Ухвала суду № 99101267, 19.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 6/522/808/21

Справа № 522/20387/19

УХВАЛА

19 серпня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали справи за поданням Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , за участі стягувача: Акціонерне товариство «Кредобанк»,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 року надійшло подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , за участі стягувача: Акціонерне товариство «Кредобанк».

Подання мотивоване тим, що на виконанні у Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №62478056 з примусового виконання виконавчого листа №522/20387/19 від 07.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредитобанк» грошової суми у розмірі 130760,33 грн. 28.04.2021 року та 04.06.2021 року не вдалося провести опис майна, адже боржник двері не відчиняє. Сусіди пояснили, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , але буває рідко та двері нікому не відчиняє. Відсутність доступу до квартири унеможливлює подальше проведення виконавчих дій.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначено складу суді від 17.08.2021 року, справа 19.08.2021 року була передана судді Бондарю В.Я., оскільки 18.08.2021 року – суддя Бондар В.Я. перебував у відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець просив розглянути подання за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист з метою виконання заочного рішення від 03.02.2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № CL-177728 від 18.03.2019 року в загальному розмірі 130760,33 (сто тридцять тисяч сімсот шістдесят) гривень 33 копійок.

06.07.2020 року старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУЮ (м. Одеса) Виговським Ю.Д. відкрито виконавче провадження №62478056.

З інформаційної довідки №2221780009 від 01.09.2020 року з Державного реєстре речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 .

З свідоцтва про право власності на житло від 08.02.2013 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 в рівних частках належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З акту державного виконавця від 04.06.2021 року вбачається, що боржника вдома не було виявлено. Потрапити до квартири не було змоги, оскільки двері ніхто не відчинив. Виклик до відділу залишено в дверях.

Згідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Державним виконавцем на обґрунтування доцільності проникнення до квартири, частина якої на праві власності належить боржнику, не надано доказів, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані державним виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, як то встановлення не лише належності на праві власності вказаної квартири боржнику, а і реєстрацію боржника у вказаній квартирі, його фактичне проживання за вказаною адресою тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджав вільному доступу державного виконавця до свого житла.

Доданий до подання акт державного виконавця не може вважатися такими доказами, оскільки, в ньому вказано лише про те, що двері ніхто не відчинив, що ніяким чином не свідчить про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до свого житла.

За таких обставин судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 263-265, 353, 354, 439, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні поданням Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , за участі стягувача: Акціонерне товариство «Кредобанк».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали.

Суддя В.Я.Бондар