Ухвала суду № 9909643, 27.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.А. .

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2010 року № 2-а-28664/09/1270

зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Міронової Г.М. суддів:

при секретарі

за участю позивача

відповідача Попова В.В., Радіонової О.О.

Сухоцькій Д.Ю.

Калашнікова Є.М. по довіреності;

Маштакової Є.С. по довіреності; у відкритому судовому засіданні

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

Луганського окружного адміністративного суду

22 січня 2010 року

№ 2-а-28664/09/1270

товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр»

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 17 листопада 2009 року посадовими особами Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську був складений акт № 1012/23/33765942 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008 року по 28.02.2009 року. На підставі зазначеного акту, заступником начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську Усенко М.В. винесено податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0001912310/0 від 03.12.2009 р. у розмірі 2296584,0 грн. З зазначеним рішенням ТОВ «Топсервіс-Центр» не погоджується, вважає його неправомірним та таким, що повинно бути скасовано з наступних підстав. За вказаний період ТОВ «Топсервіс-Центр» раніше вже перевірялося, про що був складений Акт № 645/23/33765972 від 17.07.2009 року планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Топсервіс-Центр» по питаннях дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009. ТОВ «Топсервіс-Центр» у повному об'ємі надало для перевірки належним чином оформлені податкові накладні. Порушень правомірності нарахування податку на додану вартість за вказаний період виявлено не було. Позивач у позовній заяві посилається на те, що повторне проведення перевірки - є порушенням п. 4 Указу Президента № 817/98 від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності». Позивач посилається на те, що відсутні законні підстави для проведення невиїзної документальної перевірки відповідно до п.п.2.3 п.2 Методичних рекомендацій по порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації і проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355. Підставою для перевірки не може бути порушена за ст.364 ч.2 КК України кримінальна справа відносно третіх осіб (ТОВ «Енерготопсервис»), оскільки в ч.13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України» йдеться про порушенні кримінальної справи відносно платника податків (посадових осіб платника податків). Кримінальна справа по ознаках зловживання службовим положенням посадових осіб ТОВ «Енерготопсервис» не може служити підтвердженням факту порушення кримінальної справи відносно ТОВ «Топсервіс-Центр» як платника податків в розумінні податкового законодавства. Зміст і висновки, викладені в акті, та рішення про застосування штрафних фінансових) санкцій № 0001912310/0 від 03.12.2009 р. неправомірні та не відповідають чинному законодавству України, а саме: ТОВ «Енерготопсервіс», що було постачальником ТОВ «Топсервіс-Центр» є діючим підприємством, його державну реєстрацію - не скасовано, та на даний час «Енерготопсервис» як і ТОВ «Топсервіс-Центр» є платником податку на додану вартість. Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включаються суми, підтверджені належним чином податковими накладними. В рамках проведених перевірок Ленінська МДПІ м. Луганська не проводила перевірку наявності або відсутності належним чином оформлених податкових накладних. Проте, згідно п.3.2.2 і додатка № 4 № 645/23/33765972 від 17.07.2009 року планової виїзної документальної перевірки, ТОВ «Топсервіс-Центр» по питаннях дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., ТОВ «Топсервіс-Центр» у повному об'ємі надав для перевірки належним чином оформлені податкові накладні. Перевірка ТОВ «Топсервіс-Центр» проводилася в період з 14.10.2009 року по 10.11.2009 року, проте в п.3.1.2 акту (стор.7) відображено, що в ході перевірки використаний висновок від 11.11.2009 р. про результати перевірки ТОВ «Енерготопсервіс», що є порушенням і не може використовуватися як достовірний факт, в акті перевірки № 1012/23/33765942 від 17.11.2009 року. Відповідно до п.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної підтверджуючою факт придбання товарів. Податкові зобов'язання по ПДВ ТОВ «Енерготопсервіс» не відмінені, і отже ТОВ «Топсервіс-Центр», як покупець має право на податковий кредит. Останнє підтверджене відповідними податковими накладними, що відображено в акті проведення перевірки ТОВ «Енерготопсервис» №649/23/33765874 від 20.07.2009 року. При цьому слід зазначити, що ні закон про ПДВ ні інші законодавчі акти не ставлять право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Актом № 645/23/33765972 від 17.07.2009 планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Топсервіс-Центр» по питаннях дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. підтверджена правильність достовірність нарахування і сплати до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Топсервіс-Центр» за період з 01.05.2008 по 28.02.2009. Товариство здійснює роздрібну торгівлю на АЗС через зареєстровані відповідно до законодавства РРО кінцевому споживачу. У період, що перевірявся, єдиним постачальником товару по договору постачання було ТОВ «Енерготопсервис». Отже, ствердження працівників відображені в акті про безтоварні договори і визнання їх нікчемними є безпідставними, оскільки відсутні докази безтоварності операцій. Весь бензин придбаний позивачем у ТОВ «Енерготопсервіс» за перевірений Ленінською МДПІ у м.Луганську період було реалізовано ТОВ «Топсервіс-Центр» кінцевому покупцю через мережу паливо-роздавальних станцій у м. Луганську, з проведенням цих операцій зареєстровані та опломбовані РРО. Проведення зазначених операцій з реалізації бензину кінцевому покупцеві підтверджується чеками касових апаратів, фіскальними звітами, тощо. З огляду на зазначене висновки Ленінської МДПІ про безтоварність угод є хибними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року позов було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про застосування штрафних санкцій № 0001912310/0 03.12.2009 року у розмірі 2296584 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що дане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснень сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008 р. по 28.02.2009 р. було складено акт № 1012/23/33765942 від 17.11.2009 року. У висновку акту зазначено, що невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Топсервіс-Центр» п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531056 тис. грн., у тому числі: травень 2008 року в сумі 334888 грн., червень 2008 року в сумі 331287 грн., липень 2008 року в сумі 370664 грн., серпень 2008 року в сумі 308727 грн., лютий 2009 в сумі 185490 грн.

На підставі вказаного акту Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 року № 0001912310/0, у якому визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Топ сервіс-Центр» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій: за основним платежем - 1531056 грн., за штрафними санкціями - 765528 грн.

Колегія суддів зазначає, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є законність. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції приписів саме Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, доведених листом Державної податкової адміністрації України № 16071/7/16-1517 від 29.08.2006 року, на які посилається апелянт у вимогах щодо задоволення апеляційної скарги, підтверджена податковим органом, сума бюджетного відшкодування це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, яка обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) чи позапланової виїзної документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що згідно 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що зазначений Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобов'занням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність праве на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку ТОВ «Топсервіс-Центр» , не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача , суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, як встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитись колегія суддів, сума бюджетного відшкодування, відповідно до позапланової виїзної документальної перевірки, за якої відповідачем складено вищевказані довідки, повинна вважатися підтвердженою, у звязку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки у підпункті 4.1 пункту 4 Наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 21.05.2001 N 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 Порядку відшкодування податку на додану вартість зазначено: відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головним доводом апеляційної скарги є посилання на неможливість здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності через зняття суб'єкта підприємницької діяльності з державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Проте, як було встановлено судом першої інстанції і з чим не може не погодитися судова колегія, на час здійснення господарських операцій ПП «Денмар-2007» та ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 27 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, Державна податкова адміністрація України складає і один раз на півріччя (та, у разі окремого розпорядження Голови ДПА України, - додатково) друкує в журналі "Податковий вісник України" перелік усіх анульованих індивідуальних податкових номерів та усіх скасованих (анульованих) Свідоцтв - з повідомленням, відповідно, причини зняття суб'єкта підприємницької діяльності з реєстрації або анулювання Свідоцтва, а також усіх втрачених Свідоцтв.Згідно з п. 35 цього ж Положення в редакції наказу ДПА України від 24.05.2005 р. N 185 для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця, у термін до 12 числа місяця, оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005 р., встановлено, що для інформування платників податку центральний податковий орган: не менш як один раз на місяць оприлюднює реєстр платників податку на додану вартість на офіційній сторінці (сайті) глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, надання інформації з якої є вільним (безоплатним); періодично (але не рідше ніж: один раз на півріччя) оприлюднює перелік осіб, позбавлених податкової реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій статус контрагентів позивача, як юридичних осіб та платників податку на додану вартість, був чинним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі № 2-а-28664/09/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 02 червня 2010 року.

Головуючий суддя: Г.М.Міронова

Судді: В.В.Попов

О.О. Радіонова