Постанова № 9924531, 15.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.10Справа №2а-4224/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В. за участю представників позивача - Кулак К.В., Борисіхіної І.А.,

представників відповідача - Крекотинь Г.М., Єрмішкіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Вітер Квітня» до

Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітер Квітня» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Кримпро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, від 15 січня 2010 року №0002561502/2, від 01 березня 2010 року №0002561502/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки не були прийняти до уваги всі уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість, надані відповідачу. На час складання акту перевірки та у періоді, за який здійснювалася перевірка, у позивача були відсутні податкові зобовязання з податку на додану вартість. Також позивач зазначив, що ТОВ «Вітер Квітня» не сплачувало помилково визначене товариством податкове зобовязання, а здійснило уточнення розрахунку податкових зобовязань, що, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не може свідчить про фактичну сплату самостійно узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. Позивач також вважає, що відповідач не мав підстав для здійснення перевірки своєчасності сплати податкового зобовязання, тому що дане питання повинно розглядатися не в межах невиїзної документальної перевірки, а вході виїзної документальної перевірки повноти і своєчасності сплати ПДВ з вивченням усіх первинних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, та пояснень до адміністративного позову.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 51-53), та письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у звязку затримкою позивачем на 2 дні сплати самостійно визначеної (узгодженої) суми податкового зобовязання, яка не підлягає адміністративному оскарженню, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону.

Представник відповідача зазначив, що позивач станом на 29.09.2009 року мав заборгованість з податку на додану вартість у звязку з самостійно визначеним податковим зобовязанням відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 29.09.2009 року до податкової декларації за податковий період - серпень 2009 року у сумі 147535,00 гривень. Граничний строк сплати податку на додану вартість у сумі 147535,00 гривень відповідно до цього уточнюючого розрахунку є 29.09.2009 року.

Представник відповідача підкреслює, що погашення податкового боргу платником податку виконано шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 01.10.2009 року до податкової декларації за податковий період - серпень 2009 року, тобто з пропуском строку сплати, тому на суму 147535,00 гривень нарахована штрафна санкція у розмірі 10% на суму сплаченого боргу. Представник відповідача вважає, що будь яке зменшення податкового зобовязання свідчить про сплату боргу, тому податкові повідомлення-рішення прийняті законно та обґрунтовано.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Феодосія АР Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що 14.12.2004 року ТОВ «Вітер Квітня» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Феодосійської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №440253 (а.с. 11). Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управління статистики у м. Феодосія Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим №58.01.29-46/898 від 06.09.2007 року ТОВ «Вітер Квітня» (ЄДРПОУ 33281876) є юридичною особою, організаційно-правовою формою за КОПФГ: товариство з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Вітер Квітня» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, від 15 січня 2010 року №№0002561502/2, від 01 березня 2010 року №0002561502/3 суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася Державною податковою інспекцією в м. Феодосія в АР Крим невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняте податкові повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

Судом встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекцієї в м. Феодосія АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітер Квітня» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт № 2555/15-2/33281876 від 16.10.2009 року (а.с. 19-20), за висновками якого встановлено, що ТОВ «Вітер Квітня» допущене несвоєчасне внесення в бюджет погодженого податкового зобовязання, а саме: погашення податкового боргу платником податку на суму 147469,00 гривень після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання (граничний строк 29.09.2009 року) з затримкою сплати на 2 дні шляхом надання уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з чим ТОВ «Вітер Квітня» порушені вимоги пункту 17.2. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення рішення від 30 жовтня 2009 року № 0002561502/0, відповідно до якого на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 2 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 147469,00 гривень ТОВ «Вітер Квітня» зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14746,90 гривень за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків, викладених в акті перевірки та у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, неодноразово звертався до податкових органів різних рівнів зі скаргами, в яких просив скасувати зазначене податкове повідомлення рішенням.

- скаргою до Начальника ДПІ в м. Феодосія від 06.11.2009 року (а.с.68-69), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 24.11.2009р.), а повідомлення-рішення № 0002561502/0 без змін (а.с.72-76);

- скаргою до Держаної податкової адміністрації в АР Крим від 04.12.2009р. (а.с.78-80), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 28.12.2009 року), а повідомлення-рішення № 0002561502/0 - без змін (а.с.81-83);

- скаргою до Державної податкової адміністрації України від 15.01.2010 року (а.с.85-89), яка за результатами розгляду була залишена без задоволення (рішенням від 19.02.2010 року), а рішення Держаної Податкової адміністрації в АР Крим від 04.12.2009 р., та повідомлення-рішення № 0002561502/0 - без змін (а.с.91-93).

За результатами розгляду скарг прийняті податкові повідомлення - рішення від 25 листопада 2009 року №0002561502/1 (а.с. 16), від 15 січня 2010 року №0002561502/2 (а.с. 18), від 01 березня 2010 року №0002561502/3 (а.с. 15), відповідно до яких на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 2 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 147469,00 гривень ТОВ «Вітер Квітня» зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 14746,90 гривень за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 14746,90 гривень на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 147469,00 гривень є безпідставним та таким, що суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року у звязку з наступним.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Однак, суд зазначає, що абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем не пропущено.

Отже, судом встановлено, що для усунення помилок під час визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобовязання, так і його зменшення, що повязано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобовязань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Судом встановлено, що позивач 26.08.2009 року (реєстраційний номер звіту 90000944865) надав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в серпні 2009 року за грудень 2008 року, відповідно до якого податковій кредит складає 425212,00 гривень (а.с. 21-24).

17.09.2009 року було надано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року реєстраційний номер звіту 9001072228, в якому зазначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету звітного податкового періоду серпня 2009 року - складає 156616,00 гривень (а.с. 28-35).

29.09.2009 року (реєстраційний номер звіту 9001202936) позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в вересні 2009 року за серпень 2009 року, в якому було зазначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету звітного податкового періоду складає 147535,00 гривень (а.с.42).

01.10.2009 року (реєстраційний номер звіту 9001215364) позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в жовтні 2009 року за серпень 2009 року, відповідно до якого сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету звітного податкового періоду складає « 147535,00 гривень», тобто вказано на відсутність зобовязань з податку на додану вартість у сумі 147535,00 гривень (а.с. 37).

07.10.2009 року (реєстраційний номер звіту 9001254040) позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в жовтні 2009 року за серпень 2009 року, відповідно до якого сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету звітного податкового періоду складає « 156616,00 гривень», тобто вказано на відсутність зобовязань з податку на додану вартість у сумі 156616,00 гривень (а.с. 39).

Таким чином, судом встановлено, що на час перевірки відповідно до декларації з податку на додану вартість за серпень 2009, та уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період - серпень 2009 року у ТОВ «Вітер Квітня» були відсутні податкові зобовязання з податку на додану вартість, та був податковий кредит у сумі 425212,00 гривень.

У звязку з виявленою позивачем помилкою в сумі податку на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету, яка зазначена в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 29.09.2009 року за податковий період серпня 2009 року (а.с. 42) позивачем було надано відповідачеві 01.10.2009 року уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2009 року (а.с.37), в якому зменшено податкове зобовязання на суму 147535, 00 гривень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем помилково зазначено завищений розмір податку на додану вартість на суму 147535, 00 гривень в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість від 29.09.2009 року за серпень 2009 року (а.с. 42), у звязку з чим 01.10.2009 року позивачем було надано відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період серпня 2009 року (а.с. 37) в межах строку, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Судом встановлено, що в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що в уточненому розрахунку позивача від 01.10.2009 року (а.с. 37) стосовно визначення розміру податку на додану вартість були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача відносно застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, вищезазначені норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року були безпідставно застосовані до позивача.

Враховуюче наявність податкового кредиту, та обставин, встановлених судом, суд вважає, що позивачем наданій уточнюючий розрахунок податкових зобовязань від 01.10.2009 року (а.с. 37), відповідно до якого позивач зменшив суму податку на суму 147535,00 гривень, саме у звязку з допущеною помилкою під час визначення сум податкових зобовязань, яки були відсутні. Тобто позивачем помилково зазначено завищену суму податку на додану вартість у сумі 147535, 00 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність передбачена у випадку, коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вищевказана норма Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року зазначена і в п.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459.

Отже, суд підкреслює, що норма п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

Суд не погоджується з ствердженнями представника відповідача, що будь-яке зменшення податкового зобовязання вже являється його сплатою, тому таке «погашення податкового боргу» платником податку по уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.09.2009 року за серпень 2009 року після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання за звітний період серпня 2009 року на суму 147535,00 гривень тягне відповідальність.

Суд зазначає, що виключно Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

Крім того, суд підкреслює, що відповідно до даних облікової картки платника податку станом на 29.09.2009 року зазначається про нарахування податку на додану вартість на підставі уточнюючого розрахунку до декларації у сумі 147545,00 гривень та станом на 01.10.2009 року згідно уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість про його зменшення, а не про його фактичну сплату.

Отже, суд приходить до висновку, що даними особового рахунку не підтверджується сплата позивачем податкового боргу з податку на додану вартість платником податку після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання за звітний період серпня 2009 року на суму 147535,00 гривень.

Відомості особового рахунку відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року та підтверджують доводи представника позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що помилкове завищення позивачем податку на додану вартість, яке ним було скореговане у уточнюючому розрахунку не потягло за собою заниження зобовязань платника за відповідний звітний період, отже, застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що позивач в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29.09.2009 року за серпень 2009 року (а.с. 42) помилково завищив суму податку на додану вартість, яка ним була скорегована у уточнюючому розрахунку від 01.10.2009 року (а.с. 37), та можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, не передбачена, отже, відповідач необґрунтовано застосував до ТОВ «Вітер Квітня» фінансові санкції.

У звязку з чим, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, від 15 січня 2010 року №№0002561502/2, від 01 березня 2010 року №0002561502/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується посилання позивача на відсутність підстав для здійснення перевірки своєчасності сплати податкового зобовязання у рамках невиїзної документальної перевірки, тому що дане питання повинно розглядатися в ході перевірки повноти і своєчасності сплати ПДВ з вивченням усіх первинних документів суд зазначає наступне.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

Таким чином, судом встановлено, що органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Судом встановлено, що 16.10.2009 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Феодосія в АР Крим Єрмішкіною Оленою Михайлівною проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вітер Квітня» з питання своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість до бюджету у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт за № 2555/15-2/33281876 від 16.10.2009 року.

Такім чином відповідач відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ мав право на проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, але з дотриманням порядку проведення перевірки та оформлення результатів перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 15.06.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 17.06.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2009 року №0002561502/0, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року №0002561502/1, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 15 січня 2010 року №0002561502/2, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року №0002561502/3.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Вітер Квітня» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.