Постанова № 9924323, 18.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.10Справа №2а-13464/09/6/0170 (16 г. 34 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача Бартєнєвої І. В., представника відповідача Тарасенко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішень

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн. до ТОВ "ЗЕВС" за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 2048/10/25-023 від 14.08.2009 року про результати розгляду скарги.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2010 року суд здійснив заміну відповідача по справі Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та залишив без розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" у частині скасування рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 2048/10/25-023 від 14.08.2009 року про результати розгляду скарги.

У судовому засіданні 18 травня 2010 року представник позивача на позовних вимогах про скасування рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн. наполягав, посилаючись на те, що перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акт № 001771/0840/01/09/23/19443929 від 12 червня 2009 року, була проведена з істотними порушеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", наказу ДПА в Україні № 355 від 27 травня 2008 року із змінами та доповненими, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України від 5 грудня 2008 року № 760 і від 16 березня 2009 року № 120. Під час перевірки ніяких порушень перевіряючими не було виявлено, зокрема і Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Відсутність у адміністратора документів на товар, який знаходиться у реалізації не є законною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47684,00 грн., оскільки всі документи були в наявності у бухгалтера. Витребувані документи були надані 19 червня 2009 року відповідачу з вмотивованими поясненнями.

Представник відповідача підтримав раніше надані заперечення (вих. № 6223/9/10-0 від 06.04.2010 року) та посилався на те, що відсутність первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47684,00 грн. застосовані до ТОВ "ЗЕВС" відповідно до норм діючого законодавства, оскільки реалізація товару без наявності відповідних витратних накладних на загальну суму 23 842,00 грн. є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Просить у позові відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2009 року посадовими особами Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка за дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе-бара, розташованого по вул. Ушинського б. 4 у м. Сімферополі, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС".

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2009 року № 001771/0840/01/09/23/19443929, згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не надання накладних або товарно-транспортних накладних з надходження товару на місці зберігання або на місці реалізації, тобто не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на момент їх реалізації та зберігання на загальну суму 23842,00 грн.

На підставі вказано акта перевірки ДПІ у Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2009 року № 0013552303, в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 47684,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням ЗАТ "ЗЕВС" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом та просить суд скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе-бара, розташованого по вул. Ушинського б. 4 у м. Сімферополі, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 09.06.2009 р. № 1474/23-3 та №1475/23-3 строком дії з 09.06.20009 року по 13.06.2009 року зазначений вид перевірки - планова.

За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АР Крим, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В матеріалах справи наявні дві копії направлень на перевірку від 09.06.2009 року № 1474/23-3 та №1475/23-3, в яких міститься дата та підпис адміністратора суб'єкта господарювання ОСОБА_3, які свідчать про ознайомлення 12.06.2010 року адміністратора з направленнями на перевірку та про отримання копій направлень на перевірку від 09.06.2009 року № 1474/23-3 та №1475/23-3.

Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не зміг скористатися своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не ведення або введення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Вирішуючи позовні вимоги на предмет відповідності оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій приписам діючого законодавства України, суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № ПО від 17.03.2001 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" (із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 98 від 11.03.2002 № 174 від 11.04.2003 р.), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за № 268/5459, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Відповідно до п. 2.2.14 "додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки" акту перевірки № 001771/0840/01/09/23/19443929 від 12 червня 2009 року на момент перевірки не надано накладні або товарно-транспортні накладні з надходження товару на місці зберігання або на місці реалізації, тобто не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на момент їх реалізації та зберігання на загальну суму 23842,00 грн.

Проте, з акту перевірки від 12.06.2009 року № 001771/0840/01/09/23/19443929 вбачається, що перевірка була розпочата 12.06.2009 року об 18 г. 18 хв., в той час як згідно з графіком робочого часу співробітників ТОВ "ЗЕВС", затвердженим генеральним директором ТОВ "ЗЕВС" ОСОБА_4 01.01.2009 року, робочий день директора та бухгалтера закінчився.

Згідно з наданими у судовому засідання поясненнями представника позивача та залученими до матеріалів справи письмовими поясненнями генерального директору ТОВ "ЗЕВС", наданими ДПІ у м. Сімферополі 19.06.2009 року до акту перевірки від 12.06.2009 року № 001771/0840/01/09/23/19443929 первинні документи не були представлені, оскільки вони знаходяться у директора і бухгалтера, робочий день яких закінчився.

Відповідач доказів того, що позивача було завчасно попереджено про перевірку суду не надав, а отже директор та бухгалтер ТОВ "ЗЕВС" не мали можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити предявлення всіх необхідних для перевірки документів, а адміністратор перевіряємого кафе-бару не мав повноважень та взагалі можливості надати необхідні документи товарообігу відповідачу.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону № 509 проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись за попереднім повідомленням про це позивача (директора та головного бухгалтера ТОВ "ЗЕВС") у робочий час для того, щоб ці особи могли надати посадовим особам ДПА в АРК для перевірки всі необхідні документи, або з попереднім повідомленням про це позивача, для того, щоб директор ТОВ "ЗЕВС" міг доручити керівнику магазину всі документи, необхідні для перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що отримання позивачем товару та його надходження до торговельної мережі позивача на загальну суму 23842,00 грн. підтверджується копіями накладної № 2 SD-Y-00323 від 26.05.2009 р. на загальну суму 10745,77 грн. (постачальник ПП "ПІОНЕР-ДРІНК"), видаткових накладних № 01278 від 26.05.2009 р. на загальну суму 7327,15 грн., № 01277 від 26.05.2009 року на загальну суму 1343,06 грн., № 01301 від 28.05.2009 р. на суму 2035,54 грн., № 01330 від 30.05.2009 р. на суму 74,90 грн. (постачальник ТКФ "Юлана").

Матеріали справи також свідчать про те, що зазначені вище накладна та витратні накладні була додані до пояснень генерального директору ТОВ "ЗЕВС", наданих ДПІ у м. Сімферополі 19.06.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, наявність копій видаткових накладних та інших документів, що підтверджують отримання позивачем товару на суму 23842,00 грн. та його надходження до торговельної мережі, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено, що позивач облік товарів веде з порушенням встановленого порядку за місцем реалізації та зберігання.

Докази правомірності застосування суми штрафних санкцій у розмірі 47684,00 грн., зазначеної в оскаржуваному у даній справі рішенні про застосування штрафних санкцій, прийнятому на підставі акту перевірки № 001771/0840/01/09/23/19443929 від 12 червня 2009 року, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи відсутність доказів встановлення проведеною відповідачем перевіркою факту порушення позивачем п.12 Закону № 265/96, застосування до позивача за таке порушення штрафних санкцій є безпідставним.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача, викладені в позові являються обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн. без вимоги про визнання протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.05.10 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 24.05.10 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополя № 0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Латинін Ю.А.