/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Кінаш Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації в Полтавській областіпро визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої заробітньої плати, компенсації втрати частки заробітньої плати, трьох процентів річних від недоплаченої заробітньої плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2010 року ОСОБА_1звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Полтавській областіпро визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої заробітньої плати, компенсації втрати частки заробітньої плати, трьох процентів річних від недоплаченої заробітньої плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 114 579 грн 44 коп.

10 червня 2010 року позивачем подано до суду заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог збільшилась у зв`язку з перерахуванням недоплаченої заробітної плати в надурочний час і складає 116 624 грн 94 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що з 01 квітня 1997 року року він проходив службу в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Полтавській області на посаді інспектора чергової частини штабу. 02 березня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений у запас. З 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року робота позивача передбачала змінний графік чергування - 24 години після 48 годин перерви в тому числі в святкові та вихідні дні. Позивач вважає, що такий графік суперечить нормам трудового законодавства, оскільки час між робочими змінами, відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 1992 року № 485 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності чергової служби органів внутрішніх справ України" повинен становити не менше 72 годин. У зв`язку з тим, що позивач чергував через 48 годин, а не через 72 години, він кожного місяця працював понад встановлений законодавством робочий час і понаднормова робота не була йому оплачена. Просив суд стягнути на його користь плату за відпрацьований понаднормово робочий час в період з 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року в сумі 62 248 грн 53 коп., компенсацію втрати частки заробітньої плати в сумі 48 250 грн 41 коп., трьох процентів річних від недоплаченої заробітньої плати в розмірі 6 126 грн 00 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив, відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що оплата праці ОСОБА_1 здійснювалась згідно табелів обліку використання робочого часу співробітників чергової частини, які надходили до фінансового відділу Державної податкової адміністрації у Полтавській області. Розрахунок проводився в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 з 01 квітня 1997 року проходив службу в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Полтавській області на посаді штатного працівника - інспектора частини штабу.

02 березня 2009 року позивач звільнений зі служби у податковій міліції в запас за власним бажанням (трудова книжка серії АА № 331970).

Проходження ОСОБА_1 служби полягало в цілодобовому чергуванні в складі добового наряду чергової частини управління. З 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року позивачу після кожної зміни надавалось 48 годин відпочинку, після чого ОСОБА_1 знов заступав до чергування.

Чергова частина податкової міліції є органом оперативного управління, що має забезпечити постійне оперативне керівництво підрозділами податкової міліції, контроль за їх діяльністю та надання практичної та методичної допомоги, спрямованої на викриття порушників податкового законодавства.

Організаційна структура, завдання, функціональні обовязки, діяльність та організація служби чергової частини за час проходження служби ОСОБА_1 регламентувалась Інструкцією по організації роботи чергової частини Головного управління податкової поліції Державної податкової служби України, чергових частин управлінь податкових поліцій ДПА України в Криму, м. Києві, Київській області, управлінь податкових поліцій ДПА України в областях та м. Севастополі, затвердженою 10 лютого 1997 року.

Служба добових нарядів чергової частини організовується в три зміни. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години.

Посада інспектора чергової частини штабу Державної податкової адміністрації в Полтавській області передбачає змінний графік чергування - 24 години після 48 годин перерви, що підтверджується наявними в справі табелями обліку використання робочого часу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до абзацу 1 статті 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ регулюється Положенням, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" для осіб рядового і начальницького складу встановлено 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Таким чином, відповідно до вказаної норми для працівників податкової міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень.

Постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1991 року, № 197 "Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні" визначено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Статтею 62 Кодексу Законів про працю України передбачено, що надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Судом встановлено, і це підтверджується наявними в справі розрахунковими листами, що за час служби позивачем йому щомісяця проводилась виплата окладу за, приблизно, 19-22 робочих дня, а також виплачувалась доплата за роботу в нічний час (в середньому за 80 годин щомісяця) в розмірі 35% від посадового окладу.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу та графіків чергувань, що надані сторонами суду, встановлено, що відповідач в середньому кожного місяця відпрацьовував 240 годин, в той час як заробітна плата сплачувалась приблизно за 160 робочих годин місяця (20 робочих днів місяця х (40 - годинний робочий тиждень/5 робочих днів тижня). За роботу в нічний час виплачено лише доплату в розмірі 35% посадового окладу, але оплата за понаднормово відпрацьований робочий час не нараховувалась та не виплачувалась.

Таким чином, беручи до уваги відповідний факт, суд наводить приклад розрахунку неоплаченого надурочно відпрацьованого часу позивача за жовтень 2008 року:

264 год. (фактично відпрацьовані години згідно табелю обліку використання робочого часу) - 184 год. (відповідно до норми тривалості робочого часу на 2008 рік, встановленої у Листі Мінпраці від 18.09.2007 № 68484/0/14-07/13) = 80 понаднормових годин.

80 понаднормових годин х 9, 38 грн (вартість 1 робочої години, що відповідно до Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ України до несення служби понад установлений законодавством робочий час, в дні відпочинку та святкові дні і надання відповідних компенсацій, затвердженої Наказом МВС від 17 груддня 1991 року № 530, обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за звання на кількість годин робочого часу в поточному місяці) = 750 грн 40 коп. (доплата за перероблений час) х 2 = 1500 грн 80 коп. (оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні в подвійному розмірі).

Здійснивши аналогічни розрахунки, використовуючи табеля обліку використання робочого часу, графіки чергувань, розрахункові листи, норми тривалості робочого часу, встановлені Листами Мінпраці, за період з 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року, суд встановив що недоплачена заробітна плата за роботу в надурочний час, в дні відпочинку з урахуванням норм чинного законодавства складає 59 354 грн 76 коп.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про сплату трьох процентів річних від недоплаченої заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 6 126 грн 00 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стягнення трьох процентів річних від недоплаченої заробітної плати за роботу в надурочний час передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, за нормою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якшо інше не встановлено законом.

Таким чином, застосування позивачем норм цивільного законодавства у сфері публічно-правових відносин, якими по своїй правовій природі є відносини між ОСОБА_1 та Державною податковою адміністрацією в Полтавській області, є неприпустимим, а тому вимоги про стягнення зазначеної суми є необгрунтованими.

Вимоги про сплату компенсації втрати частки заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та вимоги про сплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд оцінює критично і вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 34 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995, № 108/95-ВР зазначає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Правовідносини, що склались мід позивачем і відповідачем не підпадають під норми цих статей, оскільки порушення строків виплати заробітної плати та невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої заробітньої плати, компенсації втрати частки заробітньої плати, трьох процентів річних від недоплаченої заробітньої плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої заробітньої плати, компенсації втрати частки заробітньої плати, трьох процентів річних від недоплаченої заробітньої плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної податкової адміністрації в Полтавській області протиправною в частині недоплати заробітної плати в надурочний час за період з 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року.

Стягнути з Державної податкової адміністрації в Полтавській області (ЄДРПОУ 01292186, вул. Фрунзе, б. 4, м. Полтава, 36000) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за роботу в надурочний час за період з 01 січня 1999 року по 02 березня 2009 року в сумі 59 354 грн 76 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2010 року.

СуддяФ.Ф. Соколенко