Ухвала суду № 9909428, 25.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

25 травня 2010 року справа № 2а-22239/09/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В. суддів: Білак С.В., Ястребової Л. В. при секретарі судового засідання:

за участю представників:

від позивача

від відповідача Агейченковій К.О.

Доканова Н.І.

Удод М.І. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні

Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-22239/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереработка» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 березня 2010 року у справі № 2а-22239/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереработка» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 травня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Д.В.Ляшенко С.В.Білак Л.В.Ястребова

Головуючий у 1 інстанції Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2010 року справа № 2а-22239/09/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В. суддів: Білак С.В., Ястребової Л. В. при секретарі судового засідання:

за участю представників:

від позивача

від відповідача Агейченковій К.О.

Доканова Н.І.

Удод М.І. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні

Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-22239/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереработка» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереработка» (далі по тексту - ТОВ «Донбасвуглепереробка») звернулося до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту Красноармійська ОДПІ у Донецькій області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000622640/0 від 04.10.05 на суму 195 013,00 грн., 0000622640/1 від 13.12.05 року на суму 195 013,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» вимог податкового та валютного законодавства за період 01.02.2004 року по 25.02.2004 року № 48/26-2-32011542 від 23.09.2005 року, за порушення п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000622640/0 від 04.10.2005 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195 013,00 грн. За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622640/1 від 13.12.2005 року.

Позивач просить визнати недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення, вказуючи на невідповідність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам справи.

Постановою від 26 березня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Позивач ТОВ «Донбасвуглепереробка», згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32011542, дата проведення державної реєстрації 12.06.2002 року, здійснює свою діяльність згідно Статуту (у новій реакції), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 06.09.2005 року.

ТОВ «Донбасвуглепереробка» 08.10.2003 взято на облік в Красноармійській обєднаній державні податковій інспекції як платника податків (Далі за текстом - Красноармійська ОДПІ).

Красноармійською ОДПІ у Донецькій області було видано ТОВ «Донбасвуглепереробка» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06533142 від 20.10.2003 року.

Відповідач Красноармійська ОДПІ у Донецькій області є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Красноармійською ОДПІ у Донецькій області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Донбасвуглепереробка», код за ЄДРПОУ 32011542, за період з 01.02.2004 р. по 29.02.2004 р.

За результатами вказаної перевірки 23.09.2005 року складено акт № 48/26-32011542.

Згідно висновків вказаного акту документальною перевіркою встановлені з боку ТОВ «Донбасвуглепереробка» порушення: пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на суму 130 009,00 грн., у тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на суму 130 009,00 грн., а саме по періодам-лютий 2004р.-130 009,00 грн..

04.10.2005 року Красноармійською ОДПІ згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки № 48/26-32011542 від 23.09.2005 р., за порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622640/0.

Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Донбасвуглепереробка» визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 195 013,00 грн., у тому числі за основний платіж 130 009,00 грн., штрафні фінансові санкції 65 004,00 грн.

Рішенням Красноармійської ОДПІ за № 17478/3-25-307-2 від 01.12.2005 року за результатами апеляційного узгодження зазначеного податкового повідомлення - рішення скарга позивача залишена без задоволення, 13.12.2005 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622640/1.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього ж Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Висновок щодо порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства полягає в тому, що в графі «опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм)» було зазначено струмознімач ТС-150. Відповідно до висновку комплексної криміналістичної експертизи від 31.03.2005 р. № 1360/1361, проведеної Київським науково- дослідним інститутом судових експертиз, відібрані під час митного оформлення у ЗАТ «Укрсплав», ТОВ «Промекс», ТОВ «Донновотекс», ТОВ «БрокБізнес» та ПП «Селена» обєкти не можуть використовуватися за призначенням як струмознімач ТС-150, оскільки вони є фрезерованими виливками та виливками, виробленими зі сплавів алюмінію та не є виробами зазначеного найменування.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті податковим органом протиправно, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2004 року між ЗАТ «Укрсплав» та ТОВ «Донбасвуглепереробка» було укладено договір купівлі продажу № 12/02-04, відповідно до якого ЗАТ «Укрсплав» прийняло на себе зобовязання поставити та передати у власність ТОВ «Донбасвуглепереробка» товар (Струмознімач ТС-150) в кількості 223 штук за ціною 2 915,00 грн., на загальну суму 780 054,00 грн., у т.ч. ПДВ 130 009,00 грн., умова поставки EXW (Інкотермс в редакції 2000 року) склад вантажовідправника.

Згідно з накладною № 57/2 від 27.02.2004 року, посвідченою печаткою ТОВ «Донбасвуглепереробка» відправник ЗАТ «Укрсплав» передав, а отримувач ТОВ «Донбасвуглепереробка» прийняв струмознімач ТС-150 у кількості 223 шт. за ціною 2 915,00 грн. на загальну суму 780 054,00 грн.

ЗАТ «Укрсплав» склав податкову накладну № 247/1 від 27.02.2004 року повязану із реалізацією ТОВ «Донбасвуглепереробка» товару (струмознімач ТС-150 у кількості 223 шт.) на загальну суму 780 054,00 грн. у т.ч. ПДВ 130 009,00 грн.

Постачальником ЗАТ «Укрсплав» на реалізацію вищевказаного товару надав ТОВ «Донбасвуглепереробка» рахунок № 131/1 від 27.02.2004 року на суму 780 054,00 грн. у т.ч. ПДВ 130 009,00 грн.

ТОВ «Донбасвуглепереробка» розрахувався за отриманий товар шляхом перерахунку на п/р ЗАТ «Укрсплав» суми у розмірі 653 699,97 грн. 30.03.04 року, та суми 50 000,00 грн. 23.04.2004 року.

12.02.2004 року між ЗАТ «Укрсплав» та ТОВ «Донбасвуглепереробка» було укладено договір відповідального зберігання № 5, на виконання якого позивач за актом приймання передачі майна на відповідальне збереження від 27.02.2004р. передав ЗАТ «Укрсплав» струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. за ціною 2 915,00 грн. на загальну суму 780 054,00 грн., у т.ч. ПДВ- 130 009,00 грн., яке було повернуто позивачу згідно акту від 17.03.2004 року.

Між ТОВ «Донбасвуглепереробка» та ЗАТ «Укрсплав» 05.03.04 року було укладено договір комісії, за яким позивач доручив ЗАТ «Укрсплав» реалізувати у 2004 році від імені та за дорученням позивача на зовнішньому ринку струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. на загальну суму 653 699,97 грн., без ПДВ.

Згідно п. 3.2 договору ЗАТ «Укрсплав» зобовязаний перерахувати грошові кошти у національній валюті Україні на розрахунковий рахунок позивача в сумі, яка дорівнює фактурній вартості проданого товару на день оформлення вантажної митної декларації, а позивач перераховує комісійну винагороду протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт та звіту.

17.03.2004 року між сторонами укладений акт передачі товару на комісію, за яким позивач передав ЗАТ «Укрсплав» струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт.

Згідно звіту комісіонера з березень 2004р. ЗАТ «Укрсплав» уклав контракт № 46 від 10.03.2004 року з фірмою «ALLEVET LLC» (США) на поставку товару, прийнятого на комісію, відповідно до якого було відвантажено за кордон товар - струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. за ціною 550 дол. США на загальну суму 122 650 дол. США згідно вантажно-митних декларацій від 18.03.2004 року № 70000/4/203979 та № 70000/4/203981.

Факт отримання позивачем грошових коштів, згідно платіжного доручення № 1322 від 30.03.2004 року, за реалізований комісіонером товар в сумі 653 699,97 грн., сторонами не оспорюється. Цей факт також був встановлений актом перевірки.

Крім того, не приймаються до уваги доводи податкового органу про невідповідність опису (номенклатура) товару (струмознімач ТС-150), що підтверджується висновками комплексної криміналістичної експертизи від 31.03.2005 р. № 1360/1361, з наступних підстав.

Зазначена експертиза була призначена та проведена в процесі розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_9 в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 201 ч.2, 15 ч.2 ст. 201 ч. 1, 212 ч.1, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України. Вироком Київського районного суду м. Донецька від 16 липня 2007 р. ОСОБА_9 був виправданий в скоєнні зазначених злочинів зі відсутністю в його діях складу злочинів. Зазначений вирок набрав законної сили.

Висновки експертизи КНДІСЕ № 1360/1361 від 31.03.2005 р. були лише одним з доказів в кримінальній справі. Вироком суду встановлено, що обєкти дослідження були надані на дослідження без пакування, що не відповідає вимогам ст. 186 КПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що в матеріалах експертиз відсутні дані про те, які саме зразки були предметом дослідження, а тому відсутні підстави для висновку, що в процесі проведення експертизи експертами не досліджувались саме струмознімачі ТС-150, які були експортовані позивачем.

З вироку суду, який набрав законної сили, вбачається, що в процесі досудового слідства в кримінальній справі були проведені інші експертизи, предметом дослідження яких також були струмознімачі ТС-150. Так, у відповідності до висновків Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 1619/14 від 28.04.2004 року струмознімачі ТС-150, зразки яких досліджувались експертом, є продукцією, яка виготовлена за оформленими та зареєстрованими відповідно до ДСТУ 1.3-93 та ДСТУ 3892-75 технічним умовам ТУ У 31.2-24650607-004-2003 та мають використовуватися для забезпечення електричного звязку між електроконтактною мережею та тяговим електродвигуном шахтних електровозів.

До того ж згідно вказаного вироку суду, серед іншого встановлено, що постановою начальника 1 Управління головного слідчого управління Служби безпеки України від 02.03.2006 року відмовлено, у порушенні кримінальної справи за фактом скоєння керівниками та представниками підприємств, у тому числі і ТОВ «Донбасвуглепереробка» злочину передбаченого ст. 201 КК України, на підставі ст. 6 п.2 КПК України.

Отже, з урахуванням встановлених вироком суду обставин не приймаються до уваги доводи податкового органу про невідповідність опису (номенклатура) товару (струмознімач ТС-150), що підтверджується висновками комплексної криміналістичної експертизи від 31.03.2005 року № 1360/1361, проведеної Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз.

В матеріалах справи наявна довідку, яка була надана ТОВ «Донбасвуглепереробка», згідно якої позивач зазначив, що в декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2004 року № 6242 від 12.05.2008 року у складі валових доходів відображена суму доходу від продажу струмознімачів ТС -150 ЗАТ «Укрсплав» за договором № 15 від 05.03.2004 року у сумі 653 699,97 грн. У складі валових витрат відображена сума придбання вказаних струмознімачів 650 045,00 грн. Нараховано податок на прибуток за вказаною господарською операцією у сумі 913,74 грн. і повністю перераховано до бюджету. Заборгованості перед бюджетом немає.

Вказана обставини підтверджується копією декларації від 07.05.2004 року за 1 квартал 2004 року з податку на прибуток підприємства, у якій задекларовано валовий дохід підприємства на суму 7 600 741,28 грн.

Згідно експлікації валових доходів ТОВ «Донбасвуглепереробка» за 1 квартал 2004 року у розмірі 7 600 741,28 грн. у їх складі у тому числі відображена сума 653 699,97 грн. - реалізація струмознімачів.

Згідно експлікації валових витрат ТОВ «Донбасвуглепереробка» за 1 квартал 2004 року на загальну суму 8 605 310,00 грн. у їх складі у тому числі відображено суму 650 045,00 грн. - придбання струмознімачів.

Тому сума нарахованого ТОВ «Донбасвуглепереробка» податку на прибуток за 1 квартал 2004 року за вказаною господарською операцією відповідно складає (653 699,97 грн. - 650 045,00 грн.) х 25%) = 913,74 грн.

Факт нарахування податку на прибуток за вказаною господарською операцією у сумі 913,74 гривень і повне його перерахування до бюджету, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вже зазначено було раніше, ТОВ «Донбасвуглепереробка» отримав від ЗАТ «Укрсплав» податкову накладну № 247/1 від 27.02.2004 року на загальну суму 780 054,00 грн., у т.ч. ПДВ 130 009,00 грн.

22.03.2004 року ТОВ «Донбасвуглепереробка» подано до податкового органу податкову декларацію № 1171 з податку на додану вартість за лютий місяць 2004 року.

Згідно вказаної декларації позивачем визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 345 555,00 грн., відємне значення чистої суми зобовязань з ПДВ у розмірі 151 786,00 грн., залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань платником протягом трьох наступних звітних періодів становить 147 892,00 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній № 247/1 від 27.02.2004 року у розмірі 130 009,00 грн. включена в підсумки за лютий 2004 року по відповідних графах книги обліку придбання товарів і включена в суму податкового кредиту по ряд. 17 декларації № 1171 від 22.03.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит сформовано позивачем за податковою накладною, що містить всі реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції обґрунтовано не приймає посилання відповідача на висновок криміналістичної експертизи від 31.03.2005 року № 1360/1361, також з наступної причини.

Закон України "Про податок на додану вартість" та нормативно-правові акти, що регулюють порядок виписування податкової накладної, не повязують недійсність податкової накладної з невідповідністю зазначених в ній даних. Такі наслідки можуть мати місце лише у випадках, коли така податкова накладна видана особою, яка не зареєстрована в якості платника податку або в ній не заповнені обовязкові реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До того ж відповідач, до суду з позовом щодо визнання угод позивача що стосуються спірних правовідносин, недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, не звертався, що також свідчить про недоведеність висновків акту перевірки.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 243 Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено, що усі документи з митного оформлення вищезазначеного правочину відповідають нормам законодавства України і свідчать про те, що митним органом був посвідчений вивезення за межі митної території України товару, а саме струмознімачів ТС-150, у повному обсязі.

Також слід звернути увагу на відсутність звязку між висновками комплексної криміналістичної експертизи по кримінальній справі № 236 від 31.03.2005 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, та виробами, що отримані позивачем за оспореною накладною, оскільки не доведено тих обставин, що саме вироби, що були предметом дослідження експертизи належали або передавались ТОВ «Донбасвуглепереробка».

З огляду на викладене, висновки відповідача, що викладені в акті перевірки є безпідставним і колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки укладені позивачем договори з контрагентом направлені на реальне виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалсиь, а податкова накладна, надана позивачем до органу державної податкової служби виписана контрагентом по реальній господарській операції, що в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання та нарахування штрафних фінансових санкцій було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 березня 2010 року у справі № 2а-22239/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереработка» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 травня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 31 травня 2010 року.

Колегія суддів: Д.В.Ляшенко С.В.Білак Л.В.Ястребова

/підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя: Д.В.Ляшенко