Постанова № 9924472, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.10Справа №2а-4717/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Налбандян Р.В., за участі представників сторін:

від позивача Овсянников Д.В.;

від відповідача Горохова А.К.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового рішення.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Сільгоспдеталь» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування повідомлення від 23.02.2010 року №6834/10/84, яке містить рішення про невизнання декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2010 року як податкової декларації.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю дій податкового органу щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року документом податкової звітності на підставі того, що в порушення п. 4.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями до податкової декларації не надані додатки оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажних митних декларацій.

Під час судового розгляду представник позивача надав письмове клопотання про збільшення позивних вимог (а.с. 32), в якій він просить також визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо невизнання поданої ним декларації як документу податкової звітності - податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року вх. № 5457 від 19.02.2010 року протиправними.

Ухвалами суду від 13.04.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем допущене порушення встановленого порядку складення податкової декларації з податку на додану вартість, а саме: в порушення Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивачем не надані обовязкові додатки.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши документи справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями поданої ним декларації як документу податкової звітності податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Повноваження податкового органу, що дозволяють не визнати податкову звітність як податкову декларацію передбачені пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями.

Враховуючи субєктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок оскарження спірної відмови державного органу для позивача чинним законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32401898, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 31.03.2003 року (а.с. 27), є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

Засобами поштового зв'язку позивачем, 19.02.2010 року надана до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року, вх. №15457 з доданками вказаними в опису документів, що не заперечується відповідачем.

Повідомленням від 23.02.2010 року вих. №6834/10/28-4 (а.с. 6) позивачу запропоновано здати декларацію, оформлену належним чином, при цьому зазначено, що в поданій декларації в порушені пункту 4.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями не надані оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації.

Судом встановлено, що позивач оскаржив рішення відповідача про невизнання поданої ним декларації, як документу податкової звітності, в порядку апеляційного узгодження.

За наслідками розгляду скарги позивача на рішення про невизнання податкової декларації як документу податкової звітності листом від 18.03.2010 року вих. №12442/10/84 позивачу було в другий раз запропоновано знов заповнити податкову декларацію та надати до податкового органу усі необхідні додатки.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо невизнання поданого позивачем розрахунку як податкової декларації, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, що відсутність оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації є підставою відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями для невизнання податковою звітністю з податку на додану вартість в якості податкової декларації з наступних підстав.

Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 4.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями передбачено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) / (переробного підприємства) /(спеціальної)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8").

Таким чином відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями підставами невизнання податкової звітності податковою декларацією є: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Ці підстави є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню. У цьому Законі не передбачені така підстава для невизнання податковою звітністю податкову декларацію, як відсутність необхідних додатків, у даному випадку: оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації.

Відповідно до п. 3 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» із змінами і доповненнями є підзаконним нормативно-правовим актом, який не повинен суперечить Закону, та встановлювати додаткові правові норми, яки визначають обовязкові правила поведінки, у даному випадку підстави для невизнання податковою звітністю податкову декларацію, не встановлені Законом, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини.

Крім того, судом встановлено, що позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість було надані відомості про експорт продукції, робот, послуг, оподатковуваною податком на додану вартість по ставці 0 %, що підтверджується копією опису документів, направлених в ДПІ м. Сімферополь, суми поставки включені до декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року у рядку 2.1. декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року. Позивачем також було надіслано листа з повідомленням про неможливість додати до декларації оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації у звязку з затримкою Кримської регіональної митниці, що підтверджується матеріалами справи та після отримання оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажних митних декларацій також були надані ДПІ в м. Сімферополі, про що зазначено в скарзі на рішення ДПІ в м. Сімферополі про невизнання декларації податковою звітністю, та не заперечувалося представником позивача. Судом встановлено, що

Також суд зазначає, що порушення пункту 4.2. Наказу ДПА №166 не є порушенням, передбаченим пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями, та не є перешкодою для ідентифікації платника податку або зазначених в декларації відомостей, тому рішення відповідача щодо невизнання цієї декларації документом податкової звітності слід визнати протиправним.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто відповідач зобовязаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, неприйняття податкової декларації не ґрунтується на законі, регулюючих правовідносини, що склалися у даному випадку, та порушує права позивач, в звязку з чим є протиправною.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 08.06.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.06.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання поданої Закритим акціонерним товариством “Торговий дім “Сільгоспдеталь” (ідентифікаційний код юридичної особи 32401898) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року як податкової звітності.

3.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання поданої Закритим акціонерним товариством “Торговий дім “Сільгоспдеталь” (ідентифікаційний код юридичної особи 32401898) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року як податкової звітності, викладене в повідомленні від 23.02.2010 року №6834/10/84.

4. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Сільгоспдеталь” з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 гривень

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.