Ухвала суду № 9909612, 26.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

справа № 2а 14037/09/0570 Суддя 1-ї інстанції Шальєва В.А. Суддя доповідач Сухарьок М.Г.

У К Р А Ї Н А

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року м. Донецьк

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.

при секретарі Чеплигіні П.І.,

за участю сторін: від позивача Рудакова Л.В., Камінський А.Ф.,

від відповідача Анеліна О.В., Антощук О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі № 2а-14037/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Алмамет Україна” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ “Алмамет Україна” звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001052342/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 74203 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27615,3 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001062342/0 у повному обсязі, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі № 2а-14037/09/0570 позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

ТОВ “Алмамет Україна” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої був складений акт № 1797/23-2/35387782 від 27.07.2009 року.

В зазначеному акті відповідачем встановлені порушення ТОВ „Алмамет Україна" вимог пп. 5.2.15 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ „Алмамет Україна" занижений податок на прибуток в загальній сумі 80203 грн..; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на 59363 грн.

На підставі даного акту Жовтневою МДПІ м. Маріуполя були прийняті спірні повідомлення-рішення № 0001052342/0 та № 0001062342/0.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 5.2.15 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок включення до валових витрат вартості послуг з лабораторних вимірювальних досліджень вапна дрібнодисперсного флюідизованого в сумі 296811 грн., що надавались позивачу ТОВ „Метпромсервіс".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Алмамет Україна" в періоді, що перевірявся, є виробництва вапна.

02.11.2007 р. ТОВ „Алмамет Україна" був укладений контракт № 015/3379 з ВАТ „Алчевський металургійний комбінат", за умовами якого ТОВ “Алмамет Україна" продає ВАТ „Алчевський металургійний комбінат" вапно дрібнодисперсне флюідизоване з якістю та на умовах, визначених у додатках до контракту.

З метою виконання умов контракту на поставку вапна з погодженою сторонами якістю, враховуючи відсутність у позивача відповідного обладнання для перевірки хімічного складу вапна, ТОВ „Алмамет Україна" був укладений договір з ТОВ „Метпромсервіс" на виконання послуг від 01.04.2008 р. № 01/04-08, за умовами якого ТОВ „Метпромсервіс" виконує послуги по проведенню лабораторних вимірювальних досліджень.

ТОВ „Метпромсервіс" фактично виконувались послуги з проведення хімічного аналізу зразків вапна, які були оплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі Закону) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано віднесені витрати з оплати послуг по проведенню хімічного аналізу вапна до складу валових витрат.

Підпункт 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.15 пункту 5.2 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”.

ТОВ „Метпромсервіс" позивачу були видані сертифікати аналізу якісних показників вапна, в яких зазначені показники хімічного складу вапна.

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що діюче законодавство не містить спеціальних вимог до форми та змісту сертифікатів якості, порядку підтвердження якості товару. З умов контракту, на виконання якого проводились дослідження, випливає, що сертифікат якості - це товаросупровідний документ, якій містить інформацію про якісні характеристики вапна, його хімічний склад і фізичні властивості (розмір зерна).

Законом України “Про підтвердження відповідності" на позивача не покладений обов'язок видати покупцеві товару сертифікат якості продукції. Такий обов'язок встановлений умовами укладеного контракту та загальними вимогами законодавства.

Вимірювальна лабораторія ТОВ „Метпромсервіс" не надавала позивачеві послуги з підтвердження відповідності вапна встановленим законодавством вимогам, проте виконувала послуги з проведення хімічного аналізу вапна з метою надання позивачеві відповідної інформації щодо хімічних характеристик вапна в цілях поставки вапна за якістю, встановленою в контракті.

Суд першої інстанції вірно встановив, що на вид послуг, що надавались ТОВ „Метпромсервіс" позивачу, вимоги Закону України “Про підтвердження відповідності" не поширюються, тому не розповсюджуються вимоги пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" на порядок формування валових витрат позивачем.

Судова колегія не приймає доводи відповідача про відсутність у вимірювальної лабораторії ТОВ „Метпромсервіс" відповідної атестації на право проведення вимірювань (визначення хімічного складу вапна), оскільки відповідно до ч. 7 статті 24 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" необхідність атестації калібрувальних лабораторій підприємств і організацій на проведення калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб цих підприємств і організацій, а також атестації вимірювальних лабораторій підприємств і організацій на проведення вимірювань поза сферою поширення державного метрологічного нагляду визначається відповідними підприємствами і організаціями. А відповідно до ч. 2 ст. 38 цього Закону атестація калібрувальних і вимірювальних лабораторій підприємств і організацій на проведення відповідно калібрування засобів вимірювальної техніки для власних потреб цих підприємств і організацій та вимірювань поза сферою поширення державного метрологічного нагляду здійснюється з урахуванням частини сьомої статті 24 цього Закону.

Таким чином, діюче законодавство України в галузі оподаткування не пов'язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат вартості певних послуг з наявністю чи відсутністю у особи, яка надає такі послуги, певних дозвільних документів на надання таких послуг (проведення робіт). Дозвільні документи, на відсутності яких наполягає відповідач, не є розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених вимог є безпідставними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завдання органів державної податкової служби визначені у ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", якими є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства у сфері підтвердження відповідності та метрологічної діяльності, оскільки це є компетенцією державної метрологічної служби, яка організовує, провадить та координує діяльність, спрямовану на забезпечення єдності вимірювань у державі, а також здійснює державний метрологічний контроль і нагляд за додержанням вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

Відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 74203 грн. тягне за собою відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій в розмірі 27615,3 грн.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, безпідставним є й визначення податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 59363 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі № 2а-14037/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Алмамет Україна” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі № 2а-14037/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені і виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 травня 2010 року. ЇЇ повний текст буде виготовлений 31 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.