Постанова № 9924479, 03.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.10Справа №2а-4512/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В. за участю представників позивача Меркулової А.М., Чкі Е.Н.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового рішення.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі №0000524002 від 29.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі 29.03.2010 року на підставі акту №000729 перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій прийняла рішення №0000524002 від 29.03.2010 року про застосування до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, тому ще прийнято з порушенням норм діючого законодавства

Позивач вважає, що діючим законодавством не передбачена відповідальність за порушення порядку ведення розрахункових книжок, оскільки відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР штрафні (фінансові) санкції застосовуються за порушення порядку використання розрахункової книжки, який встановленій п. 9.6. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, а ні за порушення порядку ведення розрахункової книжки.

Позивач також зазначає, що порушень встановленого порядку використання розрахункової книжки відносно ВАТ «Кримгаз» в акті не встановлено, у звязку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000524002 від 29.03.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню. Наявність порушень порядку ведення розрахункових книжок, на думку позивача, не тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР.

Згідно з Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.04.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4512/10/15/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі в судове засіданні, яке відбувалося 03.06.2010 року, не зявився, про день та час слухання справи повідомлень належним чином, витребуваних документів, на підставі яких здійснення перевірка позивача, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у нього доказів.

В обґрунтування правової позиції представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що спірне рішення було прийняте за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В запереченнях представник відповідача вказує, що згідно п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у реального часу.

Відповідач зазначає, що за результатами перевірки Сакського Управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» було встановлено, що на реєстраційних сторінках розрахункових книжок ( 36 штук) відсутні дати початку їх використання, що, на думку відповідача, є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР, за порушення встановленого порядку використання розрахункових книжок.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобовязаний перевірити, чи прийнято рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи Сакської ОДПІ безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно під час здійснення перевірки та прийняття спірного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» має статус юридичної особи, 14.04.1995 року було зареєстровано виконавчим комітетом Сакської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 433627 (а.с. 9).

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків, та дотримання податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Судом встановлено, що посадовими особами Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим проведено перевірку ВАТ «Кримгаз» з питань дотримання вимог Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки складено акт №000729 від 12.02.2010 року (а.с. 11-12), за висновками якого встановлено порушення п. 5 ст. 3 Закону п. 9.1. Порядку.

Судом встановлено, що позивач не погодився з висновками перевірки та надав заперечення на акт №000729 (а.с. 13), яке отримано Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим 17.02.2010 року. Сакська обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим надало відповідь на заперечення вих. № 1797/23-30 від 23.03.2010 року, де зазначала, що висновки акту відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки від №000729 від 12.02.2010 року відповідач прийняв спірне рішення №0000524002 від 29.03.2010 року про застосування до ВАТ «Кримгаз» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 12240,00 гривень (340 х 36 = 12240,00) за порушення ст. 3 п. 5 Закону.

Судом встановлено, що відповідно акту перевірки були досліджені 36 розрахункових книжок за місцем знаходження Сакського Управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» та встановлено, що на реєстраційній сторінці відсутня дата початку використання.

Представник позивача не заперечував проти цього факту, але зазначив, що таке порушення ні є підставою для застосування штрафних фінансових санкцій відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР.

Перевіряючи законність та обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР за порушення встановленого порядку використання розрахункових книжок суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у реального часу державним казначейством України.

Тобто цією нормою дійсно встановлено обовязок субєкта господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, додержиться порядку ведення розрахункової книжки.

Однак суд не погоджуються з ствердженням відповідача, що порядок використання та порядок ведення розрахункової книжки це тотожні поняття, а також, що порушення порядку ведення розрахункової книжки тягне за собою застосування фінансових санкцій передбачених ст. 17 п. 3 Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР, з наступних підстав.

Порядок ведення розрахункової книжки передбачень п. 9.1. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, де зазначено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання.

Порядок використання розрахункової книжки передбачень п. 9.6. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, де зазначено, що розрахункова книжка використовується у током порядку:

на кожному місці проведення розрахунків повинна використовуватися окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована;

при проведенні розрахункової операції заповнюється спочатку корінець, потім відривна частина розрахункової квитанції (за винятком квитанцій, де вартість товару (послуги) зазначена попередньо шляхом проштамповування чи друкарським способом), при цьому вказані у корінці та у відривній частині суми розрахунків повинні бути ідентичними; відривна частина відокремлюється від корінця по лінії відриву та видається покупцеві чи особі, яка отримує кошти (у разі здійснення операції видачі), не пізніше завершення розрахункової операції.

Розрахункові книжки, зареєстровані на окрему книгу ОРО, повинні використовуватися послідовно згідно з їх порядковими номерами та до повного вичерпання розрахункових квитанцій. Якщо в книзі ОРО обліковуються розрахункові операції за декількома місцями проведення розрахунків, то такої послідовності слід додержуватися щодо кожного місця проведення розрахунків.

Таким чином «порядок ведення розрахункової книжки» передбачає заповнення на розрахункової книжки рядків, що містять назву, ідентифікаційний код субєкта господарювання за ЄДРПО, у тому числі дату початку використання, заповнення у всіх розрахункових квитанціях реквізитів та інші відомості, та передує порядку використання розрахункової книжки.

«Порядок використання розрахункової книжки» - це здійснення дій, передбачених п. 9.6. Порядку, під час проведення розрахункової операції на кожному місті розрахунків.

Стаття 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовує фінансові санкції у таких розмірах:

3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну;

Суд вважає, що порушенням, яке тягне за собою відповідальність, і як наслідок прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР, є саме порушення порядку використання розрахункової книжки, а не її ведення.

Таким чином, із системного аналізу Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР випливає, що цім Законом не передбачено застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР, за порушення порядку ведення розрахункової книжки.

Також суд зазначає, що перелік порушень Закону, які тягнуть застосування фінансових санкцій, передбаченій ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що розрахункові книжці використовуються підприємством в міру необхідності, згідно заявкам споживачів, під час надання послуг споживачам за їх місцем знаходження, яки здійснюють працівники позивача. На місце проведення розрахунків працівники позивача під час проведення розрахункових операцій заповнюють корінець розрахункової квитанції, потім відривну частину розрахункової квитанції надають споживачу.

Всі розрахункові операції були занесені до книг обліку розрахункових операцій. Ці обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні під час дослідження оригіналів книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, яки зазначені в акті перевірки №000729.

Також суд зазначає, що під час дослідження оригіналів розрахункових книжок, які вказані в акті, судом встановлено, що розрахункові книжки використовуються послідовно, кожна розрахункова книжка (книжки) зареєстрована на окрему книгу обліку розрахункових операцій, використовуються з дотриманням норм Порядку, вказані дати їх використання - дата здійснення розрахунків, номера квитанцій та суми занесені до книг обліку розрахункових операцій послідовно.

Крім того, в матеріалах справи є акт від 04.09.2009 року №1361/23-01/22269895 про результати планової виїзної перевірки Сакського Управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Кримгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2008 року по 30.06.2009 року. Під час перевірки були досліджені розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій, яки зазначені в акті перевірки 000729 і яки є предметом дослідження у цієї справі. Відповідно до акту планової виїзної перевірки від 04.09.2009 року №1361/23-01/22269895 не встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР, у тому числі порядку використання розрахункових книжок.

Системний аналіз Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР дозволяє суду зробити висновок про те, що метою цього Закону є передусім необхідність оприбуткування грошових коштів та запобігання тіньовому обігу готівки субєктами господарювання.

Приймаючи до уваги, що, оскільки на даний час у Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95- ВР відсутня норма, яка би встановлювала відповідальність за порушення порядку ведення розрахункових книжок, а також, враховуючи, що під час перевірки не встановлено порушення порядку використання розрахункових книжок, рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ст.19 Конституції України визначає, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані фінансові санкції, яки не підлягали застосуванню у даному випадку. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за надання послуги, у звязку з чим суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 березня 2010 року № 0000524001 являється протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.06.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 08.06.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі №0000524002 від 29.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3.Стягнути на користь позивача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.