Рішення № 99204035, 19.08.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/11195/21

Провадження № 2-а/127/124/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Жмудя О.О., при секретарі Матвійчук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивовано тим, що постановою старшого сержанта поліції РПС ПОП «Тернопіль» ГУНП в Тернопільській області Горошка Тараса Богдановича, серія ГАБ № 220817 від 25.04.2021 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за те, що 25.04.2021 р. о 10.30 год. в приміщенні залізничного вокзалу м. Тернопіль, вул. Привокзальна, 1, знаходився в масці, яка не щільно закривала ніс і рот.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.

25.04.2021 року о 10.30 год. позивач знаходився в приміщенні залізничного вокзалу м. Тернопіль з одягненим на обличчя засобом індивідуального захисту (медичною маскою). Жодних доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 44-3 ч.2 не надано і у постанові ГАБ № 220817 від 25.04.2021 року не зазначено.

У протоколі АЗ № 163323 від 25.04.2021 року позивачем було записано наступні пояснення: «Із вказаним протоколом незгідний у зв`язку із його безпідставністю. Адмінправопорушення за ст.44-3 ч. 2 КУпАП не вчиняв. Пояснення буду надавати в суді під час оскарження.»

Отже, позивач не погоджується із даним рішенням поліцейського Горошко Т.Б., бо вважає себе невинним, постанову ГАБ № 220817 від 25.04.2021р. необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню за відсутністю доказів, та відсутністю самої події адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати постанову старшого сержанта поліції РПС ПОП «Тернопіль» ГУНП в Тернопільській області Горошка Тараса Богдановича, серія ГАБ № 220817 від 25.04.2021 року, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.44-3 КУпАП.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року замінено неналежного відповідача - Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на належного - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

16.08.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки вимоги позивача є безпідставними та неаргументованими.

В судове засідання сторони по справі не з`явились, позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2021 року старшим сержантом поліції РПС ПОП «Тернопіль» ГУНП в Тернопільській області Горошком Т.Б. винесено постанову серії серія ГАБ № 220817, відповідно до якої 25.04.2021 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебував в громадському місці, а саме в приміщенні залізничного вокзалу м. Тернопіль, вул. Привокзальна, 1, знаходився в масці, яка не щільно закривала ніс і рот. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її повноважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 44-3 КУпАП.

Нормами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, передбачені частиною другою статті 44-3 Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо правомірності свого рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно вказаної вище статті КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в постанові по справі про адміністративне правопорушення та які визначають її суть.

Частиною 2 статті 44-3 КУпАП («Порушення правил щодо карантину людей») передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Норма статті 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено постанову.

Також для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у постанові має бути зазначено, які конкретно дії здійснила особа, вчинивши адміністративне правопорушення.

Так, згідно із матеріалами справи, органом, уповноваженим на складання постанов по справах про адміністративні правопорушення в постанові серії ГАБ № 220817 зазначено, що 11.03.2021 р. в м. Вінниці по вул. Київська, 8 ОСОБА_1 перебував в громадському місці, а саме в приміщенні залізничного вокзалу м. Тернопіль, вул. Привокзальна, 1, знаходився в масці, яка не щільно закривала ніс і рот. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Однак, не зазначено, яку конкретну норму Закону було порушено ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Отже, оскільки у постанові не має жодного посилання на конкретну норму Закону, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченої ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, яка є бланкетною і вимагає аналізу конкретної порушеної норми закону, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбачений ч. 2 ст.44-3 КУпАП.

На підставі викладеного суд вважає, що є підстави для скасування постанови ГАБ № 220817 від 25.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП і закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність складу адміністративного правопорушення).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9,14,72, 74,76, 77, 90, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.

Скасувати постанову ГАБ № 220817 від 25.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, провадження закрити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно вимог ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.

Суддя О.О. Жмудь