Рішення № 99232900, 27.08.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-а/359/49/2021

Справа №359/9556/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 4-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Довбенка Дмитра Віталійовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтував тим, що 16 листопада 2020 року о 6 годині 30 хвилин керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в м. Бориспіль Київської області та на вимогу поліцейського здійснив зупинку. Під час спілкування поліцейський 4-ї роти 1-го БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області Довбенко Д.В. повідомив позивачу причину зупинки: «не працював причіп на транспортному засобі і не працювали габарити». Відповідач, після ознайомлення з посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу і причепу, а також відповідними страховими полісами, повідомив про складення відносно позивача постанови за ч.1 ст.121 КУпАП у зв`язку з непрацюючими задніми габаритними вогнями на причепі та на транспортному засобі, а також у зв`язку з експлуатацією причепу, на одній осі якого встановлено резину з різним малюнком протектору. В подальшому позивач отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 340 гривень. Проте, в розділі 5 постанови частини: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено про порушення п.31.4.4 ПДР України, а саме керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника склообмивача вітрового скла. Водночас, згідно постанови позивач не порушував п.31.4.4 ПДР України, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Крім цього, відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не повідомив про початок розгляду справи та не представився, не повідомив хто притягується до адміністративної відповідальності, не роз`яснив права та обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не заслухав пояснення та клопотання позивача. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №243436699 від 16 листопада 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача Кермач А.І. підтримав адміністративний позов та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідачів Савонік Д.В. надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення адміністративного позову, вказавши, що твердження позивача, викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За змістом позову позивач акцентує увагу на те, що в постанові, а саме в тексті фабули правопорушення вказано, що водій порушив п.31.4.4. ПДР України, тим самим вбачається, що під час винесення постанови інспектор допустив описку, оскільки повинен був вказати п.31.4.5 г) ПДР України. Водночас, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що зміст тексту фабули оскаржуваної постанови відображає суть вчиненого правопорушення, а саме встановлення на одну вісь шини з різним малюнком протектору. Розглядаючи дану адміністративну справу інспектор поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові та електронні докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2020 року інспектором БПП №1 роти №4 в м Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Довбенко Д.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.4).

Зі змісту даної постанови вбачається, що 16 листопада 2020 року о 6 годині 35 хвилин в м. Бориспіль по вул. Покровська, 4 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якого некоректно працювали задні габарити та на одну вісь було встановлено шини з різним малюнком протектору та різного виробника, чим порушив п.31.4.4 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника і склообмивача вітрового скла.

У відповідності до положення ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами п.31.4.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема склоочисники і склообмивачі вітрового скла: а) не працюють склоочисники; б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі.

Тоді як згідно з п.31.4.5 г) забороняється експлуатація транспортного засобу у випадку якщо на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора.

Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 цього Кодексу.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери інспектора вбачається факт руху автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на одну вісь якого були встановлені шини з різним малюнком протектору. На відеозаписі чітко відображено причіп з реєстраційним номером НОМЕР_2 , а також ліве та праве колесо, які за своїми зовнішніми ознаками, а саме малюнком протектора відрізняються одне від одного (а.с.34).

Дійсно, судом встановлено, що в розділі 5 оскаржуваної постанови «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено, що «16 листопада 2020 року о 06 годині 35 хвилин в м. Бориспіль, вул. Покровська, 4, водій керував транспортним засобом з причепом НОМЕР_2 у якого некоректно працювали задні габарити та на одну вісь було встановлено шини з різним малюнком протектору та різного виробника, чим порушив п.31.4.4 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності склоочисника склообмивача вітрового скла».

Таким чином за змістом фабули постанови про адміністративне правопорушення, а також досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, встановлено, що позивач порушив саме п.31.4.5 г) ПДР України.

Тобто під час складання оскаржуваної постанови інспектором поліції допущена описка в зазначені пункту ПДР України, який порушив позивач. Проте, вказана описка в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, не спростовує обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

В даному випадку основною та обов`язково ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад адміністративного правопорушення.

З огляду на це, обставини, викладені позивачем в адміністративному позові, вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують про неправомірність дій відповідача.

Крім цього, відеозапис з нагрудної камери інспектора спростовує і інші доводи позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскільки, інспектором патрульної поліції Довбенком Д.В. виконано положення, передбачені Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час фіксування адміністративного правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення із встановленням кваліфікації дій позивача відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП. Тому інспектор патрульної поліції Довбенко Д.В. діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Твердження позивача стосовно того, що інспектор патрульної поліції Довбенко Д.В. під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не дав можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП, також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Зокрема, вказівку позивача на те, що було порушено його право скористуватись правовою допомогою, суд вважає необґрунтованою. Зважаючи, на те, що законом не передбачено обов`язкової участі адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку. Також позивач не довів, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.

Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 грудня 2011 року у справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

В той же час, санкція ч.1 ст.121 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3436699 від 16 листопада 2020 року, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП.

Тому, приймаючи вказану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1 ст.121, ч.1 ст.222, ст.251, ст.252, ст.280 КУпАП, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.4 ст.159, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-246, п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського 4-ї роти 1-го батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Довбенка Дмитра Віталійовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський