Постанова № 9925134, 27.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2010 р. справа № 2а-11963/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 9год.45хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріОленьченко М.В.

за участю представника позивача Бойко В.В. довір.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» про стягнення заборгованості зі штрафних санкцій у розмірі 68500 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» про стягнення заборгованості зі штрафних санкцій у розмірі 68500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ «Содіс» зареєстрований як юридична особа та знаходиться на податковому обліку у Калінінському районі м. Донецька.

Станом на день подання позову за відповідачем існує заборгованість зі штрафних санкцій у загальній сумі 68500 грн.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була проведена перевірка за результатами якої складений акт № 0110/05/63/23/30628157 від 25.03.2009р. В ході перевірки були встановлені порушення п.п. 4, 9, 13, 10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки позивачем винесені рішення про застосування фінансових санкцій № 0000612342 від 30.03.2009 року та № 0000622342 від 30.03.2009 року на загальну суму 68500 грн.

До теперішнього часу сума боргу у розмірі 68500 грн. відповідачем не сплачена.

Тому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» вказану суму заборгованості на користь державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких посилався на неправомірність перевірки, у звязку з порушенням порядку її проведення, а саме, відсутні підстави для перевірки з огляду на приписи статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, перевірка проводилася у відсутності посадових та матеріально-відповідальних осіб підприємства, відсутні факти порушень, які вказуються в акті перевірки, одержання в результаті цієї перевірки доказів та відсутність підстав для застосування фінансових санкцій. Крім того, зазначив, що ОСОБА_2, яка була присутня при перевірці, є колишнім головним бухгалтером підприємства та на підставі наказу від 2 лютого 2009 року № 09/02/ОК була звільнена за власним бажанням з 2 лютого 2009 року. Також пояснив, що грошові кошти у сумі 2763 грн. 60 коп. та 100 долларів США не належали підприємству, оскільки знаходилися у касі приватного підприємця ОСОБА_3 Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, що зявились, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» про стягнення заборгованості зі штрафних санкцій у розмірі 68500 грн. підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Содіс” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 2 листопада 1999 року, включене до ЄДРПОУ за номером 30628157 та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

На підставі договору оренди нежилого приміщення від 25 листопада 2007 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Содіс” (Орендар), останньому передано у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: проспект Павших Комунарів, 81 б, м. Донецьк, загальною площею 275,7 м2, з правом суборенди.

Згідно з договором № 2/01-09 від 5 січня 2009 року позивачем, як Орендодавцем передано, а Приватним підприємцем ОСОБА_3, як Орендарем, прийняте в тимчасове володіння та користування приміщення, яке знаходиться за адресою: проспект Павших Комунарів, 81 б, кімната 201 (офіс).

З аналізу зазначених договорів вбачається, що фактично у кімнаті 201 (офіс) знаходилися два субєкту господарювання, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Содіс” та приватний підприємець ОСОБА_3 Зазначений факт не спростовується сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах у містах серед інших функцій покладено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Отже, статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби, у тому числі державні податкові інспекції в районах у містах, є уповноваженими державними органами для здійснення функцій контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем.

25 березня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька була проведена планова перевірка відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу субєкта підприємницької діяльності, а саме, перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Содіс”, розташованого за адресою: проспект П. Комунарів, 81 б, м. Донецьк.

Висновком перевірки визначено, що відповідачем порушені пункти 4, 9, 10, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, застосування при здійсненні розрахункових операцій опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, не зберігання фіскальних звітних чеків, не роздрукування фіскальних звітних чеків, невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій та пункту 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (надалі Положення № 637), а саме, не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій (не здійснення обліку готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій з 11 лютого 2009 року).

Перевірка проведена на підставі направлень податкового органу № 206, № 207, № 208 від 24 березня 2009 року, які були вручені головному бухгалтеру ОСОБА_2, що підтверджується її підписом з зазначенням посади головний бухгалтер.

Крім того, у матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, а саме касова книга підприємства, видаткові касові ордера тощо, які підписані саме, ОСОБА_2, як головним бухгалтером вже після 2 лютого 2009 року. 13 березня 2009 року до податкового органу були надані звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за лютий 2009 року та березень 2009 року, який також підписаний головним бухгалтером ОСОБА_2, тобто фактично ОСОБА_2 після 2 лютого 2009 року продовжувала виконувати посадові обовязки головного бухгалтера.

У ході проведення перевірки ОСОБА_2, як головний бухгалтер надавала перевіряючим документи, підписувала акт інвентаризації наявності коштів, що знаходяться у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Содіс”. Крім того, нею був підписаний акт перевірки, який складений за наслідками перевірки податкового органу та отриманий один екземпляр, про що свідчить її підпис.

Як вбачається із змісту акту перевірки, у пунктах 4.1-4.2 Розділу 4 “Прикінцеві положення”, зауважень до акту перевірки у ОСОБА_2, як головного бухгалтера не було, що підтверджується її підписом, тобто не скористувалася наданим її правом надати зауваження за наслідками перевірки.

Виходячи з матеріалів справи вбачається, що на момент перевірки ОСОБА_2 фактично продовжувала виконувати обовязки головного бухгалтера, чим підтверджується наявність трудових правовідносин.

З огляду на зазначене, суд не приймає доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 на момент перевірки не виконувала посадові обовязки головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Содіс”.

За наслідками перевірки позивачем були прийняті спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій : від 30 березня 2009 року № 0000612342 на суму 15008 грн. 00 коп. у відповідності з пунктами 2, 4, 5 статті 17 та статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”та від 30 березня 2009 року № 0000622342 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 53492 грн. 00 коп. у відповідності до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” від 12 червня 1995 року № 436/95 із змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що в розумінні норм статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” порушення податковим органом підстав та порядку перевірки, зокрема, ненадання певних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Стаття 11-2 цього Закону визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначених норм посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідач не скористався своїм правом недопущення представників податкового органу до перевірки, оскільки працівниками податкового органу були надані направлення на проведення планової перевірки головному бухгалтеру ОСОБА_2 про свідчить її відповідний підпис та дата на зазначеному направленні. Працівники податкового органу були допущені до перевірки, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку відповідача норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

З урахуванням приписів зазначених норм, виходячи з принципу законності як принципу здійснення правосуддя в адміністративних справах, що зазначений у статті 7 та частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що посадові особи позивача при здійсненні перевірки відповідача діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми пунктів 4, 9, 10, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - не забезпечення цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій на незмінність його конструкції та програмного забезпечення; щоденне не друкування на реєстраторах розрахункових операцій(за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальних чеків і не забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; не друкування на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місце проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, а також пункту 2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 - не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій.

Щодо застосування фінансових санкцій за застосування при здійсненні розрахункових операцій опломбованого з порушеннями встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, а саме, пошкодження пломб по стику корпусу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобовязані забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

Матеріали справи містять додаток до акту перевірки від 25 березня 2009 року, згідно з яким встановлено застосування при здійсненні розрахункових операцій опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій, а саме, порушені повністю надірвані по стику корпусу пломби.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем доведене таке порушення, як застосування при здійсненні розрахункових операцій опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Щодо застосування фінансових санкцій за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку, не зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, невиконання друку та не зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, суд зазначає наступне.

За наслідками перевірки встановлено не зберігання фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, не виконання друку та не зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, з 11 лютого 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковий орган не довів правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині не роздрукування фіскальних звітних чеків та не зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну в сумі 510 грн. грн. 00 коп.

Згідно із статтею 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що місцем проведення розрахунків, зокрема, є місце зберігання отриманих за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

У матеріалах перевірки міститься акт інвентаризації наявності коштів, що знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю “Содіс” від 25 березня 2009 року, який підписаний головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2 та підтверджує факт наявності на підприємстві фактичного залишку готівки на момент перевірки на суму 2763 грн. 60 коп.

Крім того, під час перевірки працівниками податкового органу встановлено та найшло відображення в акті перевірки, що готівкові кошти, які були описані головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю “Содіс” знаходились у столі під реєстратором розрахункових операцій, який належить відповідачу, тобто на місці проведення розрахунків. Готівкові кошти, які належать приватному підприємцю ОСОБА_3, перераховані не були. Крім готівки на місці проведення розрахунків знаходились накладні, торговий патент, прайс-листи на інші документи відповідача.

Факт належності реєстратора розрахункових операцій саме відповідачу не спростовується сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податковим органом доведено порушення пункту 13 статті 3 наведеного Закону, а саме, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місце проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 2 763 грн. 00 коп. та 100 доларів США. Зазначене порушення підтверджено актом інвентаризації наявності коштів що знаходиться у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Содіс”, який підписаний працівниками податкового органу та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2 та денним звітним чеком № 136 від 25 березня 2009 року.

Щодо застосування фінансових санкцій за не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 33 Закону України “Про Національний банк України” до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 зазначеного Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами Положення № 637 полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а й відповідного своєчасного здійснення запису у книзі обліку розрахункових операцій на підставі зазначеного Z- звіту.

Відповідно до пункту 4.3 глави 4 Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

З приписів Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, який розроблений на виконання Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та поширюється на книги обліку розрахункових операцій (книги ОРО) і розрахункові книжки, що використовуються субєктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти вбачається, що порядок ведення книги ОРО регулюється розділом 7 вказаного Порядку.

Зокрема, підпунктом 7.5 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів),та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанції; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З матеріалів перевірки вбачається, що позивачем під час перевірки встановлено не оприбуткування готівки, а саме, сума готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі даних касової книги видаткових касових ордерів не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій. Так, торговельна виручка на суму 8019 грн. відображена у касовій книзі та видатковому касовому ордері від 27 лютого 2009 року №4, не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій; торговельна виручка на суму 1675 грн. 08 коп. відображена у касовій книзі та видатковому касовому ордері від 16 березня 2009 року № 5, не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій; торговельна виручка на суму 1004 грн. 40 коп. відображена у касовій книзі та видатковому касовому ордері від 17 березня 2009 року № 6, не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій.

Суд не приймає до уваги послання відповідача щодо не оприбуткування через реєстратор розрахункових операцій суми 8019 грн. 00 коп., у звязку з тим, що це є сума за договором фінансової позики, оскільки зазначена операція відображена згідно з касової книгою підприємства видатковим ордером від 27 лютого 2009 року, як торговельна виручка, тому повинна бути оприбуткована у відповідності до вимог Положення № 637.

Матеріали справи містять копію книги обліку розрахункових операцій, у якої в Розділі 2 “Облік руху готівки та сум розрахунків” внесена запис від 27 березня 2008 року, номер Z- звіту 133, “службове внесення” на суму 8019 грн. 00 коп., від 16 березня 2008 року, номер Z- звіту 134, “сума розрахунків”1675 грн. 08 коп. та від 27 березня 2008 року, номер Z- звіту 135, “сума розрахунків”1004 грн. 40 коп. Під час розгляду справи копії зазначених фіскальних чеків були надані відповідачем. За наслідками співвідношення записів у книзі обліку розрахункових операцій з копіями фіскальних чеків слід зазначити, що зазначені записи не відповідають даним фіскальним чекам, а саме, не співпадають дати здійснення операцій з датою, зазначеною у книзі обліку розрахункових операцій.

Тому суд не приймає висновок відповідача, що цей факт є фактом оприбуткування готівкових коштів.

Аналіз наведених вище положень нормативних актів та доводів, наданих сторонами, визначає, що відповідачем були порушені вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що правові засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України в межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обовязковими до виконання та території України.

Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Оскільки відповідачем були порушені норми Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року, суд дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції, як наслідок порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, застосовані правомірно.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000622342 від 30 березня 2009 року на суму 53492 грн. 00 коп. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612342 від 30 березня 2009 року на суму 15008 грн. 00 коп. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14498 грн. 00 коп.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільний або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2010 року по справі № 2-а-2-а-13553/09/0570 визнано недійсним та скасувано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612342 від 30 березня 2009 року на суму 15 008 грн. 00 коп. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн. 00 коп. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000622342 від 30 березня 2009 року на суму 53492 грн. 00 коп. залишено без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року по справі № 2-а-13553/09/0570 рішення першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Згідно пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач частково не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідачем у встановлений законом строк штрафні (фінансові) санкцій сплачені не були, суд з урахуванням приведених норм діючого законодавства суд приходить до висновку про необхідність стягнення зазначеної суми санкцій з відповідача до Державного бюджету України на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» про стягнення заборгованості зі штрафних санкцій у розмірі 68500 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» (код ЄДРПОУ 30628157) на користь державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31111104700005, код платежу 21080900 банк одержувача ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016) заборгованість у розмірі 53492 (п'ятдесят три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» (код ЄДРПОУ 30628157) на користь Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31111104700005, код платежу 21080900 банк одержувача ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016) заборгованість у розмірі 14498 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн.

В інший частині позову відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 травня 2010 року в присутності представника позивача.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мозговая Н. А.