Постанова № 9924465, 14.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.05.10Справа №2-а-673/08 (10:31год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Канон"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Бєляєв Артем Сергійович, довіреність № б/н від 23.10.09

від відповідача: Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № 56/10 від 05.02.10

Сутність спору: Позивач Акціонерне товариство закритого типу «Канон» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0009002301/0, № 0008992301/0, № 00090012301/0, № 0004631701/0, № 0004641701/0 від 09.07.2008р.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки та покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Зокрема, вважає, що висновки ревізора про порушення АТЗТ «Канон» п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат на суму 113246грн., в тому числі за періоди: 1-й квартал 2007р. 12254грн., 1 півріччя 2007р. 9824грн., 3 квартали 2007р. 9736грн., 2007р. 113246грн., є необґрунтованими, оскільки при розрахунку валових витрат ревізором не були враховані суми попередньої оплати, перераховані АТЗТ «Канон» постачальникам на суму 91153,69грн. за 2007р., про що свідчить журнал-ордер та відомість по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2007р.), що на думку позивача відповідає поняттю валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Необґрунтованими вважає позивач і висновки ревізорів про порушення АТЗТ «Канон» п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат на суму 91643грн., в тому числі за періоди: 1 кв. 2007р. 30378грн., 1 півріччя 2007р. 48418грн., 3 квартали 2007р. 69668грн., 2007р. 91643грн., оскільки включення витрат на оренду нерухомого майна за договорами оренди з ТОВ «Промхолдинг» до складу валових витрат не порушує норми чинного законодавства, а навпаки відповідає змісту п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже орендоване нерухоме майно використовується позивачем для підготовки та організації господарської діяльності, в тому числі: м. Алупка, вул. Леніна, 9 для проведення ремонтних робіт та подальшої здачі в оренду (договір оренди від 15.04.2007р. з АТЗТ «Абсолют»); м. Ялта, вул. Московська, 8 для проведення проектно-вишукувальних робіт, ремонтних та будівельних робіт, повязаних з підготовкою відкриття на даній території обєкта торгівлі (супермаркета); м. Вінниця, вул. Ватутіна/Чехова, 14/2 для здачі в оренду за договорами оренди, описаними на стор. 17-18 акту.

Позивач також зазначив, що не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві і висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат на мобільний звязок, витрат по копіюванню документів, а також відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду (рядок 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств) на суму 111462грн. На його думку, витрати на мобільний звязок відносяться до валових витрат підприємства, оскільки за договором із ЗАТ «АХ Крим-Авто-Транс» № 1/025-С від 01.04.2006р. АТЗТ «Канон» надає вказаному підприємству активи у вигляді виконаних робіт робочою силою, наданою АТЗТ «Канон», а мобільним звязком забезпечується координація працівників організацією при виконанні робіт, необхідних замовнику; копіювання документів необхідно здійснювати підприємству в процесі його господарської діяльності, наприклад, копії документів необхідні для направлення їх на зустрічні перевірки, які проводяться державними податковими органами, а також для роботи з контрагентами тощо; зменшення відємного значення податку на прибуток за 2006р. за актом перевірки № 1871/23-22278184 від 22.03.2007р. не було узгоджено внаслідок адміністративного оскарження винесеного на підставі вказаного акту перевірки податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0004592301/0 від 04.04.2007р., а потім і в порядку судового оскарження.

З вищенаведених підстав позивач заперечує і висновки ДПІ у м. Сімферополі про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки як витрати на мобільний звязок, так і витрати на копіювання відносяться до господарської діяльності, а відтак позивач правомірно включив сплачені у складі цих витрат суми ПДВ до податкового кредиту.

Що стосується висновків ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією з придбання трактору ХТЗ-3510-03, посадочного матеріалу та оприскувача, то позивач вважає їх безпідставними, оскільки понесені ним у звязку з цим витрати повязані з господарською діяльністю позивача, так як Статутом АТЗТ «Канон» передбачено, що товариство може здійснювати, в тому числі, виробництво, переробку, зберігання та реалізацію продукції сільського господарства, тваринництва, бджільництва, а також використовувати товарно-матеріальні цінності (товар) як обєкт інвестицій. На думку позивача, п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вказує на певний строк, протягом якого повинен бути використаний придбаний актив та отриманий прибуток, а тому вважає правомірним віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум податку, нарахованих у звязку з придбанням вищевказаних ТМЦ.

Позивач також вважає безпідставними висновки ревізора про порушення ним п.2.2, п. 3.1, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.5, п. 4.6, п. 6.2, п. 7.1. п. 7.2, п. 7.6 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту в частині нарахування та сплати збору за користування водних ресурсів, що призвело до нарахування податкового зобовязання за спеціальне використання водних ресурсів за 1-4 квартали 2007р. на загальну суму 1049,25грн., в тому числі за 1 кв. -170,90грн., за 2кв. 306,49грн., за 3 кв. 345,68грн., за 4 кв. 2007р. 226,18грн, оскільки АТЗТ «Канон» у своїй діяльності не використовує водний транспорт, споруди та обладнання для потреб гідроенергетики. Крім того, як зазначив позивач, відповідно до абз. 1 п.п.1.7 п. 1 вказаної Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів стягується за користування водою з водних обєктів, яка забрана з використанням споруд або технічних пристроїв та скид в них зворотних вод, однак позивач отримує воду від СВПВКГ відповідно до договору на поставку води, сплачує за поставку води на підставі лічильника відповідно до отриманого обсягу води та скидає зворотні води у каналізацію, що свідчить про відсутність у відповідача підстав вимагати у позивача надання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів та оплати вказаного збору.

Що стосується висновків ревізора про порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то на думку позивача, вони також є необґрунтованими, оскільки ревізором, у порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок відносно дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, зроблені висновки не на підставі первинних документів (первинні документи ним не запитувались під час перевірки), у звязку з чим викладені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, а саме: ОСОБА_4 не була та не є дебітором АТЗТ «Канон» протягом 2006р. та 2007р., про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 3771 за 2006р. та 2007р., в яких ОСОБА_4 не зазначається взагалі, а отже вважає безпідставним кваліфікувати даний факт як порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неможливо, не підтвердивши його первинними документами.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.07.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-673/08, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявою від 14.08.2008р. позивач, у звязку з тим, що в позові він не надав пояснення відносно визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0009002301/0 від 09.07.2008р., уточнив позовні вимоги та зазначив, що в основу даного податкового повідомлення-рішення були покладені висновки ДПІ в м. Сімферополі про порушення позивачем п.п. 3.1, 5.5, 6.1, 6.4 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, яке виразилося у заниженні позивачем податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в 1-му та 4-му кварталах 2007р. за рахунок не включення суми за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (при згоранні природного газу, який постачає ВАТ «Вінницягаз» відповідно до договору поставки природного газу на 2007р.) Позивач з вказаними висновками відповідача не погоджується та зазначив, що він не використовує природний газ у виробничих цілях, а використовує для обігріву невеликого приміщення на підставі договору з ВАТ «Вінницягаз», в той час як в жодному з наведених ДПІ нормативному акті не вказано, що згорання природного газу, який використовується для обігріву приміщення, тягне за собою скидання забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до того ж позивач здійснює оплату за користування природним газом відповідно до договору поставки.

Згідно з даною заявою про уточнення позовних вимог, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0009002301/0, №0008992301/0, № 0009012301/0, № 0004631701/0, № 0004641701/0 від 09.07.2008р. (том 1, а.с. 104-105).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (том 1, а.с. 118-119).

Зокрема, зазначає, що в ході перевірки на АТЗТ «Канон» не були надані договори з постачальниками. Так, позивачу був надісланий лист за вих. № 30854/10/23-7 від 31.05.2008р. «Про надання копій документів», який було отримано АТЗТ «Канон» 06.06.2008р. згідно поштового повідомлення № 294000, в якому були витребувані копії договорів, але згідно листа АТЗТ «Канон» вх. № 24542/10 від 06.06.2008р. в наданні копій документів було відмовлено.

Що стосується договорів оренди майна у ТОВ «Промхолдинг», то за ними внаслідок ненадання позивачем до перевірки документів, які свідчать про використання орендованого майна у власній господарській діяльності, перевіркою було встановлено завищення валових витрат на суму 915540грн., а не 91643грн., як вказано в адміністративному позові АТЗТ «Канон». Ці документи, як зазначає відповідач, були витребувані ним у позивача листом за вих. № 3854/1023-7 від 31.05.2008р. «Про надання копій документів» (отримано АТЗТ «Канон» 06.06.2008р. згідно поштового повідомлення № 294000), але згідно листа позивача вх. № 24542/10 від 06.06.2008р. в наданні копій документів було відмовлено.

Відносно витрат, повязаних з мобільним звязком та послуг з копіювання документів, то відповідач пояснив, що перевіркою встановлено завищення валових витрат за мобільним звязком на суму 91643грн., а не 7544грн., як вказано в позові. До того ж, позивач надав до перевірки лише перші та другі аркуші рахунків за мобільний звязок, інші аркуші рахунків та пояснення про використання вказаних послуг з мобільного звязку та послуг з копіювання у господарській діяльності підприємства до перевірки надані не були (ДПІ був направлений лист вих. № 30854/10/23-7 від 31.05.2008р. «Про надання копій документів», який було отримано позивачем 06.06.2008р., але згідно листа АТЗТ «Канон» вх. 24542/10 від 06.06.2008р. у наданні копій документів було відмовлено) .

Як стверджує відповідач, незважаючи на витребування, не було надано позивачем до перевірки і пояснень та документів щодо використання трактору ХТЗ-3510-03, оприскувача і матеріалу для висаджування (наприклад, договір оренди сільгоспугідь, техпаспорт трактора, документи на реалізацію цих матеріальних активів тощо).

Заявою від 16.09.2009р. позивач, у звязку з допущеною помилкою при написанні номерів податкових повідомлень-рішень, уточнив позовні вимоги і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0009002301/0, №0008992301/0, № 0009012301/0, № 0004631701/0, № 0004641701/0 від 09.07.2008р. (том 1, а.с. 128).

Доповнивши заперечення на позов, ДПІ у м. Сімферополі зазначила, що на її думку, надані позивачем під час судового засідання документи, які не були представлені на вимогу контролюючого органу до перевірки, жодним чином не впливають на висновки, здійснені за наслідками перевірки. До того ж, зауважив, що постановою Київського районного суду м.Сімферополя, яка відповідно до ст. 72 КАС України має преюдиційне значення для розгляду даної справи, встановлено вину посадових осіб АТЗТ «Канон» у скоєнні правопорушень, які встановлено актом перевірки № 5067/23-7/22278184 та виразились в порушення податкового обліку, у неправильному веденні обліку приросту та убутку запасів, у віднесенні до валових витрат, що не повязані з господарською діяльністю підприємства, які не підтверджені відповідними первинними документами, що призвело до зменшення відємного значення податку на прибуток на суму 288018грн., у віднесенні до податкового кредиту по ПДВ сум податку, які нараховані по витратам, не повязаним з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення відємного значення ПДВ (том 1, а.с. 180-181).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.12.2008р. провадження у даній справі було зупинено у звязку з призначенням по справі судово-економічної експертизи (том 1, а.с. 186-188).

Ухвалою від 10.08.2009р., у звязку з надходженням до суду висновку експерта №02/09 від 07.08.2009р., провадження по справі було поновлено та справу призначено до судового розгляду (том 1, а.с. 216).

У судовому засіданні 29.01.2010р. позивач надав суду заяву б/н від 20.01.2010р., якою уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0009002301/0, № 0008992301/0, № 00090012301/0, № 0004631701/0, №0004641701/0 від 09.07.2008р. (том 1 а.с. 236).

Ухвалою від 29.01.2010р., у звязку з наданням відповідачем доказів реорганізації ДПІ у м. Сімферополі, суд замінив первісного відповідача ДПІ у м. Сімферополі належним відповідачем ДПІ в м. Сімферополі (том 2, а.с. 1).

У судовому засіданні 12.02.2010р. позивач доповнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі в частині заниження відємного значення податку на додану вартість в сумі 464036грн. на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р. та заборонити ДПІ в м. Сімферополі здійснювати зміни значення 26 рядку податкових декларацій з податку на додану вартість за 2007 рік на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р. (том 2, а.с. 4-5).

У судовому засіданні 12.02.2010р. позивач надав пояснення, в яких зазначив, що підставою скасування податкового повідомлення-рішення № 0004641701/0 від 09.07.2008р. про донарахування податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів в сумі 381,25грн., в тому числі 41,25грн. основного платежу та 340грн. штрафних санкцій, є також те, що трактор ХТЗ-3510-03 товариством не реєструвався, тобто відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» він не є обєктом оподаткування, у звязку з чим розрахунок податку є неможливим. До того ж, вказаний трактор на підставі Протоколу № 1 Зборів учасників ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим» був переданий позивачем в якості внеску до Статутного фонду ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим». Крім того, додатково до підстав скасування податкового повідомлення-рішення № 0004631701/0 від 09.07.2008р. про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4880,67грн., в т.ч. 1626,89грн. основного платежу та 3253,78грн. штрафних санкцій, позивач зазначив, що відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 3771 за 2006 та 2007 роки ОСОБА_4 не був та не є дебітором АТЗТ «Канон», а посилання відповідача в обґрунтування зворотного на акт попередньої перевірки товариства № 1871/23-2/22278184 від 22.03.2007р. є безпідставним, оскільки цей акт не може бути доказом наявності дебіторської заборгованості, так як не є документом обовязкового характеру (том 2, а.с. 6-9).

Відповідач проти уточнених позовних вимог та вищевказаних пояснень позивача також заперечує та у запереченнях від 25.02.2010р. пояснив, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі в частині заниження відємного значення податку на додану вартість в сумі 464036грн. на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р. є необґрунтованими, оскільки фактично позивач оскаржує висновки саме акту перевірки, що в розумінні положень КАС України до дій субєкта владних повноважень не відноситься, до того ж вказаний висновок не порушує прав (інтересів) позивача, адже для останнього не настали негативні наслідки, тому вказана вимога є передчасною (том 2, а.с. 38-40).

Щодо вимоги про заборону ДПІ в м. Сімферополі здійснювати зміни значення 26 рядку податкових декларацій з податку на додану вартість за 2007 рік на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р., то відповідач пояснив, що згідно з п.п.5.12.4-5.12.5 наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054, саме позивач, а не ДПІ в м. Сімферополі зменшує залишок відємного значення за рядком 26 декларації на суму 464036грн. зі знаком «-» в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду. Вважає, що висновок акту перевірки щодо зменшення 26 рядку з урахуванням даної справи можуть потягнути негативні наслідки для позивача лише у разі донарахування податкового зобовязання з ПДВ шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, однак обставини справи свідчать про відсутність будь-якого донарахування зобовязань з ПДВ. Відповідач не погоджується і з іншими позовними вимогами позивача в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України. Після перерви розгляд справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Канон» має статус юридичної особи з 18.01.1994р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 431970, виданим Виконавчим комітетом Київського району м. Сімферополя (том 1, а.с. 106) та Статутом Акціонерного товариства закритого типу «Канон», державну реєстрацію якого проведено 25.12.2000р., номер запису 04055564ю0021460 (том 1, а.с. 13-18).

15.05-20.06.2008р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу «Канон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки №5067/23-7/22278184 від 27.06.2008р. (том 1, а.с. 24-80, 168-172).

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ на адресу позивача був направлений лист вих. № 30854/10/23-7 від 31.05.2008р. «Про надання копій документів», у відповідь на який АТЗТ «Канон» листом за вих. № 11/06 від 05.06.2008р. (вх. 24542/10 від 06.06.2008р.) у наданні копій документів відмовило (том 1 а.с. 120, 121-124).

Згідно з актом, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями), що виразилося у заниженні податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 288018грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2007р. 85406грн., 1 півріччя 2007р. 124874грн., 3 квартали 2007р. 194449грн., 2007р. 288018грн. За результатами перевірки зменшено відємне значення податку на прибуток за 2007 рік на суму 12805грн. та донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 288018грн. (том 1 а.с. 171). На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м.Сімферополі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008992301/0 від 09.07.2008р., яким позивачу було визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 414896,20грн., в тому числі 288018грн. основного платежу та 126878,20грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 20).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, та п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося у завищенні відємного значення податку на додану вартість на суму 464036грн., у тому числі значення рядка 26 податкової декларації по податку на додану вартість по періодах: січень 2007р. 218179грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 548804грн.); лютий 2007р. 152007грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 488483грн.); березень 2007р. 152007грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 488483грн.); квітень 2007р. 156851грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 494873грн.); травень 2007р. 42104грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 495111грн.); червень 2007р. 192253грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 646528грн.); липень 2007р. 166397грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 622383грн.); серпень 2007р. 149626грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 606052грн.); вересень 2007р. 146275грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 606052грн.); жовтень 2007р. 154653грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 614430грн.); листопад 2007р. 99971грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 564007грн.); грудень 2007р. 99971грн. (по рядку 26 Декларації з ПДВ задекларована сума 564007грн.) (том 1, а.с. 171).

Перевіркою встановлено також порушення п.п. 3.1, п.п. 5.5, п.п. 6.1, п.п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою КМУ від 01.03.1999р. № 303, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379, зі змінами і доповненнями (том 1, а.с.171).

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу донарахування податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2007 рік на загальну суму 904,44грн., у тому числі 1 квартал 2007р. 6,96грн., 4кв. 2007р. 897,48грн., про що ДПІ в м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення-рішення №0009002301/0 від 09.07.2008р. (том 1, а.с. 19).

Згідно з актом перевірки, перевіркою було також виявлено порушення позивачем Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219, зареєстрованої Міністерством юстиції України 19.10.1999р. під № 711/4004, зі змінами і доповненнями, а також встановлено ненадання до ДПІ в м. Сімферополі податкового розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів за звітні базові податкові періоди 1, 2, 3 та 4 квартали 2007р. (том 1 а.с. 171).

У звязку з цим позивачу було донараховано податкове зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1-4 квартали 2007р. на загальну суму 1049,25грн., у т.ч. 1 кв. 2007р. 170,90грн. 2кв. 2007р. 306,49грн., 3кв. 2007р. 345,68грн., 4кв. 2007р. 226,18грн., про що ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення № 0009012301/0 від 09.07.2008р. на суму 2409,25грн., в тому числі 1049,25грн. основного платежу та 1360грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 21).

На стор. 49 акту перевірки також зазначено, що при перевірці правильності сплати позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів перевіркою було встановлено, що у квітні 2007р., згідно договору № 01/209 від 19.04.2007р., позивачем у ТОВ «Торговий Дім «Харківський тракторний завод» придбаний один трактор колесний ХТЗ-3510-03 з обємом двигуна 1650л, що дорівнює 1650куб.см , але розрахунок податку на 2007 рік на придбаний транспортний засіб до ДПІ позивачем не надано, як і не було надано до перевірки технічного паспорту на придбаний трактор, що є порушенням ст.ст. 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів» № 1963-ХІІ від 11.12.1991р. в редакції Закону України №75-97-ВР від 18.12.1997р., зі змінами і доповненнями (том 1, а.с. 71).

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0004641701/0 від 09.07.2008р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників наземних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 381,25грн., в тому числі 41,25грн. основного платежу та 340грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 23).

Крім того, на стор. 45 акту перевірки вказано, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІY від 22.05.2003р., зі змінами і доповненнями, яке виразилося у тому, що по акту попередньої перевірки по рахунку 3771 рахувалася заборгованість на 31.12.2006р. гр.ОСОБА_4 перед АТЗТ «Канон» у сумі 10845,92грн., а станом на 01.01.2007р. вказана заборгованість відсутня, розбіжність дебіторська заборгованість ОСОБА_4 у сумі 10845,92грн. (том 1, а.с. 67).

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0004631701/0 від 09.07.2008р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 4880,67грн., в тому числі 1626,89грн. основного платежу та 3253,78грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги АТЗТ «Канон» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

1)Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0008992301/0 від 09.07.2008р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 414896,20грн., в тому числі 288018грн. основного платежу та 126878,20грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою було встановлено порушення п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями), що виразилося у заниженні податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 288018грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2007р. 85406грн., 1 півріччя 2007р. 124874грн., 3 квартали 2007р. 194449грн., 2007р. 288018грн. За результатами перевірки зменшено відємне значення податку на прибуток за 2007 рік на суму 12805грн. та донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 288018грн.

П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В свою чергу, п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 даного Закону визначає, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження помилковості здійсненого нарахування податку на прибуток в розмірі 288018грн. та застосування штрафних санкцій позивачем були надані документи, які не досліджувалися ДПІ при проведенні перевірки, у звязку з чим, враховуючи необхідність застосування спеціальних знань в галузі бухгалтерського та податкового обліку, судом по даній справі була призначена судово-економічна експертиза документів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 02/09 від 07.08.2009р., документи первинного бухгалтерського та податкового обліку АТЗТ «Канон» за 2007 рік відповідають звітності, що відображена у декларації з прибутку підприємства, розбіжностей не встановлено (том 1, а.с. 201).

При цьому, як зазначено у висновку експертизи, при перевірці висновків ДПІ у м.Сімферополі про невірне ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, що є порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», експертом було встановлено, що на підставі наданих документів бухгалтерського обліку АТЗТ «Канон» ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, відповідає стандартам П(С)БУ та чинному законодавству податкового обліку та порушень п. 5.9 ст. 5 вищевказаного Закону не виникло. Списання бензину та дизельного палива АТЗТ «Канон» здійснювало на підставі подорожніх листів легкового автомобіля та актів на списання палива, інших відповідних документів бухгалтерського обліку, що вимагає чинне законодавство. У звязку з цим, експертом зазначено, що при проведенні дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку розбіжностей з даними декларацій не встановлено, а розбіжності з актом перевірки склали у 1 кв. 2007р. 6200грн., у 1 півріччі 2007р. 106486грн. та у 3 кв. 2007р. 338189грн., у 2007р. 155224грн.

Крім того, експертом було встановлено, що відповідно до акту перевірки ревізори ДПІ у м.Сімферополі дійшли висновку про завищення скоригованої суми валових витрат на загальну суму 1320102грн., у т.ч. по періодах: 1 кв. 2007р. 1091634грн., перше півріччя 2007р. 1133444грн., 3 кв. 2007р.- 1178806грн., 2007р. 1320102грн., однак при проведенні дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку валових витрат підприємства вищевказані висновки ДПІ не підтвердились (том 1, а.с. 203).

Експертом зазначено, що при проведенні дослідження не підтверджено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо непідтвердження господарських операцій документами. Тобто, усі господарські операції, які відображені у бухгалтерському обліку підприємства, підтверджені первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку.

Так, щодо валових витрат, повязаних з орендою легкових автомобілів, то згідно з актом перевірки АТЗТ «Канон» до валових витрат віднесло 100% витрат, повязаних з орендою легкових автомобілів у ТОВ «Торгові системи ВПК» згідно актів виконаних робіт, внаслідок чого у порушення п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати на суму 80667грн., у т.ч. по періодах: 1 кв. 2007р. 22000грн., півріччя 2007р. 44000грн., 3 кв. 2007р. 66000грн., 2007р. 80667грн.

Однак, при проведенні дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме журналу-ордеру та відомості валових витрат встановлено, що до валових витрат з оренди автомобілів по ТОВ «Торгові системи ВПК» віднесено 50% витрат: у 1кв. 2007р. 22000грн. (ПДВ 4400грн.), у 2кв. 2007р. 22000грн. )ПДВ 4400грн.), за півріччя 2007р. 44000грн. (ПДВ 8800грн.), у 3 кв. 2007р. 11500грн. (ПДВ 2300грн.), у 4 кв. 2007р. 43083,34грн. (ПДВ 8617грн.), усього у 2007р. валові витрати з оренди автомобілів склали 98583,34грн. (ПДВ 19716,67грн.)

Згідно з п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Таким чином, експерт дійшов висновку про те, що позивач податкове законодавство не порушив, про що свідчать його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо оренди нерухомого майна між позивачем та ТОВ «Промхолдинг» на підставі відповідних договорів оренди, то як вбачається з акту перевірки, позивач не надав до перевірки документи, які б могли підтвердити фактичне використання вказаного нерухомого майна у власній господарській діяльності або одержання доходу від використання цього майна.

При проведення експертного дослідження було встановлено, що АТЗТ «Канон» дійсно до валових витрат віднесло витрати, повязані з орендою майна у ТОВ «Промхолдинг» за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 9 за січень, лютий, березень 2007р., за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна/Чехова, 14/2 за січень, лютий, березень 2007р., за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 8 за лютий та березень 2007р. При цьому також було встановлено, що у бухгалтерському обліку АТЗТ «Канон» підтверджені проводки у січні 2007р. по Дебету рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» Кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 305180грн.; у лютому 2007р. по Дебету рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 305180грн.; у березні 2007р. по Дебету рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 305180грн.

Таким чином, експерт дійшов висновку про те, що витрати, повязані з орендою приміщень, підтверджені договорами оренди, рахунками, актами виконаних робіт, виписками банку та здійснено відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а отже порушення АТЗТ «Канон» п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат на суму 915540грн., у т.ч. по періодах: 1кв. 2007р. 915540грн., 1 півріччя 2007р. 915540грн., 3 кв. 2007р. 915540грн., 2007р. 915540грн. документально не підтверджено (том 1, а.с. 205).

Щодо валових витрат з послуг мобільного звязку, то як зазначено в акті перевірки, позивач не надав до перевірки документи, що могли б підтвердити фактичне використання витрат з мобільного звязку, а саме: наказ про необхідність використання послуг мобільного звязку у виробничих цілях, наказ про закріплення номерів телефонів за працівниками підприємства, яким необхідно використовувати послуги мобільного звязку у виробничій діяльності, а також інші документи, що підтверджують виробничу необхідність послуг мобільного звязку (розшифровка послуг мобільного звязку по телефонним номерам, по яким укладеного договори із ЗАТ «УМЗ», журнал обліку дзвінків тощо) у звязку з чим відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 91643грн. (том 1, а.с. 56-57).

Однак, при дослідженні наданих позивачем експерту документів, було встановлено, що у бухгалтерському обліку підприємства на балансі є мобільні телефони та згідно наказу по підприємству вони використовуються у виробничій діяльності.

Щомісяця на підставі рахунків ЗАТ «Український мобільний звязок» витрати відображаються позивачем у бухгалтерському обліку. При цьому, за даними бухгалтерського обліку підприємства по дебету рахунку 949 та кредиту 631 відображені суми витрат у лютому 2007р. 30377,64грн., у травні 18040,45грн., у липні 14604,35грн., у вересні 6645,48грн., у листопаді 21975,18грн.

За висновком експерта, АТЗТ «Канон» відповідно до п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до валових витрат витрати мобільного звязку на суму 91643грн. за перевірений період, оскільки витрати по забезпеченню мобільним звязком персоналу підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами (рахунками, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями) (том 1 а.с. 140-163) та договором ЗАТ «АК «Крим-Авто-Транс» №1/025-С від 01.04.2006р. (том 1, а.с.133-134).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, в обґрунтування необхідності надання зазначених ним в акті перевірки документів на підтвердження звязку витрат на мобільний звязок з господарською діяльністю, на лист ДПА України «Про витрати на мобільний звязок» від 08.05.2001р. № 3324/6/22-3216, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В даному ж випадку вищезазначений лист ДПА України встановлює додаткові, ніж встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимоги до надання документів, що в розумінні п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону України не допускається, у звязку з чим суд доходить висновку, що положення вказаного листа застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Щодо витрат по копіюванню документів, які відповідач також виключив з валових витрат позивача через ненадання останнім до перевірки документів, які б могли підтвердити їх фактичне використання у власній господарській діяльності, експерт встановив, що у бухгалтерському обліку відображено проводками по дебету 949 та кредиту 631 суми у травні 4200грн., у серпні 2200грн., у вересні 1143,60грн. на підставі актів на списання послуг на копіювання документів.

Експерт дійшов висновку, що АТЗТ «Канон» правомірно відніс до валових витрат витрати на копіювання документів на суму 7544грн. за перевірений період, оскільки ці витрати підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами (рахунками, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями) та відповідають п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому експерт також виходив з того, що підприємство має великі обсяги робіт та взаємовідносини зі значною кількістю контрагентів, проведено велику кількість копіювання по відповідям на зустрічні перевірки з копіювання господарських взаємовідносин з контрагентами та інше, а тому підприємство має право віднести до валових витрат будь-які витрати, які документально підтверджені (том 1, а.с. 206).

Отже, як слідує з висновку експерта, при проведенні дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку АТЗТ «Канон» не встановлено заниження податку на прибуток на 288018грн.

Оцінивши вказаний висновок експертизи у порядку ст. 86 КАС України та зіставивши його з іншими доказами у справі у їх сукупності, враховуючи застосовані експертом при проведенні дослідження методи документальної перевірки дослідження та попередження експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, суд не вбачає підстав не довіряти висновку експерта, у звязку з чим доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0008992301/0 від 09.07.2008р. При цьому суд вважає за необхідне, в порядку ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти також за межі позовних вимог та, з метою захисту прав позивача, враховуючи, що позивач невірно визначив позовні вимоги про визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це пере6дбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог та визнати вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано.

2)Щодо позовних вимог про визнання протиправним зменшення Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р. відємного значення податку на додану вартість в сумі 464036грн. та заборону ДПІ в м.Сімферополі здійснювати зміни значення 26 рядку податкових декларацій з податку на додану вартість за 2007 рік на підставі акту перевірки №5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи та у судовому засіданні пояснив позивач, він має на увазі акт перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2008р., у звязку з чим суд вважає за необхідне при вирішення даної справи виходити саме з цієї дати акту.

З даного акту перевірки слідує, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення до нього, зокрема ПДВ, сплаченого у складі витрат з придбання послуг мобільного звязку ЗАТ «Український мобільний звязок» в розмірі 17822,02грн. та витрат з придбання послуг по копіюванню документів ВКФ «Континенталь Інтернешнл Компані Лімітед» в розмірі 1508,72грн.

Крім того, згідно з актом перевірки, через ненадання до перевірки підтверджуючих документів, ДПІ дійшла висновку про завищення податкового кредиту на суму 8325грн. по операції з придбання позивачем трактору ХТЗ-3510-03 у ТОВ «Торговий дім ВАТ «Харківський тракторний завод», на суму 3091,66грн. по операціям з придбання посадочного матеріалу та на суму 1500грн. по операції з придбання оприскувача ОП 400 л садового у ТОВ «Техноторг» (том 1, а.с. 62-63).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З висновку експерта слідує, що при проведенні дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача експертом було встановлено, що всі вищевказані витрати підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами (рахунками, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями) (том 1, а.с. 164-166), при цьому податкові накладні відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відображені у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, що відповідають Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1996р. за №168/704.

У звязку з цим, експерт дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за вищевказаними господарськими операціями.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Отже, судом встановлена правомірність віднесення позивачем до валових витрат сум, сплачених за спірними операціями з мобільного звязку та копіювання документів.

Висновки ДПІ про те, що підприємство не мало підстав для здійснення господарської діяльності щодо придбання трактору, посадочного матеріалу та оприскувача, у звязку з чим не мало права на податковий кредит, суперечать п. 2.2 Статуту позивача, відповідно до якого підприємство позивача може здійснювати виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 32248грн. спростовуються документально.

Разом з тим, експертом були підтверджені викладені в акті перевірки висновки ДПІ в м. Сімферополі про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні 2007р. на суму 101163грн. як таке, що підтверджено первинними документами та чинним законодавством. Так, було встановлено, що позивач до податкового кредиту з ПДВ включив суму податку, нараховану у звязку з придбанням ремонтних робіт, виконаних за адресою: м.Алупка, вул. Леніна, 9 ПП «Абрис» згідно з податковою накладною № 2680 від 30.04.2004р. на суму 505817,00грн. (ПДВ 101163,40грн.), право на включення якої до податкового кредиту діяло протягом 1095 днів, тобто до 30.04.2007р., в той час як позивач включив її до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за травень 2007р., подавши її до ДПІ в м. Сімферополі 20.06.2007р. (вх. № 3468/47), тобто у порушення п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями (том 1, а.с. 209).

Інші суми податкового кредиту, які визначені в акті перевірки як порушення по податковим періодам: у лютому 581грн., квітні 1546грн., травні 13822грн., червні 1268грн., липні 1711грн., серпні 440грн., вересні 3351грн., листопаді 4259грн., як зазначено у висновку експертизи, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджені (том 1, а.с. 210).

Щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що призвело до завищення відємного значення ПДВ на суму 464036грн. (у т.ч. значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ), то як свідчать матеріали справи, вказані висновки є необґрунтованими, оскільки акт планової документальної перевірки за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р. № 1871/23-2/22278184 від 22.03.2007р., в якому було вказано про зменшення відємного значення ПДВ на загальну суму 330625грн., та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення №0004592301/0 від 04.04.2007р. оскаржуються у господарському суді АР Крим, тобто ці донараховані зобовязання є неузгодженими в розумінні п. 5.2 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи позовом АТЗТ «Канон» до ДПІ в м. Сімферополі № 23/04 від 05.04.2007р. та ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.07.2007р. по справі № 2-24/5032-2007А про зупинення провадження у справі у звязку з призначенням судово-економічної експертизи (том 1, а.с. 88-95, 99).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позовною вимогою в цій частині позивач фактично оскаржує висновки саме акту перевірки, що в розумінні положень КАС України до дій субєкта владних повноважень не відноситься та вказаний висновок не порушує прав (інтересів) позивача, адже для останнього не наступили негативні наслідки.

При цьому суд виходить з того, що в основу висновків ДПІ в м. Сімферополі про завищення позивачем відємного значення ПДВ на суму 464036грн. (у т.ч. значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ) були покладені висновки саме акту планової документальної перевірки за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р. № 1871/23-2/22278184 від 22.03.2007р., в якому було вказано про зменшення відємного значення ПДВ на загальну суму 330625грн., але позивач не здійснив зменшення залишку відємного значення та включив до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації). З цього слідує, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про зменшення відємного значення ПДВ тягнуть за собою для позивача правові наслідки, зокрема у вигляді висновків ДПІ при проведенні наступної перевірки та відповідного донарахування податкових зобовязань.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на підставі ст. 72 КАС України на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 21.07.2008р. по справі № 3-13989/2008 рік, якою встановлено вину посадових осіб АТЗТ «Канон» у скоєнні правопорушення, які встановлено актом перевірки № 5067/23-7/22278184, адже при розгляді даної справи відповідність викладених у вищевказаному акті перевірки висновків податкового органу первинним документам бухгалтерського та податкового органу АТЗТ «Канон» не досліджувалась (том 1, а.с. 125).

За таких обставин, суд вважає, що вищенаведене є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним зменшення Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки №5067/23-7/22278184 від 27.06.2007р. відємного значення податку на додану вартість в сумі 464036грн.

Разом з тим, оскільки відповідно до п.п. 5.12.4-5.12.5 наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за №250/2054, саме позивач, а не ДПІ в м. Сімферополі має право зменшити залишок відємного значення за рядком 26 декларації зі знаком «-» в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду, тобто даний висновок акту перевірки не призводить до вчинення ДПІ в м. Сімферополі будь-яких дій в картці особового рахунку платника податку, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про заборону ДПІ в м.Сімферополі здійснювати зміни значення 26 рядку податкових декларацій з податку на додану вартість за 2007 рік на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2008р.

3)Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0009002301/0 від 09.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 904,44грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено заниження податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у І та ІV кварталах 2007р. за рахунок невключення суми за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення при згоранні природного газу, який постачає ВАТ «Вінницягаз» згідно договору поставки природного газу на 2007р. та розміщення люмінесцентних ламп (1 клас небезпеки) без сплати в частині «розміщення відходів». Так, АТЗТ «Канон» розмістило на своїй території відпрацьовані люмінесцентні лампи у ІV кварталі 2007р. у кількості 15шт., що підтверджується актом списання матеріалів у листопаді 2007р. за №129, звітами матеріально-відповідальних осіб, наданими до перевірки. Акт на передачу відпрацьованих ламп для подальшої утилізації у вказаному звітному податковому періоді відсутній.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пункт 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379,що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 (надалі Інструкція), визначає, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Закон України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998р. визначає, що відходи це речовини, матеріали та предмети, які створюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем створення або виявлення та від яких їх власник повинен позбавитися шляхом утилізації або знищення.

Збір відходів це діяльність, повязана з вилученням, накопиченням та розміщенням відходів у спеціально відведених місцях або обєктах.

Зберігання відходів це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або обєктах (місця знищення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на утилізацію відходів або здійснення інших операцій з відходами.

Розміщення відходів збереження та поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях або обєктах.

Статтею 39 вказаного Закону встановлено, що за розміщення відходів з субєктів підприємницької діяльності стягується плата. Цією ж статтею заборонено вести будь-яку діяльність з утворенням відходів без отримання лімітів.

В той же час, як свідчать матеріали справи та не спростовано позивачем, ліміти на створення та розміщення відходів у 2007р. у позивача відсутні.

Крім того, як зазначено у висновку експертизи, згідно розрахунків ВАТ «Вінницягаз», позивачем фактично спожито стаціонарними джерелами забруднення природного газу у 1 та 4 кварталах 2007р. в обсязі 9,386 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, та п. 1.4 Інструкції, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за розміщення відходів.

В свою чергу, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища обєктом обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах.

В силу п. 6.4 вказаної Інструкції суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку № 303.

Доводи позивача про те, що придбаний газ використовується ним не у виробничих цілях, а для обігріву приміщення, позивачем документально не підтверджені.

Як свідчить висновок експертизи, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт порушення позивачем п.п. 3.1, 5.5, 6.1 та 6.4 вищевказаної Інструкції, а тому донарахування податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 904,44грн. документально підтверджено та обґрунтовано, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

4)Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0009012301/0 від 09.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобовязання по збору за спеціальне водокористування місцевого значення на суму 1049,25грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1360грн.

Як вбачається з акту перевірки, встановлено, що на балансі АТЗТ «Канон» як основні засоби (обігово-сальдова відомість рахунку № 10 «Основні засоби») обліковуються 2 мийки марки НОБ 695 S1.025-301 : HDS 895 S1.086-111, які підприємство використовує у виробничих потребах, а саме здійснює миття автомобілів, що є однією з основних статей доходів АТЗТ «Канон». Отже, позивач фактично використовував поверхневу воду у виробничих цілях шляхом забору води в мережі Сімферопольського міськводоканалу згідно укладеного договору № 3524. Відповідно до розрахованих індивідуальних питомих норм водоспоживання, потреби АТЗТ «Канон» у воді для транспортно-дорожніх механізмів включають витрати води на їх заправку, мийку, ремонт і технічне обслуговування.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що у своїй господарській діяльності він не використовує водний транспорт, споруди та обладнання для потреб гідроенергетики, а також не забирає воду з використанням споруд або технічних пристроїв та скид до них зворотних вод, а отримує воду від Сімферопольського ВПВКГ за договором поставки води, у звязку з чим не повинен подавати відповідний розрахунок та сплачувати відповідний збір.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 зі змінами і доповненнями, в редакції, чинної під час перевіреного періоду, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, організації незалежно від форми власності, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси.

П. 3.1 вказаної Інструкції визначає, що водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.

В свою чергу, відповідно до п. 4.1 Інструкції об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Водокористувачі, які використовують у встановленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів за обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п. 4.2 Інструкції).

В силу п. 4.5 Інструкції при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності вимірювальних приладів, як виняток, обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо) (п. 4.6).

Відповідно до п. 6.1 Інструкції водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року, а за користування водами для потреб водного транспорту - починаючи з I півріччя.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів (п. 6.2).

З урахуванням вищенаведеного, а також враховуючи, що відповідно до висновків експертизи, нараховані податкові зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007р. на загальну суму 1049,25грн. документально підтверджені та відповідають чинному законодавству, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0009012301/0 від 09.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобовязання по збору за спеціальне водокористування місцевого значення на суму 1049,25грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1360грн.

5)Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0004631701/0 від 09.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників на суму 1626,89грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3253,78грн.

Як вбачається з акту перевірки, в його основу були покладені висновки ДПІ про порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІY від 22.05.2003р., зі змінами і доповненнями, яке виразилося у тому, що по акту попередньої перевірки № 1871/23-2/22278184 від 27.03.2007р. по рахунку 3771 рахувалася заборгованість на 31.12.2006р. гр. ОСОБА_4 перед АТЗТ «Канон» у сумі 10845,92грн., а станом на 01.01.2007р. вказана заборгованість відсутня, розбіжність дебіторська заборгованість ОСОБА_4 у сумі 10845,92грн. (том 1, а.с. 67).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІY від 22.05.2003р. об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

В свою чергу, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Судом встановлено, що на підставі договору позики від 25.01.2002р. АТЗТ «Канон» надало ОСОБА_4 позику в розмірі 65000грн. на умовах повернення, строковості та платності, який діє до повного взаєморозрахунку сторін (том 2. а.с. 57).

Відповідно до акту попередньої перевірки № 1871/23-2/22278184 від 27.03.2007р. по рахунку 3771 рахувалася заборгованість на 31.12.2006р. гр. ОСОБА_4 перед АТЗТ «Канон» у сумі 10845,92грн. (том 2, а.с. 33).

Відповідно до акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2008р. станом на 01.01.2007р. вказана заборгованість відсутня.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

При цьому, ч. 1 ст. 9 Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

До того ж, ч. 7 ст. 9 Закону визначає, що підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Проте, жодних доказів (первинних документів) в обґрунтування підстав відсутності вказаної заборгованості у бухгалтерських даних позивача станом на 01.01.2007р. позивачем суду не надано, у звязку з чим суд доходить висновку про правомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині його скасування.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на оборотно-сальдові відомості по рахунку 3771 за 2006 та 2007 роки, згідно яких ОСОБА_4 не була та не є дебітором АТЗТ «Канон», а також не вважає належними доказами відсутності заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб за ОСОБА_4 надані суду податкові розрахунки сум доходу, отриманого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1 та 3 квартали 2007 року, в яких відсутні відомості про нарахування податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_4 (ід.номер НОМЕР_1) (а.с.18-20, т.2), оскільки надані докази хоча і свідчать про ненарахування податку з доходів фізичної особи ОСОБА_4, однак не є належними доказами повернення ОСОБА_4 позивачу залишку позики в розмірі 10845,92грн. згідно договору позики від 25.01.2002р. на суму 65000грн., відтак суд не вважає, що обґрунтування позивачем позовних вимог тим, що висновки відповідача побудовані лише на висновках акту перевірки, який не є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім, оскільки висновки відповідача крім того підтверджені наявністю в матеріалах справи договору позики від 25.01.2002р. АТЗТ «Канон» про надання ОСОБА_4 позики в розмірі 65000грн., що не заперечувалось і самим позивачем та відсутністю доказів повернення такої позики у повному осязі, що і свідчить про наявність дебіторської заборгованості на 31.12.2006р. гр. ОСОБА_4 перед АТЗТ «Канон» у сумі 10845,92грн.

6)Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0004641701/0 від 09.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобовязання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 41,25грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 340,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, в його основу покладені висновки ДПІ у м.Сімферополі про те, що у квітні 2007р., згідно договору № 01/209 від 19.04.2007р., позивачем у ТОВ «Торговий Дім «Харківський тракторний завод» придбаний один трактор колесний ХТЗ-3510-03 з обємом двигуна 1650л, що дорівнює 1650куб.см., але розрахунок податку на 2007 рік на придбаний транспортний засіб до ДПІ позивачем не надано, як і не було надано до перевірки технічного паспорту на придбаний трактор, що є порушенням ст.ст. 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів» № 1963-ХІІ від 11.12.1991р. в редакції Закону № 75-97-ВР від 18.12.1997р., зі змінами і доповненнями (том 1, а.с. 71).

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що оскільки трактор ХТЗ-3510-03 товариством не реєструвався в органах МРЕВ, тобто відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» він не є обєктом оподаткування, у звязку з чим він не повинен був подавати розрахунок податку за 2007р.

Так, як свідчать матеріали справи, вказаний трактор був переданий позивачем в якості внеску до статутного фонду ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим». Це підтверджується Протоколом зборів учасників ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим» № 1 від 14.10.2008р., списком майна, що передається АТЗТ «Канон» до Статутного фонду ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим», актом оцінки засновницького внеску АТЗТ «Канон» від 14.10.2008р. та актом прийому-передачі засновницького внеску від 14.10.2008р. (том 2, а.с. 10-13).

Суд вважає, що вказані документи свідчать про належність спірного транспортного засобу позивачу за період з моменту придбання згідно договору № 01/209 від 19.04.2007р. та до передачі його в якості внеску до статутного фонду ТОВ «СП «Агро-Селект-Крим» 14.10.2008р.

При цьому, суд вважає, що факт нереєстрації позивачем вказаного трактору не звільняє позивача від обовязку сплачувати відповідний податок та подавати щодо нього відповідний розрахунок, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 1963-ХІІ від 11.12.1991р., з наступними змінами і доповненнями, за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Крім того, в силу ст. 6 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

За таких обставин, а також враховуючи приписи абз. «в» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. щодо строків подання податкової декларації, суд вважає правомірними висновки відповідача про те, що позивач повинен був надати до ДПІ у м. Сімферополі 2 розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (протягом десяти днів з дати придбання трактору згідно договору від 19.04.2007р. та протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року).

У звязку з цим суд вважає також правомірним застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.1 вищевказаного Закону № 2181-ІІІ за неподання 2-х розрахунків податку штрафних санкцій в розмірі 340грн., а також донарахування податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 41,25грн. виходячи зі ставки податку згідно зі ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та обєму двигуна.

Відтак, суд не вбачає правових підстав щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0004641701/0 від 09.07.2008р. та відмовляє в задоволенні позову цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 25,00грн. судового збору при подачі позову, отже судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 3,40грн, але питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача, відтак такої заяви на адресу суду не надійшло, тому стягненню з Державного бюджету України підлягає 3,40грн.

При цьому, враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 25,00грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи, судом 14.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 19.05.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0008992301/0 від 09.07.2008р.

3.Визнати протиправним зменшення Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим відємного значення податку на додану вартість в сумі 464036грн. на підставі акту перевірки № 5067/23-7/22278184 від 27.06.2008р.

4.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.