Рішення № 99172317, 25.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5123/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір

за позовом Фізичної особи-підприємця Тимченка Вадима Яковича Олександровича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", смт Роздори, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 425 689,53 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Тимченко Вадим Якович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 377 565,00 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-185-ДАА від 15.06.2020, 6 871,68 грн. - пені, 32 064,77 грн. - інфляції грошових коштів, 9 188,08 грн. - річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем (водієм) № К-185-ДАА від 15.06.2020 в частині сплати орендної плати.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 відкрито провадження у справі № 904/5123/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021.

Станом на 14.07.2021 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд зазначає про те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області Мельниченко І.Ф. перебувала у щорічній відпустці у період з 26.07.2021 по 20.08.2021, господарський суд вважає необхідним розглянути дану справі в розумні строки.

З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за орендоване майно відповідно до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.

15.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Тимченко Вадимом Яковичем (далі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі - Орендар, Відповідач) укладений договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К 185-ДАА, відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста Орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу Техніки, керування нею та виконання технічних завдань Орендаря) (далі іменуються - "Техніка"), а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування Техніку з екіпажем і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у Додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору техніка, що передається в оренду, повинна використовуватися Орендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу-виробника.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, а також повернення її з оренди, здійснюється на підставі Актів приймання-передачі.

Строк оренди техніки з екіпажем орієнтовано складає з 20.06.2020 по 20.07.2020 року. Фактичні строки оренди техніки з екіпажем визначаються відповідно до Актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов Договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5.2 Договору орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його від Виконавця або в цей же строк направити Виконавцю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання акту.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9.1 Договору).

На підтвердження виконання умов спірного Договору позивачем надано Акти надання послуг № 1 від 12.07.2020 на суму 204 502, 50 грн. та № 1 від 22.07.2020 на суму 173 062,50 грн., які підписані та скріплені печатками сторін.

Виплата орендної плати проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право здійснювати попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого Орендодавцем рахунку (пункт 5.3 Договору).

Відповідач у порушення взятих на себе за договором зобов`язань, не здійснив оплату за отримані послуги на загальну суму 377 565,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 23/03-2021 про сплату заборгованості у сумі 377 565,00 грн., який залишений відповідачем без відповіді.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач контррозрахунку суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, а також доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків на суму 377 565,00 грн. на момент розгляду спору не надав.

Крім того, на підтвердження суми основного боргу позивачем долучено до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 11.03.2021 на суму 377 565,00 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 25.07.2020 по 22.05.2021 в сумі 9 188,08 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з серпня 2020 року по квітень 2021 в сумі 32 064,77 грн.

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.3 Договору у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.3 цього Договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,01 від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем до стягнення заявлено пеня у сумі 6 871,68 грн. за загальний період з 25.07.2020 по 06.02.2021.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснений позивачем відповідно до умов договору та не суперечить нормам діючого законодавства, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 06.05.2021 на суму 42 568,95 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано:

- договір № б/н від 06.05.2021 про надання правничої допомоги;

- звіт про надання послуг з правничої допомоги № 1 від 20.05.2021 до договору № б/н від 06.05.2021 про надання правничої допомоги;

- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору № б/н від 06.05.2021 про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 Клієнт (Фізична особа-підприємець Тимченко Вадим Якович) доручає, а адвокат (Бойко П.Ю.) бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

За приписами вказаного договору (пункт 2.2 договору) адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: написання та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К 185-ДАА від 15.06.2020 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Тимченко Вадимом Яковичем і ТОВ «Дніпроагроальянс» в розмірі 377 565, 00 грн. з нарахуванням всіх штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат, 3% річних), а також вчинення будь-яких дій пов`язаних зі стягненням заборгованості.

Згідно з пунктом 4.1 Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару успіху в розмірі 10 % від суми задоволених судом майнових позовних вимог Клієнта протягом 30 календарних днів з дати прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, господарський суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, та є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 568,95 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (52532, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Роздори, вул. Робоча, 10-Б; код ЄДРПОУ 34590337) на користь Фізичної особи-підприємця Тимченка Вадима Яковича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 377 565,00 грн. - основного боргу, 9 188,08 грн. - 3 % річних, 32 064,77 грн. - інфляції грошових коштів, 6 871,68 грн. - пені, 6 385,35 грн. - судового збору, 42 568,95 грн. - витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.08.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко