Рішення № 99227031, 28.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 серпня 2021 р.справа № 400/336/21

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,0 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому заявив такі вимоги:

1) визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо здійснення перерахунку раніше визначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2020 р.;

2) визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 400/2363/20 в частині здійснення перерахунку раніше визначеного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за інші періоди 2020 р.;

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% від суми суддівської винагороди згідно з довідкою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 р.;

4) стягнути з ГУ ПФУ в Миколаївській області моральну шкоду в розмірі 10 000,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним чином: рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 400/2363/20 на ГУ ПФУ в Миколаївській області було покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20. Враховуючи 39-річний стаж роботи судді, на підставі ст. 142 ч. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за розрахунком позивача, повинен був скласти 88% від суддівської винагороди. Відповідач перерахунок провів, але розмір утримання склав лише 62% від суддівської винагороди, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. В частині вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач послався на те, що порушення його прав з боку ГУ ПФУ в Миколаївській області носять системний характер і потягли за собою погіршення стану його здоров`я.

Відповідач позов не визнав та подав відзив, в якому зазначив, що на виконання рішення суду провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . При перерахунку він виходив з стажу роботи судді в 25 років 4 місяці 29 днів, а тому на підставі ст. 142 ч. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII він вірно обрахував утримання в розмірі 62% суддівської винагороди. Також відповідач заперечив проти стягнення моральної шкоди, так як вважає свої дії правомірними, до того ж твердження позивача про спричинення йому моральної шкоди є формальними та бездоказовими (а. с. 15-18).

Позивач подав заяву, якою збільшив позовні вимоги та змінив їх обґрунтування. Відповідно до цієї заяви, з відзиву ГУ ПФУ в Миколаївській області позивач дізнався що причиною, яка зумовила нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в значно меншому розмірі, стало врахування відповідачем стажу роботи судді виключно на посаді судді, проте проходження позивачем строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті, робота на посаді слідчого, стаж на посаді народного судді, при обчисленні стажу відповідачем протиправно не були враховані (а. с. 26-29). У зв`язку з цим, позивач просив:

1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо незарахування при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи судді строку виконання позивачем інших обов`язків, які підлягають зарахування до стажу роботи судді;

2) визнати протиправним здійснення ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 400/2363/20 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 р. у меншому розмірі, а саме 62% від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, згідно з довідкою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20;

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 :

- здійснення правосуддя в судді 1 рік 5 місяців 24 дні;

- виконання інших обов`язків, які підлягають зарахуванню до стажу судді, загальним строком 15 років 3 місяці 9 днів, з яких:

а) проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Радянського Союзу з 10 травня 1972 р. до 16 травня 1974 р. (2 роки 6 днів);

б) половина строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 21 серпня 1974 р. до 18 вересня 1979 р. (2 роки 6 місяців 22 дні);

в) робота слідчим в органах прокуратури Миколаївської області з 3 грудня 1979 р. до 1 серпня 1988 р. (8 років 8 місяців 27 днів);

г) 2 роки роботи юрисконсультом з 2 серпня 1988 р. до 7 липня 1992 р.;

4) зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 400/2363/20 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 94% від суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, згідно з довідкою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20, починаючи з 19 лютого 2020 р.;

5) стягнути з ГУ ПФУ в Миколаївській області заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка виникла за період з 19 лютого 2020 р. до 28 лютого 2021 р. в сумі 813 593,99 грн.;

6) стягнути з ГУ ПФУ в Миколаївській області моральну шкоду в розмірі 10 000,0 грн.

Відповідач подав відзив на вищенаведену заяву позивача, в якій просив відмовити в задоволенні змінених позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII передбачає вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи судді. На підставі цієї норми відповідач взяв до уваги тільки безпосередньо суддівський стаж позивача. Також відповідач вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в конкретному визначеному розмірі, є його дискреційними повноваженнями і суд не вправі підміняти своїм рішення інший державний орган (а. с. 41-43).

У відповіді на наведений відзив позивач вказав на помилковість доводів відповідача про його дискрецію щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а. с. 46).

З приводу прийняття до розгляду заяви позивача, суд зазначає наступне.

Стаття 44 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) наділяє позивача правом змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, КАС України передбачає можливість зміни або предмету або підстав позову, але одночасна зміна і предмету і підстав позову не допускається, так як в такому випадку по суті подається новий позов.

Позивач у своїй заяві, зміст якої наведено вище, по суті змінив як предмет позову (вимоги, звернуті до відповідача), так і його підстави (обставини, які зумовили звернення особи до суду), тобто фактично позивач подав нову позовну заяву.

За таких обставин заява позивача є неприйнятною по суті.

Також вона є неприйнятною з процесуальної точки зору.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд зазначив, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 9-10).

Наведена вище ст. 44 ч. 1 КАС України передбачає можливість подання заяви про зміну предмету або підстав позову тільки у випадку розгляду справи з проведенням судового засідання.

Як визначено ст. 262 ч. 1 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ст. 262 ч. 5 КАС України).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ст. 262 ч. 7 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що у випадку розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, позивач не має права змінювати підставу або предмет позову.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду заяви позивача і вирішує справу з первинно заявленими вимогами.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Спір між сторонами виник з приводу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : позивач вважає, що розмір такого утримання повинен складати 88% від суддівської винагороди працюючого судді, які розраховані ним виходячи з стажу роботи судді в 39 років, тоді як відповідач хоча і розрахував розмір утримання позивача за тим же принципом (у відсотках від суддівської винагороди працюючого судді), але до розрахунку взяв стаж позивача в 25 років, не включивши до нього проходження ОСОБА_1 військової служби, половину строку навчання і роботу на посаді слідчого. Таким чином, визначення вірного розміру стажу роботи суддею ОСОБА_1 , є єдиною спірною обставиною, яка входить до предмету доказування в даній справі і може бути оцінена судом в рамках первинних позовних вимог. Визначення судом дійсного стажу роботи суддею позивача, матиме наслідком і перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у відсотках до суддівської винагороди.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. у справі № 400/2363/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- ГУ ПФУ в Миколаївській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 р. (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92558529).

Слід зазначити, що при розгляді справи № 400/2363/20, суд оцінював законність дій ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці через те, що він не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не пропрацював за результатами такого оцінювання на посаді судді не менше трьох років, тобто спірні правовідносини у справі № 400/2363/20 відрізняються від спірних правовідносин в цій справі, хоча і склались у сфері перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виключає можливість надання оцінки судом в цій справі невиконанню ГУ ПФУ в Миколаївській області рішення у справі № 400/2363/20, як того просить позивач у п. 2 первинно заявлених позовних вимог.

В довідці господарського суду Миколаївської області від 30 січня 2020 р. № 08-33/903/20 зазначено, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 124 858,80 грн. і складається з посадового окладу в розмірі 69 366,0 грн. та доплати за вислугу років розмірі 55 492,80 грн. (а. с. 4).

ГУ ПФУ в Миколаївській області провело перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і за січень 2021 р. виплатило позивачу 77 538,77 грн. (а. с. 6).

За приписами ст. 142 ч. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розраховується за такою формулою: після виходу у відставку суддя отримує 50% від суддівської винагороди, яка виплачується працюючому на аналогічній посаді судді. У разі, якщо стаж роботи судді у відставці складає більше 20 років, за кожен повний рік понад цей строк, розмір утримання збільшується на 2%.

Таким чином, стаж роботи судді є складовою частиною наведеного вище принципу розрахунку і від вірного визначення розміру цього стажу, залежить кінцевий обрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотках.

Як слідує з розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а. с. 5), стаж роботи судді ОСОБА_1 складається з:

- служби в лавах Радянської армії у період з 10 травня 1972 р. до 15 травня 1974 р. (2 роки 6 днів);

- навчання на денному відділенні Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 21 серпня 1974 р. до 25 червня 1979 р. (2 роки 5 місяців 2 дні);

- роботи в прокуратурі Кривоозерського району Миколаївської області на посаді слідчого-стажисту, слідчого з 21 серпня 1979 р. до 17 травня 1982 р. (2 роки 5 місяців 14 днів);

- роботи в прокуратурі Кривоозерського району Миколаївської області на посаді слідчого з 5 жовтня 1993 р. до 26 жовтня 1999 р. (4 місяці 8 днів);

- роботи в прокуратурі Казанського району Миколаївської області на посаді слідчого з 25 жовтня 1982 р. до 9 травня 1983 р. (7 місяців 14 днів);

- роботи в прокуратурі Доманівського району Миколаївської області на посаді слідчого з 10 травня 1983 р. до 1 серпня 1988 р. (5 років 2 місяці 21 день);

- виконуючого обов`язки голови Доманівського районного райнарсуду з 14 серпня 1990 р. до 11 вересня 1990 р. (27 днів);

- виконуючого обов`язки голови Доманівського районного райнарсуду з 8 жовтня 1990 р. до 5 листопада 1990 р. (27 днів);

- виконуючого обов`язки голови Доманівського районного райнарсуду з 29 липня 1991 р. до 24 серпня 1991 р. (25 днів);

- виконуючого обов`язки народного судді Доманівського районного райнарсуду з 27 квітня 1992 р. до 6 липня 1992 р. (2 місяці 9 днів);

- народний суддя Доманівського районного райнарсуду з 27 квітня 1992 р. до 6 липня 1992 р. (2 місяці 9 днів);

- суддя Миколаївського обласного суду з 15 лютого 1993 р. до 28 січня 2002 р. (8 років 1 місяць 13 днів);

- суддя Одеського апеляційного господарського суду з 1 лютого 2002 р. до 23 лютого 2005 р. (3 роки 22 дні);

- суддя Господарського суду Миколаївської області з 24 лютого 2005 р. до 6 січня 2019 р. (13 років 10 місяців 13 днів),

а всього 39 років 11 місяців 28 днів.

Відповідно до ст. 137 ч. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідач не наводить власного розрахунку стажу роботи судді позивача, а тільки зазначає, що цей стаж складає 25 років 4 місяці 29 днів, з чого можливо зробити висновок, що при розрахунку стажу роботи, відповідач взяв до уваги тільки роботу ОСОБА_1 на посаді судді в Миколаївському обласному суді, Одеському апеляційному господарському суді та господарському суді Миколаївської області, хоча і в такому випадку розрахунок не збігається з наведеним відповідачем.

Отже, спірним є питання включення до стажу роботи судді ОСОБА_1 служби в армії, половини строку навчання, роботи слідчим, та роботи на посаді народного судді.

Діючий на теперішній час Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII в п. 34 абз. 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічну норму містив і Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI (п. 11 Перехідних положень цього закону в редакції станом на момент набрання ним чинності).

Таким чином, законом прямо передбачено, що стаж роботи судді слід визначати за тим законом, який діяв на час здобуття такого стажу. Таке правове регулювання є цілком логічним і послідовним - правові норми мають часові межі своєї дії і під час чинності нормативного акту, саме ним визначають права та обов`язки особи, а подальша втрата чинності нормативним актом не призводить до "автоматичної" відміни або втрати тих гарантій, які особа набула за час його дії. Протилежний підхід суперечить принципам соціальної і правової держави, які закріплені в ст. 1 Конституції України та створював би правову невизначеність у правовідносинах.

З приводу зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 строку його служби в Радянській армії та половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 р.), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років (стаж роботи на посаді судді 10 років позивач набув в 2002 р.), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На дату набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453 (30 липня 2010 р.) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до п. 3-1 абз. 2 якої (діяла одночасно з Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. № 2862; втратила чинність 1 січня 2012 р.), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Стаття 43 ч. 4 абз. 2 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. № 2862 передбачала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Роз`яснення поняття "прокурор" міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII.

Враховуючи, що позивач працював слідчим саме в органах прокуратури, суд вважає, що в даному випадку поняття "прокурор" і "слідчий органу прокуратури" у відносинах визначення стажу, є тотожними за своїм правовим змістом.

Стосовно зарахування до стажу роботи судді періоду роботи ОСОБА_1 на посаді народного судді та виконуючого обов`язки голови суду (1990-1992 р.р.), слід зазначити наступне.

У вказаний період був чинний закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 р. 2022-X (втратив чинність 1 червня 2002 р.).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. № 1543-XII, Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Статтею 4 цього Закону встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Як було встановлено ст. 23 ч. 1 Закону "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 р. 2022-X, районні (міські) народні суди обираються у складі народного судді (народних суддів) і народних засідателів.

Голова районного (міського) народного суду: 1) головує в судових засіданнях; призначає народних суддів як головуючих у судових засіданнях; розподіляє інші обов`язки між народними суддями; 2) організовує роботу з народними засідателями; 3) веде особистий прийом, організовує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг; 4) керує вивченням і узагальненням судової практики і веденням судової статистики; вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень; 5) представляє до призначення судових виконавців і організовує їх роботу; 6) керує роботою концелярії суду; 7) організує роботу по підвищенню кваліфікації працівників суду; а також по підвищенню правових знань народних засідателів; 8) організує роботу по пропаганді правових знань і роз`ясненню законодавства населенню, поданню правової допомоги товариським судам; 9) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Якщо до районного суду обрано одного народного суддю, він здійснює повноваження голови районного (міського) народного суду.

Отже, виконання обов`язків народного судді та виконання обов`язків голови народного суду, є діяльністю безпосередньо пов`язаною із здійсненням правосуддя.

З урахуванням вищевикладеного, висновок відповідача про те, що стаж роботи судді ОСОБА_1 дорівнює 25 років 4 місяці 29 днів, і складається виключно з роботи на посаді судді в Миколаївському обласному суді, Одеському апеляційному господарському суді та господарському суді Миколаївської області, помилкові.

Так як зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відбулось саме внаслідок невірного розрахунку відповідачем його стажу роботи судді, належним способом захисту прав позивача в такому випадку є покладення на відповідача обов`язку зарахування до такого стажу вищепроаналізованих періодів.

Вирішуючи вимогу про стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області моральної шкоди в розмірі 10 000,0 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ст. 21 ч. 5 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може проявлятись у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За твердженнями позивача, для захисту свого права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі, він вимушений звертатись за захистом до суду, що через що погіршився стан його здоров`я.

Суд вважає, що саме по собі встановлення факту порушення прав позивача, не є безумовною і самодостатньою підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Суд враховує, що в даному спорі дії ГУ ПФУ в Миколаївській області призвели до таких негативних наслідків, як недоотримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але ці наслідки є відворотними і за рішенням суду позивач може повернути недоплачені йому кошти.

Погіршення стану здоров`я позивача суд до уваги не приймає, так як на підтвердження цієї обставини позивач не подав будь-яких доказів.

Судові витрати у справі відсутні, так як позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а. с. 3) і на підставі ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати. Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) при визначенні стажу роботи судді Коваля Юрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зарахувати наступні періоди:

- служба в Радянській армії з 10 травня 1972 р. до 15 травня 1974 р. (2 роки 6 днів);

- навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 21 серпня 1974 р. до 25 червня 1979 р. (2 роки 5 місяців 2 дні);

- робота в прокуратурі Кривоозерського району Миколаївської області на посаді слідчого-стажисту, слідчого з 21 серпня 1979 р. до 17 травня 1982 р. (2 роки 5 місяців 14 днів);

- робота в прокуратурі Кривоозерського району Миколаївської області на посаді слідчого з 5 жовтня 1993 р. до 26 жовтня 1999 р. (4 місяці 8 днів);

- робота в прокуратурі Казанського району Миколаївської області на посаді слідчого з 25 жовтня 1982 р. до 9 травня 1983 р. (7 місяців 14 днів);

- робота в прокуратурі Доманівського району Миколаївської області на посаді слідчого з 10 травня 1983 р. до 1 серпня 1988 р. (5 років 2 місяці 21 день);

- виконання обов`язків голови Доманівського районного райнарсуду з 14 серпня 1990 р. до 11 вересня 1990 р. (27 днів);

- виконання обов`язків голови Доманівського районного райнарсуду з 8 жовтня 1990 р. до 5 листопада 1990 р. (27 днів);

- виконання обов`язків голови Доманівського районного райнарсуду з 29 липня 1991 р. до 24 серпня 1991 р. (25 днів);

- виконання обов`язків народного судді Доманівського районного райнарсуду з 27 квітня 1992 р. до 6 липня 1992 р. (2 місяці 9 днів);

- народний суддя Доманівського районного райнарсуду з 27 квітня 1992 р. до 6 липня 1992 р. (2 місяці 9 днів);

- суддя Миколаївського обласного суду з 15 лютого 1993 р. до 28 січня 2002 р. (8 років 1 місяць 13 днів);

- суддя Одеського апеляційного господарського суду з 1 лютого 2002 р. до 23 лютого 2005 р. (3 роки 22 дні);

- суддя Господарського суду Миколаївської області з 24 лютого 2005 р. до 6 січня 2019 р. (13 років 10 місяців 13 днів).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) здійснити перерахунок та виплату різниці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 19 лютого 2020 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз