Постанова № 9924362, 04.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.10Справа №2а-2661/10/6/0170 (10 г. 49 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача Долженко В. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство"

до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим

про визнання рішення недійсним

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим № 0000042308 від 15.02.2010 року про застосування до ЗАТ "Красногвардійське РТП" штрафних санкцій на суму 8160,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі АР Крим 12.02.2010 року була проведена перевірка Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство" за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. В результаті перевірки було виявлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”, що виразилося в тому, що в січні-лютому 2010 р., всього за 24 дні, не забезпечений роздрук фіскальних звітних чеків. Про виявлене порушення складений акт №000030, на підставі якого 15 лютого 2010 року заступником начальника ДПІ Рогозною Л.Н. було прийнято рішення №0000042308 про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 8160 грн. З прийнятим рішенням позивач не згоден і вважає його незаконним та таким, що підлягає відміні, оскільки за період, що перевірявся, а саме, з 01.01.2010 р. по 12.02.2010 р. - фіскальні чеки не роздруковувалися в дні, коли не проводилася реалізація товарів (24 дні) та не було приймання від покупця готівкових коштів, тобто не проводилися розрахункові операції. У дні, коли підприємством здійснювалися торгівельні операції з прийняттям готівкових коштів - 11.01, 13.01, 14.01, 18.01, 08.02 фіскальні звітні чеки роздруковані і зберігаються в книзі продажів, що знайшло своє відображення в акті перевірки ДПІ від 12.02.2010 р., що і передбачене Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. На підприємстві застосовується електронний контрольно-касовий апарат “МІNI 500 МЕ”, який включений в Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій і відповідає вимогам відносно реалізації фіскальних функцій і зареєстрований у ДПІ в Красногвардійському районі 09.04.2009 р., який не має технічної можливості друкувати фіскальні звітні чеки (Z-звіт), якщо протягом дня не було реалізації (продажі товарів) і пам'ять РРО дорівнює 0,00 грн. Фіскальний звітний чек не могли роздрукувати в день перевірки і податкові інспектори, що проводили перевірку, з тієї причини, що в день перевірки операції з продажу товарів за готівковий розрахунок не проводилося і фіскальна пам'ять РРО була рівна 0,00грн. В результаті роздрукування фіскального звітного чека відбувається обнуління оперативної пам'яті РРО, після чого дані про здійснені протягом робочого дня операції, заноситься у фіскальну пам'ять. Контрольно-касовий апарат “МІNI-500МЕ”не роздруковує фіскальний звітний чек, якщо не містить інформації про обсяг виконаних розрахункових операцій в ті дні, коли не проводився продаж. Позивач вважає, що провини підприємства і його посадових осіб у невиконанні щоденного роздрукування фіскального звітного чека в дні, коли не проводилися розрахункові операції із зверненням готівкових грошових коштів немає. Крім того, позивач посилаючись на положення ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.90 р. №509-Х11 вважає, що оскільки повідомлення про проведення планової перевірки позивачу за 10 днів до початку перевірки не направлялось, то і рішення прийняте на підставі такої перевірки є протиправним і підлягає відміні.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві та зазначав, що підприємство є суб'єктом малого підприємства і знаходиться на спрощеній системі оподаткування по ставці 10 відсотків. На підставі направлення №59 від 02.02.10 р. податкова перевірка повинна тримати 41 день, що йде всупереч Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим, на підставі наявних доказів. У задоволені позову просив відмовити у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у касі Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство", що розташоване за адресою: смт. Красногвардійське, вул. Київська, 76.

За результатами перевірки складено акт (довідка) від 12.02.2010 року № 000030 (реєстраційний номер 0053011723/00905296), згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не забезпечено щоденне роздрукування на реєстраторах розрахункових операцій фінансових звітних чеків (Z-звіт) за кожний робочий день підприємства за період з 01 січня 2010 року по 12 лютого 2010 року, а саме: в січні 2010 року, робочі дні на підприємстві згідно табелю робочого часу - 19 днів, фіскальних звітних чеків роздруковано за 4 дня (11.01., 13.01., 14.01., 18.01), у лютому (станом на 12.02.2010 року) робочих днів - 10, фіскальний звіт - 1 ( за 08.02.2010 року). Тобто не забезпечено роздрукування фіскальних звітних чеків за 24 робочі дня.

На підставі вказано акт (довідки) ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.02.2010 року № 0000042308, в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 8160,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням Закрите акціонерне товариство "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом та просить суд визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим № 0000042308 від 15.02.2010 року на суму 8160,00 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій у касі Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство", що розташоване за адресою: смт. Красногвардійське, вул. Київська, 76, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 02.02.2010 року № 59 строком дії з 02.02.2010 року по 31.03.2010 року зазначений вид перевірки - планова.

Посилання представника позивача на те, що на підставі направлення №59 від 02.02.10 р. податкова перевірка повинна тримати 41 день, що йде всупереч Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони носять характер припущення і спростовуються актом (довідкою) перевірки від 12.02.2010 року.

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Матеріали справи містять дві копії направлень на перевірку від 02.02.2010 року № 59 з датою та підписом головного бухгалтера Долженко В. П., які свідчать про ознайомлення 12.02.2010 року останнім з направленням на перевірку та про отримання копії направлень на перевірку від 02.02.2010 року № 59.

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

Судом встановлено, що планом перевірок на лютий 2010 року, затвердженим заступником начальника ДПІ в Красногвардійському районі 26.01.2010 року, передбачено проведення перевірки Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство".

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не ведення або введення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що на початку перевірки головному бухгалтеру Долженко В. П. для ознайомлення були надані направлення на перевірку та службові посвідчення інспекторів, після ознайомлення з ними, остання підписала направлення та отримала їх другі екземпляри.

Перевірка проводилась в присутності головного бухгалтера Долженко В. П., акт (довідка) перевірки від 12.02.200 року підписаний останньою.

Під час перевірки встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не забезпечено щоденне роздрукування на реєстраторах розрахункових операцій фінансових звітних чеків (Z-звіт) за кожний робочий день підприємства за період з 01 січня 2010 року по 12 лютого 2010 року, а саме: в січні 2010 року, робочі дні на підприємстві згідно табелю робочого часу - 19 днів, фіскальних звітних чеків роздруковано за 4 дня (11.01., 13.01., 14.01., 18.01), у лютому (станом на 12.02.2010 року) робочих днів - 10, фіскальний звіт - 1 ( за 08.02.2010 року). Тобто не забезпечено роздрукування фіскальних звітних чеків за 24 робочі дня.

Сферу застосування РРО визначено ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

Відповідно до положень цієї статті суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і проводять розрахункові операції, зобов'язані застосовувати РРО.

Пунктом 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Зазначена норма враховує особливості роботи реєстраторів, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Крім того, згідно з п. 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298 суб'єкт господарювання повинен забезпечити, зокрема, друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО. При виконанні Z-звіту обнуляється інформація в оперативній пам'яті та заноситься до фіскальної пам'яті РРО.

Статтею 2 Закону України №265/95-ВР визначено термін "фіскальний звітний чек"(Z-звіту) згідно якого це документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Згідно з абзацом другим ст. 2 Закону України №265/95-ВР фіскальні функції здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Виконання Z-звіту безумовно відноситься до фіскальних функцій РРО.

У ст. 13 Закону №265/95-ВР зазначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» № 199 від 18.02.2002 року затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування. У п. 2 цієї постанови наведено визначення поняття зміни, під яким розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до п.7 Постанови КМ України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» № 199 від 18.02.2002 року усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Разом з тим підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 годин.

Якщо торговельний об'єкт працює цілодобово, то фіскальний звітний чек роздруковується кожного дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше ніж через 24 години після початку роботи.

У разі коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то, відповідно, і фіскальні звітні чеки не друкуються.

У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути в увімкненому стані, і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що у робочі дні суб'єкта господарювання, незалежно від того, буде рух коштів у той день чи ні, РРО має бути обов'язково включеним для щоденного друку фіскального звітного чека, що є вимогою п.9 ст.3 Закону N265/95-ВР.

Посилання представника позивача на те, що за своєю функціональністю контрольно-касовий апарат “МІNI-500МЕ”не роздруковує фіскальний звітний чек, якщо не містить інформації про обсяг виконаних розрахункових операцій в ті дні, коли не проводився продаж, суд не може прийняти до уваги на підставі наведеного вище.

Факт порушення встановленого законом порядку у певні дні був зафіксований в акті (довідці) перевірки від 12.02.2010 року.

Таким чином, суд вважає правомірним встановлення відповідачем порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки останнім недотримано щоденного друкування фіскальних звітних чеків, так як згідно вимог Закону Z-звіт необхідно виконувати щодня.

Згідно п.4 ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак застосування податковою інспекцією за кожен з 24 фактів нероздрування Z-звітів штрафу в розмірі 8160,00 грн. є правомірним.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані сторонами у судових засіданнях пояснення та документи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги позовом Закритого акціонерного товариства "Красногвардійське ремонтно-транспортне підприємство" є необґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єкт владних повноважень такі витраті не поніс, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 08.06.10 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 159, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.