Ухвала суду № 99158312, 25.08.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6625/21

Провадження № 2/442/1379/2021

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"25" серпня 2021 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Павлів З.С., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «Консул» до ОСОБА_1 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна, -

встановив:

20.08.2021 ПП «Консул» звернулося до суду з позовом, в якому просить виділити ПП «Консул» в натурі 22/100 частки зі спільної часткової власності на нежитлове приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на ним в частці 1/1 на нежитлові приміщення, загальною площею 85,7 кв.м. а саме: приміщення «1» площею 16,9 кв.м., приміщення «2» площею 17,1 кв.м., приміщення «3» площею 17,4 кв.м., приміщення «4» площею 17,4 кв.м., приміщення «5» площею 12,5 кв.м., приміщення «6» площею 4,4 кв.м. у нежитловій будівлі гуртожитку літ. «А-2», як на новоутворений об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, – визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

У відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання цивільного позову юридичною особою майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1, 2 статті 9 Закону «Про судовий збір»).

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону «Про судовий збір»).

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, а також встановлено вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до Інструкції платіжне доручення оформлюється платником за формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Реквізит «Призначення платежу» платник заповнює так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

У платіжному дорученні, який є документом про сплату судового збору, в розділі «Призначення платежу» мають бути зазначені відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. В іншому випадку квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі і не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви.

Дана позиція кореспондує із позицією Верховного суду, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №922/496/17 та (ВС/КГС №905/1057/18 від 16.01.2019).

Як вбачається з долученого до матеріалів справи висновку про вартість майна, вартість такого становить 114000 грн.

До позовної заяви позивачем не долучено квитанцію про сплату судового збору, а тому позивачем слід сплатити 2270 грн., за наступними реквізитами: отримувач: ГУК Львів/Дрогобицька ТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ 38008294), банк отримувача Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA628999980313121206000013931, код класифікації доходів бюджету 22030101, з відповідним зазначенням призначення платежу.

У ч.1 ст.2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язаний оформити таку у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

При таких обставинах дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, –

постановив:

Позовну заяву Приватного підприємства «Консул» до ОСОБА_1 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна - залишити без руху.

Повідомити Приватне підприємство «Консул» про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити Приватному підприємству «Консул», що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Павлів З.С.