Постанова № 9924312, 06.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.04.10Справа №2а-9574/09/10/0170 13:45 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Репіна І.С., представник по довіреності без номеру від 18.09.2009 року;

від відповідача - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим - Підронова Є.В., представник по довіреності №283/9/10-0 від 12.02.2010 року;

від відповідача - Державної податкової адміністрації в АР Крим - Козак А.І., представник по довіреності №89/9/10-221 від 14.01.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим,Державної податкової адміністрації в АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення про результати розгляду скарги

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" - позивач - 09 січня 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про скасування рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002472330 від 07.05.2009 року на суму 10799грн.95коп. та скасування рішення ДПА в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 квітня 2009 року працівниками ДПА в АР Крим проведена перевірка позивача з питань дотримання порядку розрахунків за товари (послуги), за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2009 р. В акті перевірки зазначено, що під час її проведення виявлено невідповідність грошових коштів, що знаходились на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, на суму 2159грн.99коп. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим біло прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Скарги позивача, що були подані до ДПА в АР Крим та ДПА України, залишені без задоволення. Позивач зазначає, що працівники ДПА в АР Крим самовільно увійшли на територію зони матеріальної відповідальності завідуючої аптекою та взяли Х-звіт, що був нею підготовлений для уточнення суми виручки та здачі виручки по прибутковому касовому ордеру. Позивач стверджує, що акт перевірки було складено працівниками податкового органу без врахування заперечень ОСОБА_4, їй не надали можливість внести письмові пояснення до акту перевірки, не надали під розписку покупюрной опис. Позивач також зазначає, що в акті перевірки не були відображені реєстраційні документи на реєстратор розрахункових операцій позивача. На підставі викладеного, позивач вважає, що фінансові санкції застосовані оспорюваним рішенням неправомірно. Крім того, позивач посилається на порушення перевіряючими порядку проведення перевірки, оскільки копії направлень були лише показані, але не надані під розписку; під час проведення перевірки не предявлений наказ про проведення позапланової перевірки, про її проведення також позивача не було повідомлено за 10 днів до її початку, у звязку з чим, на думку позивача, перевіряючими порушені вимоги ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заявою, що надана у судовому засіданні 06.04.2010 року, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002472330 від 07.05.2009 року на суму 10799грн.95коп.; вимоги про скасування рішення ДПА в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року виключити з позовних вимог. Також в заяві про уточнення позовних вимог позивачем зазначено, що під час придбання перевіряючими 2 пачок вугілля активованого на загальну суму 2грн.34коп. при проведенні оплати перевіряючими було надано 5грн.00коп., працівник позивача видав товар, чек на придбаний товар та здачу в сумі 2грн.65коп. Сума здачі повинна була складати 2грн.66коп., однак у звязку з відсутністю в касі дрібних розмінних монет, працівник позивача не видав перевіряючим здачу в 1 копійку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяви та заяві про уточнення позовних вимог, та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 23.11.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО. Оскільки операція «службова видача» була проведена через РРО після початку проведення перевірки, відповідач вважає, що доводи позивача про неправомірність прийнятого рішення є необґрунтованими та позов не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що проведена перевірка була плановою, проведена в межах повноважень податкових органів, встановлених вимогами Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник відповідача - Державної податкової адміністрації в АР Крим - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду 24.09.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО; при цьому операція «службова видача» була проведена через РРО після початку проведення перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що проведена перевірка була плановою, проведена в межах повноважень податкових органів, встановлених вимогами Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В частині скасування рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги позивача відповідач зазначає про те, що вказане рішення не є рішенням в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України, у звязку з чим в задоволенні адміністративного позову в зазначеній частині просить відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" (код ЄДРПОУ 01978080, юридична адреса: 97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Революції, буд.23) зареєстровано як юридичну особу, що підтверджено матеріалами справи та представниками позивача та відповідачів під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23 квітня 2009 року з 10 годин 27 хвилин по 10 годину 40 хвилин проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в аптеці №194, що знаходиться за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Гагаріна, буд.66, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського обєкта позивачу підтверджена текстом позовної заяви і матеріалами справи та представниками позивача і відповідача не оспорюється та не заперечується.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності фармацевта ОСОБА_4, що підтверджено актом перевірки (а.с.67-68) та представниками позивача і відповідача не оспорюються.

За результатами перевірки складено акт №001522 від 23 квітня 2009 року (а.с.67-68), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки перевіряючими встановлено факт проведення розрахункової операції з застосуванням реєстратора розрахункових операцій під час продажу товару - 2 пачок вугілля активованого в таблетках №10 за ціною 2грн.34коп., продавцем було видано товар, розрахунковий документ (чек №1496) та здача. В акті перевірки, зокрема, зазначено, що на місці проведення розрахунків знаходилось 12грн.50коп., сума коштів, що зазначена в денному звіті РРО 2172грн.49коп. (згідно Х-звіту - а.с.72), різниця 2159грн.99коп.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявні: опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків (а.с.72), відповідно до якого на місці проведення розрахунків під час проведення перевірки знаходилось 12грн.50коп.; на описі наявна відмітка про те, що ОСОБА_4 відмовилась від підпису; Х-звіт РРО позивача (роздрукований о 10:27 а.с.72), в якому зазначено суму, проведену через РРО за день перевірки на час її проведення, - 2172грн.49коп.; чек №1496 про продаж вугілля активованого на суму 2грн.34коп., що роздрукований о 10:26 (а.с.72).

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону про РРО, а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Як свідчить надпис на акті перевірки фармацевт ОСОБА_4 була ознайомлена з актом перевірки, від підпису акту перевірки відмовилась. В матеріалах справи також наявний акт відмови від підпису матеріалів перевірки №0789/01/01/23/01978080 від 24.04.2009 року (а.с.69), відповідно до якого працівник позивача відмовився від підписання акту перевірки та підпису про ознайомлення з матеріалами перевірки. Другий екземпляр акту перевірки був отриманий директором позивача 29.04.2009 року, що підтверджено його підписом з зазначенням дати (а.с.68, зворотній бік), що представником позивача на час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд також зазначає, що в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №0195/01/24/23/01978080, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача а.с.67-68), та представником позивача не заперечується і не оспорюється.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №002472330 від 07 травня 2009 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 10799грн.95коп. (а.с.27, 65). Як підтверджено вказаним рішенням та розрахунком фінансових санкцій (а.с.66) фінансова санкція застосована за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО - за порушення вимог п.13 ст.3 Закону про РРО - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (2159,99*5). Вказане рішення вручено позивачу 07 травня 2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи на корінці рішення та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Суд зазначає, що зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим та ДПА України (а.с.6-14). Вказані скарги рішеннями Державної податкової адміністрації в АР Крим та Державної податкової адміністрації України залишені без задоволення (а.с.28-40).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом під час розгляду справи у якості свідків були допитані працівник податкового органу, що проводив перевірку ОСОБА_6 та працівники позивача ОСОБА_4 і ОСОБА_7.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що ним разом з іншим працівником податкового органу було проведено перевірку аптеки №194 позивача. Було придбано вугіль активований, завідуюча аптеки видала ліки та чек, провела розрахунок, після чого їй були предявлені направлення на проведення перевірки. Під час проведення перевірки було знято Х-звіт РРО, завідуюча аптеки самостійно перерахувала грошові кошти, що знаходились на місці проведення розрахунків - в деревяному ящику біля касового апарату з її сторони. На час проведення перевірки в Х-звіті були відсутні відомості про проведення службової видачі, інших грошових коштів завідуюча аптекою під час проведення перевірки не надала. Таким чином, було встановлено невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що проведена через РРО, про причини якої завідуюча аптеки нічого не пояснила, касову книгу не надавала, від підпису направлень на проведення перевірки та акту відмовилась. Свідок пояснив, що він та інший працівник податкового органу вийшли в іншу кімнату в аптеці, де знаходились стіл та стілець, для написання акту перевірки. Свідок зазначив, що він не бачив чи була під час проведення перевірки проведена інкасація чи ні.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що вона працює завідуючою аптекою №194. Стосовно проведення перевірки пояснила, що до аптеки в той день зайшли два чоловіка та замовили 2 пачки вугілля активованого. Після того, як вона продала ліки, провела розрахунок та видача здачу, вони представилися працівниками податкового органу, надали їй посвідчення та почали проводити перевірку. Не зважаючи на її вимогу перед початком проведення перевірки подзвонити директору, перевіряючі зайшли до того відділення аптеки, де вона знаходилась, та забрали Х-звіт, що вона вибила щоб провести інкасацію та передати грошові кошти водію. Вона заперечувала проти вказаних дій перевіряючих та відмовилась підписувати акт перевірки та інші документи, що їй були надані, оскільки їй не дали написати в них заперечення. Під час проведення перевірки приїхав водій, вона знову вибила Х-звіт, передала грошові кошти водію та отримала привезений ним товар. Перевіряючі у цей час складали акт перевірки в тій частині приміщення аптеки, де був стілець. Свідок також пояснила, що перевіряючі під час проведення перевірки зробили відмітку в журналі проведення перевірок.

Суд зазначає, що вказані свідчення також підтверджені доповідною запискою ОСОБА_4, що наявна в матеріалах справи (а.с.19-20). В зазначеній доповідній записці ОСОБА_4 також вказано, що грошові кошти на місці проведення перевірки перевіряючими були підраховані після того, як вона у їх присутності провела видачу грошових коштів водію з оформленням видаткового касового ордеру. Крім того, в доповідній записці вказано, що ОСОБА_4 не підписала акт перевірки, у звязку з тим, що перевіряючі не надали їй таку можливість; з відомостями акту перевірки вона не згодна, зазначає, що викладені в ньому обставини стосовно наявності невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО, не відповідають фактичним обставинам перевірки.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він працює водієм позивача. В день перевірки приїхав до аптеки №194, вивантажив товар, передав його завідуючій аптеки ОСОБА_4 та отримав від неї грошові кошти виручку і касовий ордер. В подальшому вказані грошові кошти були ним здані в бухгалтерію підприємства. Свідок зазначив, що під час його знаходження в аптеці №194 працівниками податкового органу проводилась перевірка; при цьому ОСОБА_4 в його присутності була проведена службова видача грошових коштів з каси, під час якої в торговому залі були присутні перевіряючі. Вказані свідчення ОСОБА_7 підтверджені також його письмовими поясненнями, що наявні в матеріалах справи (а.с.123-124).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно зі статтею 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.8 Закону про РРО форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з вказаними вимогами Закону Державною податковою адміністрацією України було прийнято наказ «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.12.2000 року №614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 р. за №105/5296). Вказаним наказом, зокрема, затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), відповідно до пункту 4.5 якого внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції "службове внесення".

Суд зазначає, що ні Законом про РРО, ні вказаним Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) не встановлені вимоги до порядку проведення інкасації грошових коштів, а саме: їх видачі з місця проведення розрахунків з оформленням відповідних документів та порядку передачі іншим особам для оприбуткування в касі.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, контрольна стрічка РРО позивача (а.с.15), Х-звіти РРО як звіти, надані представником позивача під час розгляду справи, так і звіт, що був роздрукований під час проведення перевірки, (а.с.18, 72), грошові кошти в сумі 2160грн.00коп. станом на час її проведення були відображені в реєстраторі розрахункових операцій. Тобто, грошові кошти, що отримувались працівником позивача завідуючою аптекою ОСОБА_4 за продані товари, були проведені через РРО в повному обсязі. Суд зазначає, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу не встановлено та не відображено в акті перевірки та додатках про нього порушення працівником позивача порядку проведення розрахункових операцій через РРО під час продажу товарів, зокрема, порушення вимог п.1 та 2 ст.3 Закону про РРО.

Більш того, в матеріалах справи також наявні докази оприбуткування позивачем вказаних грошових коштів в сумі 2160грн.00коп. належним чином, а саме: чек РРО про проведення операції «службова видача» на суму 2160грн.00коп. о 10:47 (а.с.18); прибутковий касовий ордер від 23.04.2009 року про приймання грошових коштів в сумі 2160грн., що отримані з аптеки №194 (а.с.17); касова книга аптеки №194 за 23 квітня 2009 року з зазначенням про видачу 2160грн.00коп. (а.с.16). Відомості, зазначені у вказаних документах, представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувались, не протирічать відомостям, викладеним в акті перевірки та наданим відповідачем доказам, у звязку з чим у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних документів, як належних та допустимих доказів по справі.

Суд зазначає, що оскільки грошові кошти, отримані за продані товари, були проведені через РРО позивача належним чином, в наступному оприбутковані в касі підприємства, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось, суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти на момент перевірки могли знаходитися або у приміщенні аптеки №194 або бути вилучені та передані через водія до каси підприємства.

Однак, як свідчать показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вказані грошові кошти на час проведення перевірки знаходились саме в приміщенні аптеки. Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду не надано доказів, що спростовують вказані показання свідків та/або свідчать про невідповідність їх показань фактичним обставинам справи. Свідок ОСОБА_6, що проводив перевірку, не підтвердив приїзд водія під час проведення перевірки для інкасації грошових коштів, однак, як самостійно зазначив вказаний свідок, він та інший перевіряючий написали акт перевірки в іншому приміщенні аптеки. У звязку з викладеним суд приходить до висновку про те, що показаннями працівника податкового органу не спростовано показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про приїзд у той час, коли перевіряючі ще знаходились у приміщенні аптеки, водія для інкасації грошових коштів.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки та в доданих до нього документах, зокрема в описі грошових коштів, наявних на місці проведення розрахунків, не зазначено про час, коли саме були підраховані грошові кошти на місці проведення розрахунків, наявність або відсутність розриву в часі між роздрукуванням Х-звіту та підрахунком грошових коштів.

Відповідно до вимог п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки. Але зазначений акт перевірки №001522 від 23.04.2009 року, на підставі якого прийняте оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій, не містить відомостей стосовно всіх обставин, що стосуються допущеного, на думку відповідача, порушення, зокрема, відсутні відомості про те де саме знаходиться місце проведення розрахунків, де зберігаються грошові кошти, отримані за продані товари, чи знаходились на місці проведення розрахунків (наприклад, не в ящику біля касового апарату, а іншому місці біля касового апарату) грошові кошти в сумі 2160грн.00коп., що мали бути здані завідуючою аптекою водію для інкасації; чи є вказане місце місцем проведення розрахунків. Вказаний акт перевірки також не містить відомостей про те, чому саме перевіряючими було вказано у якості коштів, що знаходились на місці проведення перевірки, лише кошти в деревяному ящику, не зясовано у завідуючої аптеки місце знаходження грошових коштів в сумі 2159грн.99коп. та не відображено в акті перевірки її пояснення.

Таким чином, акт перевірки не містить всіх відомостей про обставини перевірки, а представником відповідача під час розгляду справи не надано будь-яких доказів стосовно того, що надані представником позивача документи та свідчення працівників позивача не відповідають фактичним обставинам справи та не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб для їх витребування судом та залучення до матеріалів справи.

Як було зазначено раніше, ані Закон про РРО, ані Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) не встановлені вимоги до порядку проведення інкасації грошових коштів, тобто їх видачі з місця проведення розрахунків для передачі до каси підприємства та банку. Єдине правило, що встановлено вказаними нормативно-правовими актами видача готівкових коштів з місця проведення розрахунків повинна проводитись з використанням операції «службова видача».

Суд зазначає, що у будь-якому випадку для видачі грошових коштів з місця проведення розрахунків необхідне їх попереднє підрахування, для чого грошові кошти особа, що проводить розрахунки, повинна витягти з ящика касового апарату або з іншого місця, де вони зберігаються (у даному випадку, як свідчать показання працівника податкового органу, з деревяного ящику, що стояв біля касового апарату) та визначити їх суму (тобто підрахувати), і, як правило, скласти відповідно до номіналу купюр. Крім того, для проведення операції «службова видача» особа, що відповідальна за проведення розрахунків з покупцями та збереження грошових коштів, повинна внести суму до реєстратора розрахункових операцій, для чого необхідно попереднє підрахування суми грошових коштів. Таким чином, у будь-якому випадку вказані грошові кошти повинні бути відокремлені від грошових коштів, що залишаються в касовому апараті до проведення операції «службова видача». При цьому діючим законодавством, зокрема, Законом про РРО та вказаним Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) не встановлено заборону щодо проведення розрахунків з покупцями під час підрахунку грошових коштів, що повинні бути видані з місця проведення розрахунків з проведенням операції «службова видача».

Суд також зважує на вид діяльності позивача в перевіреному торговому обєкті торгівля ліками в селі, - у звязку з чим продаж ліків повинен здійснюватись працівником позивача не лише з дотриманням встановлених правил їх продажу, але й як найшвидше - для задоволення потреб населення в отриманні відповідної допомоги, у звязку з чим суд приходить до висновку, що проведення підрахунку грошових коштів для їх видачі з місця проведення розрахунків не може заважати нормальній роботі аптечного закладу і завідуюча аптекою повинна була провести розрахунок з покупцями (зокрема, і перевіряючими).

За наявності зазначених недоліків акту перевірки в частині невизначеності місця проведення розрахунків, відсутності описання всіх обставин перевірки, зокрема, наявності або відсутності пояснень завідуючої аптекою з питання місцезнаходження грошових коштів у сумі 2159грн.99коп., та відсутність законодавчо встановленого порядку послідовності дій при проведенні операції «службова видача» та видачі грошових коштів з місця проведення розрахунків, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не доведено допущення позивачем в перевіреному обєкті порушення вимог п.13 ст.3 Закону про РРО.

Більш того, суд зауважує, що проведення суми у розмірі 2160грн.00коп. через РРО, зазначення її в фіскальній памяті РРО, відображення на роздрукованих та збережених Х-звітах, касовій книзі, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі рішення від 07 травня 2009 року №0002472330 фінансових санкцій до позивача у сумі 10799грн.95коп. за порушення вимог п.13 ст.3 Закону про РРО слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж товарів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 травня 2009 року №0002472330 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено допущення Дочірнім підприємством "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" вимог п.13 ст.3 Закону про РРО в перевіреному обєкті, у звязку з чим застосування фінансових санкцій є незаконним та необґрунтованим.

Суд також вважає необхідним зазначити, що постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 25.05.2009 року по справі №3-1173/09г ОСОБА_4 визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.155-1 ч.1 КУпАП. Однак, як свідчить текст даної постанови (а.с.76) під час розгляду справи суд у якості доказу по справі про адміністративне правопорушення розглядав лише матеріали перевірки, що були надані податковим органом, за відсутності ОСОБА_4, тоді як під час розгляду даної справи Окружним адміністративним судом АР Крим розглядаються та оцінюються також докази, надані позивачем, і показання свідків, у звязку з чим вказана постанова не може бути прийнята судом як доказ по справі в порядку, встановленому ч.1 та 4 ст.72 КАС України.

В частині наявності підстав проведення перевірки позивача суд зазначає наступне:

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено на виконання Плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на квітень 2009 року, затвердженого заступником Голови ДПА в АР Крим (а.с.115-116), та на підставі направлень на проведення перевірки №2583 від 17.04.2009 року і №2584 від 17.04.2009 року (а.с.70-71). Суд зазначає, що на вказаних направленнях на перевірку відсутні відомості про їх вручення та підпис працівника позивача. Разом з тим в матеріалах справи наявний акт відмови від підпису матеріалів перевірки, в якому зазначено про те, що працівник позивача відмовилася від підпису направлень (а.с.69).

Суд зазначає, що в акті перевірки наявна відмітка про те, що перевіряючим при проведенні перевірки журнал реєстрації перевірок контролюючих органів спочатку не був представлений (а.с.67, зворотній бік), а був наданий лише в ході проведення перевірки. Зазначені відомості акту представником позивача не оспорююються та не заперечуються; внесення перевіряючими відповідного запису до вказаного журналу підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_4

Таким чином, матеріалами справи підтверджений фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки та складення акту перевірки.

Суд зазначає, що пунктами 3.7 та 3.8 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Суд зазначає, що акт перевірки від 23.04.2009 року було складено на бланку ДПА в АР Крим, працівники якої проводили перевірку; після проведення перевірки акт було передано до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим та зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується копією акту, що надана представником відповідача під час розгляду справи (а.с.67). При цьому матеріалами справи підтверджено, що працівники податкового органу були допущені працівником позивача до перевірки, надали йому на підтвердження своїх повноважень направлення на проведення перевірки.

Таким чином, на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи документів суд приходить до висновку, що працівниками податкового органу, що проводили вказану перевірку, були виконані всі вимоги Закону про РРО та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Матеріалами справи підтверджено надання позивачу належним чином оформлених направлень на проведення перевірки, складення акту перевірки, що свідчить не тільки про допуск позивачем до проведення перевірки, але й про її проведення належним чином.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення перевіряючими під час проведення перевірки вимог Закону про РРО.

Крім того, суд зазначає про відсутність з боку податкового органу порушень вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” під час проведення перевірки, оскільки наведеними нормами врегульовано порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тоді як проведена перевірка є перевіркою за дотриманням позивачем діючого законодавства під час здійснення розрахункових операцій. Також суд зазначає, згідно з вимогами ст.11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” надання позивачу перед початком проведення перевірки наказу про її проведення та направлень на перевірку є умовою для проведення планової або позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачає перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

У даному випадку проведена саме перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу позивача. Вказана перевірка проведена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки в даному випадку була проведена перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то податковим органом дотримано порядок проведення перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 07 травня 2009 року №0002472330 є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року про результати розгляду скарги позивача (а.с.28-34), суд зазначає наступне:

Згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Відповідно до пп.2 п.1 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджено наказом державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. №29 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. за №723/1748), платники податків мають право на оскарження в адміністративному порядку рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. У такому випадку рішення може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня.

Як свідчить текст вказаного рішення ДПА в АР Крим від 03.06.2009 року воно є рішенням про результати розгляду скарги позивача на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002472330 від 07.05.2009 року; вказана скарга ДПА в АР Крим залишена без задоволення, що представниками позивача та відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято не на підставі рішення про результати розгляду скарги, вказане рішення від 03.06.2009 року не встановлює нових обставин, зокрема, стосовно проведеної перевірки, а є лише рішенням про розгляд скарги позивача. У звязку з викладеним суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року про результати розгляду скарги позивача не встановлює для Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" додаткових прав та обовязків та не порушує права і законні інтереси позивача, адже фінансові санкції за результатами проведеної перевірки застосовані саме рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що вже оскаржено позивачем.

На підставі викладеного, з врахуванням того, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002472330 від 07.05.2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що згідно з вимогами ч.1 ст.17 КАС України у задоволенні вимог позивача про скасування рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року необхідно відмовити.

Також суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до вимог ч.1 ст.51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Однак позивачем під час подання заяви про уточнення позовних вимог не заявлено ні клопотання про відмову від адміністративного позову в частині скасування рішення ДПА в АР Крим і закриття провадження по справі в зазначеній частині, ні про залишення позовних вимог у вказаній частині без розгляду. Стосовно вимог позивача про включення зі складу позовних вимог скасування рішення ДПА в АР Крим від 03.06.2009 року, суд зазначає, що такі повноваження згідно з вимогами КАС України відсутні як суду, так і у сторін по справі, зокрема, у позивача. При цьому суд враховує, що під час судового розгляду справи представник позивача уточнився та наполягав на вирішені вимог про скасування рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим №1429/10/25-023 від 03.06.2009 року про результати розгляду скарги позивача.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, у звязку з чим суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 06 квітня 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 12 квітня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002472330 від 07.05.2009 року Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, прийняте стосовно Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація" (код ЄДРПОУ 01978080, юридична адреса: 97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Революції, буд.23) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.