Постанова № 99098376, 17.08.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.08.2021

Справа № 937/6154/21

Провадження 3/937/2175/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» серпня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Колодіної Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Арифової Л.А.,

за участі сторін:

прокурора – Чиніна Д.Ю.,

оперуповноваженого – Богуна М.П.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, – Савлука О.О.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області ДСР НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заступника командира інженерно-саперного батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини А2558 ЗСУ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №363 від 29 червня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника командира інженерно-саперного батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини А2558 ЗСУ, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язаний був до 01 квітня 2021 року подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік. Проте, згідно публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідних форм на веб-ресурсі, а саме 06.05.2021, що є порушенням вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», за що ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не визнав та пояснив, що він – посадова особа, не матеріально відповідальна особа. Про те, що він не подав декларацію, дізнався 06.05.2021. Так, 23.02.2021 через мобільний телефон ОСОБА_1 подавав декларацію. У зв`язку з технічним збоєм, вона не пройшла, підтвердження не отримував, але думав що декларація пройшла. ОСОБА_1 зателефонували та сповістили, що він не подав декларацію, останній зайшов в НАЗК зробив скриншот та надіслав. ОСОБА_1 вважає, що з технічних причин декларація не пройшла. Правопорушник зазначив, що з 2017 року подає декларацію, ключ електронний в нього є. Він не працював з комп`ютерами, бо вони могли бути вилучені.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Савлук О.О. підтримав думку ОСОБА_1 та пояснив, що ОСОБА_1 подавав декларацію через телефон, був технічний збій, тому вона не пройшла. Останній вважав, що вона пройшла, але коли йому подзвонили 06.05.2021, що немає декларації, він повторно подав. ОСОБА_1 був впевнений, що декларація пройшла.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 є військовою особою, був обізнаний про подання декларації та перевірку подання декларації, оскільки подає вже не перший рік. Він мав можливість подати декларацію, т.я. в даний період у нього не вилучалася комп`ютерна техніка, просив суд визнати ОСОБА_1 винним та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді мінімального штрафу.

Оперуповноважений у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 порушив вимоги, несвоєчасно подав декларацію, він військовослужбовець, тобто посадова особа, яка подає декларацію. ОСОБА_1 повинен був подати декларацію до 01.04.2021, а подав – 06.05.2021. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що у військовій частині було вимкнуто техніку, тому неможливо було подати електрону декларацію.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, думку прокурора та оперуповноваженого, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідності до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;

Згідно ч.1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

У відповідності до п.п. 14 п.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового контролю відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Для кваліфікації діяння, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КпАП України необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 судом було встановлено, що він подав щорічну електронну декларацію за 2020 рік 06 травня 2021 року, тобто поза строком, передбаченим ч.1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції».

Щодо суб`єктивної сторони скоєння правопорушення, то необхідно зазначити, що конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КпАП України є несвоєчасне подання декларації без поважних причин. Тобто, за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи судом не було встановлено наявність поважних причин неподання декларації з 01 січня 2021 року по 01 квітня 2021 року.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Гавенда проти Польщі» зазначено, що якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи вищевказане рішення ЄСПЛ через призму даної справи про адміністративне правопорушення, можливо зробити висновок, що ч.1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» містить досить зрозумілі й чіткі формулювання, які дають громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими вони можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності, тож вони можуть передбачити наслідки його застосування, що не суперечить принципові верховенства права.

За таких обставин, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КпАП України, за кваліфікуючою ознакою несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, той факт, що він раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, ступінь його провини, майновий стан.

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та вирішуючи питання про адміністративне стягнення, яке слід застосувати до особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що воно має бути визначене у вигляді штрафу згідно санкції ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, ч.1 ст. 172-6, ст.ст. 283, КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», суд

П О С Т А Н О В И В:

Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні 00 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Л.В. Колодіна